Якщо в Україні не станеться глобальної політичної катастрофи, а цього ніколи не можна виключати, найближчі президентські і парламентські вибори відбудуться у 2019-му році. Час, щоб підготуватися до них, ще є. Та, дивлячись на політичну активність лідерів соцопитувань, вже більш-менш зрозуміло, хто і як буде діяти.
Найпростіше з популістами. Юлія Тимошенко, лідерка "Батьківщини", вже знайшла шлях до сердець своїх виборців. Виступати категорично проти усіх непопулярних дій уряду, створення ринку землі і підвищення цін на будь-що. А ще чекати, поки влада наробить якомога більше помилок і втратить будь-яку підтримку населення. Ця нехитра тактика доволі успішно працює.
Якщо колись Тимошенко називали "газовою принцесою", то зараз Юлія Володимирівна принцеса усіх електоральних опитувань. Вона випереджає основних конкурентів і з нетерпінням чекає на вибори – як президентські, так і парламентські. Чим раніше вони відбудуться, тим краще для неї.
Читайте також: Про головні події останнього тижня літа
"Опозиційний блок". Він не такий вже і опозиційний. Його представники критикують уряд, але уникають критики президента. Тому їхня тактика – це не публічне знищення влади, а зовсім інше. Якщо коротко, то вони "за мир". І ця тактика, перш за все, працюватиме для виборців сходу країни, де люди втомилися від бойових дій і різноманітних проблем, пов’язаних із війною. Багато виборців там шукатимуть простих рішень складних ситуацій.
Та "Опозиційний блок" жодним чином не може реалізувати обіцянку миру, адже не контролює і не впливає на Путіна. Тому це також необґрунтований популізм, причому на нещасті людей.
Але, звісно, найбільшу увагу майбутнім виборам приділяє влада. У неї задача цілком зрозуміла. Петру Порошенку треба переобратися на другий президентський термін, а політичній силі отримати контрольний пакет у парламенті.
Засоби масової інформації пишуть, що в Адміністрації Президента постійно проходять наради, де обговорюються, з ким і з чим йти на майбутні вибори президентській команді. Наприклад, "Українська правда" десь місяць тому писала, що на другий президентський термін Петро Порошенко хоче йти під гаслом вступу країни до Євросоюзу. Ця ціль поки що дуже далека, але нічого не заважає говорити про неї на виборах.
Читайте також: Як екс-регіонал втричі збільшив свої статки за час депутатства
Інформація журналістів знайшла своє підтвердження вже 24 серпня, на День Незалежності України. Виступаючи на параді, Петро Порошенко заявив, що дорога України єдина – це членство у ЄС і НАТО. Цілі високі, благородні, тим більше у часи російської агресії, але це справа не кількох років і одного президентського терміну.
Порошенко про це знає. Він також розуміє, що зовнішній політичний курс має більше шансів об’єднати населення, ніж внутрішня політика, яка насичена корупційними скандалами. Адже хто зовнішній ворог України, а хто друг, зрозуміло усім виборцям. Це легко пояснити. Набагато складніше виправдати участь того чи іншого представника влади у корупційних діяннях. Хіба що заявити, що викриття корупціонерів здійснюють агенти Кремля чи "рука Москви".
Отримати перемогу на президентських виборах має також допомогти лояльність найбільш популярних телеканалів і медійний пакт про ненапад. А ще зручний конкурент у другому турі виборів.
З парламентською командою президента усе трохи складніше. Скоріш за все, у єдине ціле спробують об’єднатися "Блок Петра Порошенка", "Народний фронт", який самостійно не має жодних шансів потрапити до Верховної Ради, і прем’єр-міністр Володимир Гройсман зі своєю невеличкою командою.
Читайте також: Чому насправді відкрили кримінальну справу проти Шабуніна
До речі, Гройсман в інтерв’ю журналу "Новое время" розповідав, що в уряд його запросив працювати не Порошенко, а Арсеній Яценюк. Думаю, що таке об’єднання напередодні виборів цілком можливе. Справа лише у розподілі квот, виборі керівництва виборчого штабу і майбутніх посадах. Напевно, зараз це і є предметом обговорення на засіданнях стратегічних нарад в Адміністрації Президента. Цікаво також, чи залишиться у цьому об’єднанні Віталій Кличко, який на посаді мера Києва діє самостійно.
У завчасній підготовці до виборів немає нічого поганого, але ще раз підкреслюю, українська політика – це непрогнозований сюрприз. І побудувати на 100% виграшну стратегію і тактику за два роки до виборів неможливо. Збіг різних політичних обставин може легко перекреслити усе те, про що я розповідала сьогодні.