Передвиборча еквілібристика: яку карту хоче розіграти Порошенко

Вибори президента України на перший погляд виглядають як проста альтернатива: або при владі залишиться чинний президент Порошенко, який хоч і корумпований, але декларує вибір на користь Євросоюзу і НАТО, або він буде зміщений більш проросійським і менш договороздатним політиком.

Читайте також: Хто просував скандального Семочка і чому СБУ "не помічає" зрадника з "ДНР"

Насправді, це абсолютно не так. Порошенко намагається штучно моделювати реальність: "Якщо не я – то реванш". Роздоріжжя, на якому перебуває Україна – не між іменами і прізвищами, а між правилами політики, які можуть вбити шанси України або дати їй шанс відродитися.

Сьогодні Порошенко відстає від Юлії Тимошенко і перебуває у групі переслідування, яка налічує півдюжини кандидатів з однаковим рейтингом. Але мета Порошенко – не переконати всю країну, а правильно позиціонувати себе перед частиною суспільства, щоб потрапити до другого туру виборів.

Петро Порошенко

У Тимошенко негативний рейтинг значно вище, ніж позитивний, тому Порошенко вважає, якщо він пройде з нею до другого туру, то переможе. Тому президент вирішив "перевзутися в повітрі". Його нинішня риторика не містить згадок про боротьбу з корупцією, про правосуддя або інвестиції, де Україну спіткав провал за його керівництва.

Він навіть не коментує хвилю насильства, яка накрила громадських активістів, в яких стріляли, обливали кислотою, хоча це напряму стосується функцій президента як гаранта прав і свобод громадян.

Щоб уникнути неприємних асоціацій, Порошенко суворо дотримується інформаційної рамки, яку для нього створили політтехнологи для переобрання на другий термін. Ця рамка містить всього три меседжа: "Мова, Віра, Армія".

При чому заради свого піару Порошенко втягнув парламент. Так, щоб прискорити отримання Томосу до виборів, він пообіцяв щедрий подарунок від імені держави – передати Костянтинопольському патріархату Андріївську церкву. Для цього парламент у четвер 18 жовтня миттєво ухвалив закон, зареєстрований напередодні.

Це – черговий приклад того, що в разі політичної необхідності Рада здатна миттєво голосувати рішення. Так само, як закон про генпрокурора Луценка без вищої освіти, так само, як закон про збільшення кількості членів Центрвиборчкому. А коли ухвалення суперечить інтересам правлячих олігархічних кланів або "смотрящіх" Порошенка – як закон про Антикорупційний суд – його відкладають в дальню шухляду з риторикою про те, що швидко ухвалити неможливо.

Читайте також: В офшорах наше все: як одночасно створити реальність прохачів і паралельний рай за кордоном

Ну і ще одне про Андріївську церкву. Насправді для такої передачі Вселенському патріарху закону не потрібно. По-перше, рішення про передачу у користування одного конкретного об’єкта державної власності є правовим актом індивідуального характеру. А тому не може бути предметом закону, який має регулювати суспільні відносини.

Андріївська церква

По-друге ж, передача конкретних об’єктів не є повноваженнями Верховної Ради. Таке рішення мав ухвалювати Кабмін, але Порошенко не бажав давати привід для піару своєму конкуренту Володимиру Гройсману. А також – саме голосування парламентом, а не кулуарно на Кабміні, дає додаткові бонуси для піар-стратегії Порошенка.

Таке самоусунення Порошенка від відповідальності відбувається на фоні розчарування як у жителів України, так і міжнародних партнерів, які згуртувалися навколо нашої країни в останні роки з-за російської агресії на сході України і в Криму. За останньою соціологією, 70% громадян України вважають, що країна рухається в неправильному напрямку.

Насправді, те, що відбувається має просте пояснення: після повалення режиму Януковича владу в державі захопили політики з тими ж цінностями, що і попередній президент-втікач, але кращим знанням англійської мови.

Тому відповідь на питання про те, як уникнути реваншу, лежить не в площині перемоги одного з кандидатів. Насправді, реванш відбувається щодня, з кожним вкраденим мільйоном доларів з бюджету, для поповнення якого Україна просить міжнародної допомоги в США і фінансових організацій.

У цих умовах Україна потребує не тільки нового президента, але реформ, які дозволять виникнути сильним інституціям, що будуть діяти по всьому фронту.

Читайте також: Чому прихід світової компанії IKEA в Україну може завершитися скандалом

В першу чергу, Україна потребує нових політичних правил. Це має на увазі новий закон про вибори, який би не дозволяв кандидатам банально купувати депутатський мандат за 3 мільйони доларів.

На виборах 2014 року ми разом з колегами Світланою Заліщук та Мустафою Найємом поїхали боротися проти змови, в яку Порошенко вступив з одіозним фігурантом корупційних скандалів часів Черновецького Олесем Довгим, якому БПП просто віддав округ в Кіровоградській області.

Олесь Довгий

І ми бачили на власні очі скуповування голосів за 200 гривень, коли десятки тисяч виборців для легалізації цього хабара оформлювали псевдоагітаторами Довгого. Потім, ставши депутатом, Довгий став "смотрящім" Порошенка в групі "Воля народу", а справи про підкуп та фальсифікації на виборах закінчилися пшиком.

Зараз, якщо не поміняти правила гри, наступний парламент буде ще гірше, ніж нинішній. Чому? Тому що корупціонери обросли жирком за ці роки та готові за будь-які гроші купити доступ до влади у вигляді депутатського портфелю, а також імунітет від переслідування.

Тому система виборів з продажною мажоритаркою має бути змінена на вибори за відкритими списками, де люди самі визначатимуть, хто від партій-переможців буде їхнім представником у парламенті.

Загалом Україні необхідно знизити насиченість політику грошима, заборонивши платну телевізійну рекламу і розслідувавши всі випадки конфлікту інтересів, коли проінвестовані олігархами партії стають лобістом вигідних їм законів. Американський політолог шведського походження Андерс Ослунд якось зізнався в розмові зі мною, що вибори всіх партій у Швеції коштують 12 мільйонів доларів. А в Німеччині вартість виборчої кампанії так само для всіх учасників – 95 мільйонів. В Україні такі цифри можуть коштувати вибори лише одного виборчого проекту!

Україна повинна провести масштабну боротьбу з корупцією, щоб звільнити бізнес від тіньової ренти. НАБУ, як незалежна інституція, має отримати гарантії від втручання в її діяльність з боку президента, незалежно від того, хто ним стане.

Читайте також: Як "смотрящий" Порошенка камуфляж "розлучення" приміряв

Без цих заходів Україна буде безпорадно наздоганяти навіть не стандарти життя сусідніх країн, а гнатися за своїм минулим і показниками часів колишнього президента Януковича.

Результат відкладання реформ протягом останніх років пригнічує. Україна посіла 134 місце серед 162 країн за рейтингом економічної свободи від канадського Fraser Institute, залишаючись поруч з такими країнами, як Ірак, Іран, Пакистан і Зімбабве. А згідно з оновленими даними МВФ, Україна виявилася найбіднішою країною Європи, пропустивши вперед навіть Молдову.

Наступні вибори – це можливість для українців отримати чесну владу. А політики, які розміняли довіру людей на корупційні потоки, панамські офшори та іспанські вилли, мають назавжди піти в небуття та на лаву підсудних.