Путін знайшов слабке місце Трампа: політолог про справжню мету місії в Олешках

Олешки стали не лише осередком гуманітарної катастрофи на окупованій частині Херсонщини, а й частиною політичної гри між Володимиром Путіним і Дональдом Трампом. Кремль погодився на гуманітарну місію за участю Меланії Трамп, водночас не відмовляючись від війни проти України та своїх територіальних вимог. За цим жестом можуть стояти значно ширші інтереси Москви – від зміцнення довіри Білого дому до спроб домовлятися зі США про економічну співпрацю.

Політолог Володимир Фесенко в інтерв'ю 24 Каналу пояснив, чому Путін вирішив загравати з родиною Трампа, як гуманітарна місія в Олешках вписується у стратегію Кремля та чи може вона вплинути на майбутні мирні переговори. Також експерт оцінив, як внутрішньополітична боротьба у США може зіграти на користь Росії, чому Путін поєднує переговори з ескалацією війни та чи можливі нові гуманітарні місії на інших окупованих територіях.

Як Путін використовує гуманітарну місію для зближення з Трампом

Давайте поговоримо про Олешки. Центральне питання: чому Путін саме зараз вирішив піти на так звану гуманітарну місію? Росія затоплювала Олешки, зокрема внаслідок підриву Каховської ГЕС, морила людей голодом, чинила тортури. І раптом тепер заявляє про готовність організувати евакуацію та допомогу цивільним. Що змінилося? Чим можна пояснити таку зміну риторики Кремля і які справжні мотиви можуть стояти за цим рішенням?

Відповідь така: не що, а хто. У добродія є ім'я і прізвище. Це Меланія Трамп. Ну, якщо трохи більш широко, то це сам Трамп. От заради кого Путін готовий йти на певні жести доброї волі, демонструвати якусь гуманність, демонструвати, що він нібито опікується гуманітарними питаннями. Ну треба ж підтверджувати те, що сказав Віткофф, що він гуманіст нібито. Але насправді гуманізм іде від Меланії Трамп.

Я тут не буду оцінювати, наскільки це щиро, кон'юнктурно чи ні. Хтось каже, що це пов'язано з виборами до Конгресу США. Думаю, що ні. Тому що Меланія Трамп опікується гуманітарними проєктами. Ну раніше це було повернення дітей і в Україну, і в Росію також. Це її така особлива місія. Вона для себе обрала такий гуманітарний проєкт. Як правило, перші леді займаються саме гуманітарними питаннями.

І дуже добре, що так сталося, що десь на початку, ми не знаємо точно — кінець вересня, початок жовтня – але Меланія Трамп звернула увагу і на тему Олешок.

Пане Володимире, одразу уточню: одна шоста фронту зупинилась, тому що Меланія Трамп втрутилась?

Ні, ну тут не просто Меланія Трамп. Тут співпало. Меланія Трамп звернула увагу на цю проблему, тому що, до речі, українська сторона піднімала це питання, зокрема на Генеральній Асамблеї ООН. Оце був перший поштовх. Це за даними американських журналістів. Ну є інформація, яка, правда, не підтверджена, що нібито на неї виходив Давид Арахамія і теж повідомляв про тему гуманітарної катастрофи в Олешках.

Політолог Володимир Фесенко про новий план Путіна щодо співпраці із США: відео

Але далі от що сприяло: почалася гра Путіна з Трампом. Путін вирішив змінити тактику, ну, вірніше, повернутися до старої тактики, але в нових обставинах. Він почав робити жести в бік Трампа. Не просто лестощі, компліменти. До речі, на адресу Меланії регулярно це було також. Але дизельна угода, бізнес-угоди на перспективу. Ну і для того, щоб посилити оцю довіру Трампа до себе.

Плюс відомо, що на Дональда Трампа впливає і Меланія. Я думаю, що Путін, такий душелюб, а точніше душегуб, але він же вважає, що він інженер людських душ, що він знає, як на них впливати, маніпулювати. Ну, КГБівська закалка. То от вирішив вплинути і таким чином. Вирішив зробити жести в бік Меланії Трамп.

Ми не знаємо всіх обставин, як воно відбувалося, але різні джерела підтверджують, що вирішальний чинник саме Меланія Трамп. Це перше джерело. А далі сприятлива обставина – те, що Путін вирішив підіграти знов-таки для того, щоб було більше довіри з боку Дональда Трампа. Ось чому сталася ця гуманітарна акція. Я думаю, що саме збіг обставин у даному випадку був вирішальним.

