1 
І поки європейські столиці обговорюють майбутні ризики, Москва разом із Пхеньяном уже створює нову реальність, наслідки якої можуть відчути далеко за межами України. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Застосування північнокорейської зброї в Україні – не лише наша проблема
Північна Корея сьогодні не просто постачає Росії зброю. Вона отримує те, чого роками не могла купити за жодні гроші, – досвід сучасної великої війни.
Її ракети летять по українських містах. Її військові отримують бойовий досвід. Її зброя проходить перевірку не на полігонах, а в реальних умовах. Недоліки можна побачити, виправити, технології – вдосконалити.
Саме про це говорить Володимир Зеленський, коли попереджає: кожне застосування північнокорейської зброї в Україні – це не лише наша проблема. Отриманий тут досвід завтра може створити зовсім інший рівень загрози для Південної Кореї, Японії, Філіппін та всього регіону.
Південна Корея повторює помилку ЄС
І ось тут виникає парадокс. Південна Корея прекрасно розуміє, що військова співпраця Росії та КНДР безпосередньо стосується її безпеки. Але коли Україна просить про зброю та системи протиповітряної оборони, Сеул продовжує посилатися на власні правила та обмеження.
Нам кажуть: "Ми уважно стежимо". Але стежити недостатньо. Бо поки одні стежать, інші вчаться воювати. Цю саму помилку ми вже кілька років бачимо в Європі.
У 2022 році можна було сказати, що повномасштабне вторгнення Росії стало шоком. Що Європа десятиліттями жила в іншій реальності, скорочувала оборонні бюджети, будувала економічні зв’язки з Москвою і щиро вірила, що великої війни на континенті більше не буде.
Але зараз уже 2026 рік. Росія не стала слабшою у своєму бажанні воювати. Вона адаптується. Нарощує виробництво ракет і дронів. Отримує балістику від КНДР. Вчиться обходити українську протиповітряну оборону.
Україна теж змінилася. Ми навчилися того, чого ще кілька років тому не вміли. Війна змусила нас дуже швидко дорослішати. А Європа все ще часто рухається у своєму традиційному темпі – трохи позаду обставин.
Проблема у швидкості реакції союзників
Сьогодні багато говорять про те, що Україні потрібно більше ракет до Patriot перед осінню та зимою. І це справді критична потреба.
Але є неприємна реальність: європейські держави самі мають обмежені запаси. І коли загроза Росії дедалі ближча до їхніх кордонів, жодному уряду не так просто віддати Україні засоби, якими завтра, можливо, доведеться захищати власні міста.
Питання навіть не лише в тому, чому Європа не віддає нам більше ракет. Питання в іншому: чому Європа дозволила собі опинитися в ситуації, коли цих ракет недостатньо і для України, і для неї самої?
Російська загроза не виникла вчора. Була Грузія у 2008 році. Був Крим у 2014. Був Донбас. Було повномасштабне вторгнення у 2022 році. Були диверсії, провокації, дрони, кібератаки, спроби втручання у внутрішні процеси європейських країн. Сигналів було більш ніж достатньо.
Тому найбільша проблема сьогодні – навіть не кількість Patriot. Проблема у швидкості реакції.
Росія живе у логіці війни. КНДР живе у логіці війни. Вони обмінюються зброєю, технологіями, людьми й досвідом. А демократичний світ усе ще надто часто живе у логіці обговорення майбутньої загрози.
Ми вже проходили це. У 2022, 2023, 2024 і 2025 роках ми говорили про одне й те саме: Європі потрібно швидше усвідомити масштаб небезпеки.
Змінюються обставини. Змінюється Україна. На жаль, змінюється і вдосконалюється Росія. І дуже не хотілося б, щоб Європа вкотре змінилася останньою. Бо війна Росії проти України давно перестала бути лише питанням української безпеки.
Україна сьогодні фактично стримує загрозу, яку інші країни поки що можуть спостерігати з відносно безпечної відстані. Але ця відстань скорочується.
Саме тому допомога Україні – це не благодійність і навіть не лише прояв солідарності. Це можливість зупинити загрозу там, де з нею вже вміють воювати.
Можна ще довго уважно стежити. А можна нарешті почати діяти швидше за Росію.