Через десятиліття газеті довелося визнати свою помилку – саме тоді, коли людство вже прямувало до Місяця. Більше про це розповіли у матеріалі NASA.
Як Годдард захопився польотами в космос?
Ідея польоту за межі Землі зацікавила Годдарда ще в юності. На початку XX століття космічні подорожі здавалися фантастикою, але молодий науковець намагався підійти до них із точки зору фізики. Він досліджував можливість використання ракет для польотів на величезні відстані та поступово дійшов висновку: для космічних подорожей потрібна ракета, яка нестиме власне паливо й окисник. Це була принципова ідея. На відміну від літаків, ракета не потребує атмосферного повітря для роботи двигуна.
Чому газети почали з нього глузувати?
У 1919 році Годдард опублікував працю "Метод досягнення надзвичайних висот" (A Method of Reaching Extreme Altitudes), в якій розглядав можливість використання ракет для досягнення надзвичайних висот. У ній він також обговорював теоретичну можливість польоту ракети до Місяця. Саме ця частина роботи привернула увагу преси.
У 1920 році The New York Times опублікувала редакційну статтю, в якій висміяла ідеї вченого. Газета стверджувала, що Годдард, очевидно, не розуміє базових законів фізики, оскільки вважав, що ракета може працювати у вакуумі. Для Годдарда це стало серйозним ударом. Замість наукового визнання він отримав публічні насмішки.
Роберта Годдарда вважають одним із батьків сучасної ракетної техніки / Фото з Вікіпедії
Чи справді він помилявся щодо ракет у вакуумі?
Саме тут критики Годдарда припустилися фундаментальної помилки. Ракетному двигуну не потрібне повітря ззовні, щоб створювати тягу. Ракета не "відштовхується від повітря" – вона викидає гази з великою швидкістю, а за законом збереження імпульсу сама рухається у протилежному напрямку.
Годдард знав це й продовжував працювати над своїми експериментами, незважаючи на критику. Історичний момент настав 16 березня 1926 року. На фермі в Оберні, штат Массачусетс, Годдард здійснив перший успішний запуск ракети на рідкому паливі. Політ тривав лише близько двох із половиною секунд. Ракета піднялася приблизно на 12 метрів і пролетіла близько 56 метрів.
За сучасними мірками це здається дуже скромним результатом. Але експеримент довів принцип, який згодом став основою космічних польотів. Ракети на рідкому паливі працювали.
Чому Годдард не дочекався тріумфу?
Протягом наступних років він продовжував експерименти, вдосконалюючи конструкції ракет, паливні системи та двигуни. Він працював над технологіями, які пізніше стали надзвичайно важливими для космонавтики. Однак широкого визнання за життя Годдард так і не отримав.
Його ім'я залишалося значно менш відомим широкій публіці, ніж імена багатьох інших учених. Годдард помер 10 серпня 1945 року – за 24 роки до першої висадки людини на Місяць. Він так і не побачив, як його ідеї стали реальністю.
Найбільш символічний момент цієї історії стався вже після смерті Годдарда. 17 липня 1969 року, через два дні після старту місії "Аполлон-11", коли космічний корабель уже прямував до Місяця, The New York Times опублікувала коротке виправлення своєї знаменитої помилки 1920 року.
Газета фактично визнала, що її критика Годдарда була неправильною: ракета справді може працювати у вакуумі. Це виправлення з'явилося напередодні історичної події – першої висадки людей на Місяць.