Тобто Путін, якщо можна так спростити те, що ви сказали, заграє до Меланії Трамп?

Володимир Фесенко: Він заграє з Трампом. Перепрошую, він заграє з Трампом. Це маніпулятивна гра з Трампом. А жест у бік Меланії – це демонстрація Трампу, що він, Путін, має і теж миротворчі мотиви, і він готовий зробити добрі справи для Меланії Трамп. Тобто це така комплексна гра. Меланія в даному випадку це спосіб продемонструвати з боку Путіна свою відкритість і готовність співпрацювати з Дональдом Трампом.

Як дизельна угода і переговори зі США допомогли Кремлю

Чому саме зараз організували гуманітарну місію в Олешках? Ми знаємо, що за ці два роки Трамп казав, що у нього є дедлайни для Путіна. Ми всі це знаємо і обговорювали в ефірах, як він ці дедлайни мав на увазі. Але от зараз чомусь вікно відкрилось можливостей.

Воно відкрилося, воно почало відкриватися, з точки зору публічних дій і заяв, дев'ятого жовтня, коли була оголошена дизельна угода. От тут, я б сказав, гра Путіна з Трампом перейшла на новий рівень. І, на жаль, Трамп став із задоволенням грати в цю гру. Це такий перший етап був.

А другий чинник, який теж сприяв і теж став певним вікном для реалізації цієї гуманітарної місії, це відновлення переговорів між США, Росією і Україною, зокрема домовленість про відновлення трьохсторонніх мирних переговорів. І оскільки відбулася така, я б сказав, реанімація мирного процесу, то мирна місія, гуманітарна місія Меланії Трамп органічно вкладалася в активізацію мирних переговорів. Це сприймається зараз як частина.

Так що оцей чинник відновлення трьохсторонніх мирних переговорів, раніше домовленості про їх відновлення, це теж сприяло домовленості по Олешках.

Виходячи з того, про що ми з вами говоримо, я можу припустити, що Путін грає з Трампом для того, аби вийти на мирні перемовини і все ж таки дотиснути свою версію цих мирних перемовин. Чи для чого Путін йде на все це?

Для того, щоб Трамп і його дружина більше йому довіряли. Це формування позитивного ставлення. Для того, щоб далі вже маніпулювати Трампом. І це не обов'язково мирні переговори на російських умовах. Це частина плану Путіна.

Важлива частина полягає в іншому. Мирні переговори і отакі гуманітарні місії – це ширма. Це така видимість для широкої публіки, в тому числі для американської, для міжнародної. А реальна мета полягає в тому, що Путін хоче зараз домовлятися з Трампом по бізнес-угодах. Головне продовжити активну комунікацію, продовжити домовленості по окремих бізнес-проєктах, не припиняючи війну проти України.

В чому парадокс нинішньої ситуації, який чим далі, тим більше буде проявлятися? І зараз він теж дуже помітний. З одного боку, активізація мирних переговорів, в тому числі гуманітарна місія в Олешках, а з іншого боку – ескалація війни, в тому числі повітряної війни. Оце разом, одночасно. І на мій погляд, на превеликий жаль, далі буде саме так.

Ми побачимо і переговори в трьохсторонньому форматі, і подальшу ескалацію війни. Путінська стратегія – це вбивати Україну через руйнацію енергетики, руйнацію економічної системи. Ще раз, друга вже спроба заморозити нас. У Путіна зараз, ну як він вважає, є для цього передумови: дефіцит протиповітряних ракет в України. І тому ставка робиться саме на повітряну війну, а паралельно – мирний процес.

Це, до речі, стиль Путіна. Мирні переговори і намагання дотиснути Україну до російських умов припинення війни – це теж завдання, але воно скоріше є наслідком. Це не є головна мета Путіна, це скоріше результат, якого можна досягти. А сама стратегія має більш довготривалий характер.

І ключовий елемент цієї стратегії – це спочатку домовитись з Трампом, відокремити бізнесовий трек переговорів з Трампом і мирний трек, а далі тиснути через Трампа на Україну, щоб дотиснути Україну до російських умов припинення війни. От приблизно така стратегія.

Ну а головна стратегічна мета – це повернути Україну під російський вплив, якщо не прямо, то опосередковано, зокрема через так званий нейтральний статус.

Як внутрішні проблеми Трампа грають на руку Путіну

Чи не запізнився трошки Путін з лояльністю Трампа, який програє на виборах? От у мене є дані прогноз Decision Desk HQ. Палата представників приблизно двісті тридцять вісім місць демократами за необхідної більшості двісті вісімнадцять. Це надпрогнозований розподіл п'ятдесят два проти сорок вісім на користь демократів. Тобто нижню, верхню програє, стається слабким. Починається в Сполучених Штатів внутрішня боротьба. Трамп, ну так чи інакше, буде вигрібати те, що будуть робити демократи. Йому буде до якихось там бізнес-угод з Путіним?

