Про те, що потрібно для того, аби зменшити рівень напруження в Україні та яким чином події можуть розгортатись далі сайту "24" розповів віце-президент Асоціації політичних психологів України Віктор Рибаченко.

Протягом останніх тижнів сталося вже кілька злочинів, які супроводжувалися захопленням заручників. Чи можемо ми говорити, що це є показником того, що щось не так?

Коли ми кип’ятимо воду, наступає момент, коли з’являються перші бульбашки. Це сигнал, що вода вже підкипає. Зараз в українському суспільстві політико-психологічна напруга настільки сильна, що ми вже бачимо різноманітні ознаки цього підкипання. Як, зокрема, оцей епізодна Харківщині із заручниками та стріляниною.

Про що свідчить саме він?

Точний діагноз починається із точних обставин. Обставини ми пам’ятаємо: до людини прийшли описувати її майно і вона, замість того, аби погодитися впустити виконавців, пішла на смертельний ризик для себе і почала стріляти. Тобто, це є маркер того, що значна частина нашого суспільства розуміє: у поточних умовах високих тарифів, високих кредитних відсотків, неможливості повернути якісь кредити, люди опиняються у глухому фінансовому куті. І що далі? Люди починають боятися, що у них відберуть найнеобхідніше – дім. От до чоловіка прийшли з описом. Його поведінка – приклад стану того відчаю, коли раціональне відключається. Починають діяти виключно рефлекси самооборони, рефлекси захисту себе. Людина навіть не розуміє, що захищаючись так вона себе фактично вбиває чи ставить під загрозу знищення.

У поточних умовах високих тарифів, високих кредитних відсотків, неможливості повернути якісь кредити, люди опиняються у глухому фінансовому куті

Читайте також: У одного із заручників люботинського горе-терориста стався серцевий напад

Тобто?

Замість того, щоб прийняти цих людей, домовитись про певне відстрочення боргу чи ще щось, людина почала стріляти, навіть не розуміючи, що це вже ситуація, з якої виходу нема. Далі його поведінка свідчить про те, що стрес був настільки сильним і глибоким, що не давав йому можливості раціонально діяти. Адже, якби він сам раціонально подумав, що дасть йому захоплення заручників, чи піде за рахунок цього держава йому на зустріч, чи відмінить цей опис – він цього уже не сприймав.

Це є маркером того стану частини українського суспільства, яка очікує всього найгіршого. Причому, очікує того найгіршого, що з ними може трапитись, від держави. Кого вбив харківський терорист? Виконавців державної служби, які прийшли виконувати свій службовий обов’язок і особисто не були його ворогами. Вони для нього були уособленням держави, яка стала цьому чоловіку ворогом. Тому хочу сказати, що не обов’язково всі подібні випадки будуть закінчуватися стрільбою чи чимось надзвичайним. Але те, що будуть відчай, протести – це, мабуть, можна прогнозувати.

Будуть відчай, протести – це, мабуть, можна прогнозувати

Чому саме заручники? Це вже не перше повідомлення, про взяття заручників, хоча раніше це був нетиповий злочин для України.

Коли людина опиняється у глухому куті, переживає колосальний стрес і не знає, як діяти, вона починає діяти за схемою, яка їй емоційно запам’яталася. Схема захоплення заручників представлена у багатьох сучасних фільмах, які телебачення поставляє людині майже щодня. Думаю, це просто сплило у його підсвідомості – захопити заручників і вимагати щось. Ну от він захопив і вимагав проїзду до сепаратистів. Навряд чи це було його свідомим вибором чи заздалегідь розробленим варіантом. Це просто було йому найбільш знайомим з того, що сучасна культура йому пропонує.

На Вашу думку самі українці можуть щось зробити для того, аби трошки зменшити градус оцього кипіння у суспільстві?

Ні. Лише у взаємодії з державою. Однією із форм такої взаємодії є постановка питання про те, як зменшити тарифи. Якщо ініціатори, які сьогодні говорять про необхідність зменшення тарифів, цього досягнуть, якщо зменшиться прес на людину, то і суспільство буде спокійніше.

Якщо зменшиться прес на людину, то і суспільство буде спокійніше

Іноді держава міркує суто як бухгалтер — потрібні податки, потрібні гроші до бюджету — і часто не враховує політико-психологічного фактору – якою буде реакція людей на оці їхні бухгалтерські розрахунки.

Це небезпечно?

Це може призвести до масово вибуху. Тому діяти треба тільки разом з державою, самі українці нічого не зможуть зробити. Якщо держава не піде їм на зустріч, то ми станемо свідками ще якихось випадків, коли виникне людина з пістолетом, з автоматом, з гранатометом і цей ексцес вже буде набагато більш страшним.

Чи я правильно розумію, що найближчим часом, допоки не буде зменшено економічний тиск на суспільство, подібні випадки будуть дедалі частішими?

На жаль, так. Цей стан стресу є похідним від того економічного тиску, який йде на суспільство. І не лише економічного — постійні військові дії, загрози вторгнення російських військ, про які тривалий час повідомляють щодня – це також фактор психологічного тиску. Сьогодні людина в Україні не почуває себе у безпеці ні в чому. Ні в політичному, ні в економічному, ні у військовому аспектах. Тому нерви у декого не витримують. Але сподіватися, що у більшості людей такі міцні нерви, що їх можна тиснути, як сир, доки не вичавиш сироватку – це короткозоро.