Так саме тому зараз це і відбувається. Тому що Путін робив такі спроби і минулого року, але Трамп займав більш жорстку позицію тоді. І минулого року, і на початку цього року позиція Трампа була така: спочатку припинення війни, потім бізнес-угоди. Зараз це змінилося. Змінилося внаслідок декількох чинників.

По-перше, проблеми, які виникли для США в зв'язку з Іраном, проблеми на нафтовому ринку, зростання ціни на нафту, на нафтопродукти. І це якраз б'є і по трампівських позиціях у США. Оця рекордна ціна на дизель – оце сприятливе тло, чому Трамп зараз вирішив домовлятися з Путіним.

Путін це відчув. Потім він побачив, що у американців є претензії щодо України. Я думаю, з подачі Росії, до речі, що, мовляв, майже головна причина проблем з дизелем у США – це нібито українські удари по російських НПЗ. У мене така підозра, що самі росіяни і підкинули цю версію Трампу, а далі це почало використовуватись і у виборчих перегонах трампістами найбільш радикальними. І схоже, що частково, а можливо, і не частково, Трамп у це сам повірив.

І от далі почалася гра Путіна, щоби переформатувати Трампа. Якщо десь до кінця вересня, початку жовтня ставка робилася американцями на те, щоб домовитись про енергетичне перемир'я і тим самим вирішити проблему з ударами по російських НПЗ, нашими ударами, то тут Путін пішов назустріч, запропонував без припинення бойових дій. Він запропонував свій дизель.

Путін вбивав, що називається, двох зайців одночасно. Він скидав залишки дизеля, які зараз в Росії виникли. Не так багато, але вони були. Далі він створював пастку для України. Він фактично зруйнував перспективу енергетичного перемир'я, а зробив добрий жест Трампу, дав йому дизель перед виборами. Хай символічно, хай це майже не вплине, але на Трампа це впливає, тому що Трамп дуже цінує такі особисті жести.

От Зеленський сперечається, Зеленський виставляє умови, а Путін готовий робити такі жести на випередження. На жаль, це працює.

До речі, зараз же Путін це робить не лише по відношенню до Трампа. Та сама метода зараз по відношенню до Маска. Він побачив, що у Ілона Маска, у зв'язку з претензіями Трампа до України, теж виникла негативна емоція по Україні, і все. От у цю дірку Путін зараз влізає і намагається теж налагодити добрі стосунки з Маском.

І в чому пастка була? В тому, що через дизельну угоду фактично для України сформувалася дуже негативна альтернатива: або ми погоджуємося на вимоги США, припиняємо удари по російських НПЗ і обмежуємо тим самим свій вплив на Росію, військовий вплив, або ми продовжуємо удари по російських НПЗ і отримуємо проблеми у відносинах зі Штатами. І ми перепробували обидві ці альтернативи.

Так що, на превеликий жаль, але суто тактично Путіну вдалося в жовтні досягти успіху. Він перетягнув Трампа на свій бік, якраз скориставшись його проблемами, його слабкістю.

І мені здається, що якраз Путін виходить з того, що зараз Трамп стане слабше. У нього дійсно можуть виникнути проблеми всередині США. Це не означає, що він втрачає владу. Ні, просто йому складніше буде ухвалювати бюджет, буде складніше просувати через Сенат деякі кадрові рішення.

Але саме загострення внутрішньополітичної боротьби в США, на думку Путіна, створює умови, щоб ще більше притягнути Трампа до себе. Тому що він буде казати: "От бачите, українці на боці демократів. Демократи, вони проти Росії. Значить, у нас спільний ворог, це нас об'єднує", ну і так далі. В цьому сенсі, на превеликий жаль, але Путін діє достатньо стратегічно.

Чи може досвід Олешок допомогти Україні на переговорах

Тож тоді, виходячи з того, що ми з вами проговорили, те, що відбувається довкола Олешок, це добре для України чи погано? У мене особисто відповідь є, що це добре, тому що там люди помирали від голоду. Але якщо говорити широкими мазками, про які ми тут говоримо, геополітичні ці конструкції, то що тоді?

Ну, якщо висловлюватися мовами соціологічних анкет, скоріше добре. Тобто я не кажу в абсолютних категоріях. З точки зору гуманітарної – абсолютно з вами згоден. Треба рятувати людей.

Тим більше, як ми зараз бачимо, дуже багато людей, ну, не менше половини тих, хто там залишився, вони хочуть повернутися в Україну, вони відчувають себе українцями, вони не хочуть залишатися на окупованій території. Оце важливо, тому цих людей треба врятувати. І дуже добре, що зараз для цього склалися обставини.

Ще потенційний позитив, я б сказав, важливий політичний і гуманітарний прецедент – це оце перемир'я. Вже три доби там не стріляють. Це локально, але таким чином відбувається певне тестування, зокрема технічне, того, що можна контролювати режим припинення вогню.

Було багато сумнівів, і вони є, що все може зірватися. Є взаємна недовіра. Але, як з'ясувалося, і завдяки такому активному американському посередництву, і розумінню, що зараз невигідно припиняти це припинення вогню, ми бачимо, що можна це робити.

Чому це для нас позитив? Тому що ми цей аргумент можемо використовувати надалі в переговорах і в спілкуванні з американцями, ну і в переговорах з росіянами. Росіяни ж не хочуть припиняти вогонь вздовж лінії фронту, а ми можемо казати: "Бачите, це можливо, це працює". І тому питання лише політичної волі. Ми готові припинити вогонь. Це ви не хочете. І от на цьому треба грати.

Якщо Трамп, ну хоча б хай і нещиро, але каже про необхідність припинення війни, от на цьому прецеденті треба акцентувати увагу, в тому числі заходячи через Меланію Трамп, через її гуманітарні мотиви. Тому так, це безумовний позитив у цьому сенсі.

Але чому не в абсолютних вимірах? Тому що, на превеликий жаль, це лише локально. Це не пов'язано із загальною логікою мирних переговорів. От ми ж бачимо перший раунд переговорів, який буде зараз, ну якщо все буде гаразд, в Абу-Дабі, а може і в іншому місці, якщо буде удар по Ірану. Тим не менш, це не про припинення бойових дій, не про припинення вогню. Це про безпекові умови після завершення війни.

Ну, це зроблено спеціально, наскільки я розумію, з нашого боку, зокрема, щоб відволікти від тупикової теми територіального питання. Але, тим не менш, росіяни не хочуть домовлятися про припинення вогню. І оце зараз проблема.

І тому, на превеликий жаль, оцей прецедент з Олешками є позитивним, і він може спрацювати, але не зараз, не найближчим часом. Все ж таки росіяни зараз роблять ставку на війну і на військовий тиск проти України. Ну і опосередковано вони це будуть використовувати і в своїх відносинах із США.

Чи готовий Путін припинити вогонь заради миру

Путін не відступає від вимоги окупації Донбасу, тож його позиція залишається незмінною. Водночас попереду переговори, де, ймовірно, говоритимуть і про припинення вогню. Чи може так звана гуманітарна ініціатива Росії щодо Олешок вплинути на позицію Трампа та дати Кремлю додаткові переваги за столом переговорів?

Ні. У Путіна буде трошки більше його лояльності, ніж було. Ні, обговорювати припинення вогню будуть. Українська сторона точно буде піднімати це питання. Взагалі перший раунд переговорів, ну як сказав Ушаков, путінський помічник, це пристрілочний раунд. Ну така двозначна фраза в контексті війни.

Тобто це така рекогносцировка. В тому числі будуть визначатися з подальшим порядком денним переговорів, про що ці переговори будуть надалі. Тому що переговори, які були на початку року, фактично зайшли в глухий кут, тому що Росія акцентувала увагу саме на територіальному питанні. А американці, на превеликий жаль, повелися на це теж. Вони теж вважали, що через Донбас можна вирішити проблему цієї війни. Зараз нібито трохи інша ситуація.

Тому будемо дивитися, як далі будуть розвиватися переговори. Просто я акцентував увагу на тому, що, судячи по публічних заявах російської сторони, ну того ж Ушакова, в Росії точно не збираються припиняти вогонь. Ну і сам Путін, ну не схоже, що він готовий припиняти війну. Грати з Трампом – так. Переговори відновлюються теж для Трампа, щоб продемонструвати, що Путін дійсно хоче миру.

Тому що Путін грає на стереотипах Трампа, на позитивних стереотипах щодо Путіна, що не відповідає дійсності насправді. Але, на жаль, Трамп так сприймає. От він уже неодноразово казав, що Путін хоче миру. Значить, Путін його в цьому переконав. Але це треба підтверджувати хоча б фактом переговорів. І тому тут буде така тактика: переговори будуть, але без домовленості про припинення бойових дій.

Наскільки це, скажімо, Трамп буде сприймати і як довго – питання відкрите. Тому що настрої Трампа можуть мінятися, обставини можуть мінятися. Подивимось, як вплине можливе загострення після 3 листопада, загострення воєнної ситуації з Іраном. Це теж може вплинути. Тому Трамп такий суб'єкт, що сьогодні одне, завтра інше, післязавтра третє.

Тим не менш, нинішня така підступна тактика і стратегія Путіна поки працює. І нам треба шукати запобіжники. І один з таких запобіжників, найбільш потужний, – це наша співпраця в переговорному процесі з Європою. Тому що американці вже відчули, що значна частина їх мирного плану може бути реалізована лише через домовленості з Європою. Значить, європейців треба долучати хоча би опосередковано, непрямо до переговорного процесу. І це вже почалося.

Але ми бачимо, що між європейцями немає єдності. От якраз з точки зору стратегії і тактики участі в переговорах вони не визначились, хто саме від них має брати участь у переговорах. І оце заважає. Але в цілому для нас саме європейці будуть серйозним запобіжником не лише в протистоянні підступній грі Росії, але і з точки зору нейтралізації певної хибної стратегії Трампа, вірніше, Стіва Уіткоффа.

Ну конкретний приклад. Уіткофф пропонує, щоби вже знімали санкції проти Росії до припинення бойових дій. Ну, власне, американці це вже почали робити. Оце принципово неприпустимо. І наша позиція і позиція європейців має бути принциповою. Не можна припиняти санкції, віддавати навіть частину активів росіянам до припинення бойових дій. Це просто неприпустимо. Ми бачимо, що це, навпаки, стимулює Путіна до продовження війни. Так що в даному випадку ми маємо діяти разом з Європою як у стосунках з американцями, так і в протистоянні цій підступній стратегії і тактиці Путіна.

Де Росія може погодитися на наступні гуманітарні місії

Важко нам буде і в двадцять сьомому році, ми з вами про це говорили. І проблеми бюджетні, економічні. Але я хочу що спитати. Карта Меланії, вона вже повністю зіграна чи ще, ну можливо, якусь пролонгацію ми все ж таки побачимо десь на іншій області?

Ні, я думаю, що не повністю. Це позитивний прецедент, в тому числі з точки зору результату. Я думаю, що позитивний ефект закріплюється. Коли людина отримує позитивний результат, у багатьох людей виникає бажання масштабувати, далі розвинути цей позитивний результат. І цілком ймовірно, що таке може бути, така мотивація може бути і у Меланії Трамп.

Вже є певні повідомлення про те, що нібито обговорюються подальші такі гуманітарні місії. Я вже чув про Енергодар. Але, на мій погляд, більш важливо зробити це або в Харківській області, або в зоні бойових дій на Донеччині. Отам складніше, там росіяни навряд підуть на поступки, тому що Донбас для них це вже теж ідеяфікс. Вони зациклились на Донбасі, на тому, щоб окупувати весь Донбас.

І там складніше буде, але там точно є місця, де така сама гуманітарна катастрофа, тільки не внаслідок відсутності їжі і медичних послуг, а просто внаслідок руйнувань і бомбардувань з боку Росії. Ну і є інші місця по лінії фронту, де теж дуже складна ситуація. І дай Бог, щоб у Меланії така мотивація продовжити подібні гуманітарні місії спрацювала і надалі. Шанс на це є.

Так що я все ж таки вважаю, попри певний мій скептицизм щодо якихось конкретних домовленостей у мирному процесі в найближчі місяці, от якраз такі гуманітарні місії все ж таки можуть продовжитись.

Пан Буданов також в цьому процесі залучений, він контактує з паном Лубінцем. Яка його роль тут? І от як ви це оцінюєте?

Ну, насправді не лише пан Буданов. Не лише, не лише. Я дивлюсь по Телеграму, спеціально підписався. Я не знаю, чи там разом з Лубінцем, чи, я не знаю, на якомусь там зв'язку особистому Арахамія активно займається цією місією.

Буданов – координатор, він давно вже на зв'язку і з американцями. Він одна з ключових фігур у нашій переговорній групі. Формально там керівник Умєров, але, за різними даними, Буданов відіграє дуже важливу роль у переговорному процесі, якраз у контактах з американцями. Ну і він має особистий досвід, досвід таких переговорних місій, те, що стосувалося обміну полоненими. Так що я думаю, що він, скоріше за все, виступає в ролі координатора цього процесу з українського боку.