Від збирачів полуниці до збирачів квартир: про новообраних членів Вищої ради правосуддя

20-21 грудня було обрано майже третину нових членів ВРП, і результат виборів засвідчив, що жодних позитивних змін у роботі Ради не буде, а судді вкотре продемонстрували, що їм начхати на очікування суспільства та власну незалежність.

Читайте також: Про суддю Вовка, заради якого змінюють закони, і фабрику рішень на користь корупціонерів

Вища рада правосуддя мала стати ключовим органом у очищенні судової влади. Натомість вона стала гальмом реформи, гарантією збереження усіх ганебних явищ у судовій системі та керованості суддів. Саме ВРП зберегла на своїх посадах абсолютну більшість суддів Майдану, зокрема таких одіозних як Чаус, Аблов, Санін, Девятко, Кицюк, Ластовка та сотні інших.

З іншого боку, Рада миттєво карала суддів, які проявляли справжню незалежність та ставали небезпечними системі. Покарання зазнали суддя-викривач Лариса Гольник, судді Віталій Радченко та Віктор Фомін, які дозволяли детективам НАБУ виконувати свою роботу, суддя Лариса Цокол, яка відмовилась взяти під варту Саакашвілі.

Та й до самих членів Ради є чимало питань. Очолює її ставленик президента Ігор Бенедисюк, який до 1994 року був військовим суддею Російської Федерації, а тепер навіть не може пояснити, як і коли набув громадянство України. Члена Ради Павла Гречківського судили за підозрою у шахрайстві.
У іншого члена ВРП Вадима Нежури статки явно не відповідають доходам. А ще одного ставленика президента – Олексія Маловацького пов'язують з фірмою, яка дуже сумнівно отримала спецдозвіл на видобування газу в Полтавський області.

Тобто чинна Вища рада правосуддя повністю дискредитована. Очікувати якихось змін можна було лише у разі якісної зміни її членів.

Голова ВРП Ігор Бенедисюк не може пояснити, як і коли набув громадянство України

Вища рада правосуддя складається з 21 члена, але чинних членів 19. Тобто, наразі є 2 вакансії. Нові вакансії з'являться аж у квітні 2019. Однак вже в грудні вирішили обрати одразу шість нових членів Ради. Чого так поспішали? Відповідь очевидна – чинна влада хоче забезпечити контроль над вибором кандидатів. А чим ближче до виборів, тим більші ризики втрати такого контролю.

А тепер подивимося, хто став новими членами Вищої ради правосуддя. З'їзд суддів обрав чотирьох кандидатів – Світлану Шелест, Ларису Іванову, Олега Прудивуса та Наталію Краснощокову.

Світлана Шелест є заступником голови Шостого апеляційного адміністративного суду. Все життя пані Світлана працювала у суді і єдиним доходом є доволі невелика суддівська зарплата. Як це часто буває у історіях із суддями, Світлана Шелест у 2015 році отримала у подарунок від своєї матері квартиру площею 148 квадратних метрів у житловому комплексі "Липська Вежа" у самому центрі Києва на вулиці Інститутській. Вартість таких квартир стартує від мільйона доларів. Разом з квартирою судді ще подарували паркомісце у цьому ж будинку.

Може, мати судді успішний бізнесмен? Ні лікар-невролог, наразі – пенсіонерка.

Світлана Шелест отримала у подарунок від матері-пенсіонерки квартиру площею 148 "квадратів"

На цьому "подарунки" не закінчуються. У тому ж 2015 році вже дочка судді отримала у подарунок квартиру площею 90 "квадратів" у центрі Києва по вулиці Анрі Барбюса. У 2016 році суддя Шелест успішно пройшла оцінювання у Вищій кваліфікаційній комісії. До речі, про статки її не запитували. І хоча суспільство таки не дізналося, звідки у її матері-лікарки доходи для таких коштовних подарунків – відповіді Світлани Шелест повністю задовольнили Комісію. І тепер вона сама буде вирішувати, кого призначати суддею, а кого карати.

Лариса Броніславівна Іванова теж практично все життя працювала суддею. Наразі вона є суддею Господарського суду Києва, куди була переведена з Вищого господарського суду у зв'язку з його ліквідацією. Іванова брала участь у конкурсі до Верховного Суду, під час якого з'ясувалося багато цікавого.

Так, суддя з чоловіком задекларували п'ять квартир сумарною площею 323 квадратних метри у Києві. Усі вони набуті у час, коли Лариса Броніславівна вже працювала в суді. А ще у судді є "невеличкий" садовий будинок у Києві площею 409 "квадратів". До речі, збудувала Іванова його поруч із будинком свого рідного брата, дружина якого теж є суддею.

А син Лариси Броніславівни Антон Іванов – також суддя Господарського суду, але Луганської області. Він у 2012 купив простору квартиру у центрі Києва площею 106 "квадратів". Того ж року придбав у столиці нежитлове приміщення. На той момент йому було 26 років.

Лариса Іванова з чоловіком задекларували п'ять квартир, зароблених "на полуниці"

Окрім сумнівів у достатності легальних доходів для придбання цього майна Громадська рада доброчесності виявила ще й інші факти недоброчесності та затвердила негативний висновок щодо Лариси Іванової. На співбесіді суддя дуже оригінально пояснила джерела походження коштів – мовляв, ще за Союзу працювала за кордоном за валюту. Коли уточнили: "Ким?" – виявилося що кочегаром, а ще збирала полуницю.

Здається, сама Іванова зрозуміла, що у цю версію не повірили навіть члени Кваліфікаційної комісії. Тому вона просто не з'явилася на засідання Комісії, де мало розглядатись питання про подолання висновку Громадської ради доброчесності. Тобто, Іванова навіть не пройшла кваліфікаційне оцінювання та не спростувала висновок Ради про її недоброчесність. Тепер же вона буде оцінювати доброчесність інших суддів.

Олег Прудивус з 2013 року є головою Запорізького окружного адмінсуду. Відомо, що за Януковича кожен голова суду мав отримати погодження на зайняття посади від Портнова. У часи Революції Гідності він забороняв мітинги біля будівлі прокуратури Запорізької області з вимогами розслідувати злочини беркутівців проти учасників Майдану та проти фальшування кримінальних справ щодо майданівців. За це він мав би бути звільнений, але Вища рада правосуддя відмовилась його карати.

Олег Прудивус у березні 2014 року майже 40 днів провів у Росії, а влітку був у Криму

А ще суддя Прудивус має дуже міцні зв'язки з Росією. І не просто має, але активно їх підтримує. Батьки його дружини є громадянами Росії та проживають у Москві. У березні 2014 року, якраз після анексії Криму, суддя разом з дружиною майже 40 днів провели у Росії. У цьому ж році влітку були в Криму.

Щороку на два тижні родина Прудивусів їздить до Москви у період новорічних свят. 2018 рік він теж зустрів у Москві та, очевидно, підняв келих шампанського під бій кремлівських курантів після новорічного привітання Путіна.

Ще понад місяць щороку родина судді проводить у Росії влітку. Тобто, очевидно, що поїздки до країни агресора зумовлені не необхідністю доглядати хворих родичів чи іншими об'єктивними потребами. Швидше за все суддя просто відпочиває там душею та тілом.

Цікаво, де зустріне новий член Вищої ради правосуддя 2019 рік, знову у Москві?

І тільки до Наталії Краснощокової – запитань немає

До того, що недоброчесні залишаються на посадах і навіть отримують кар’єрне зростання – ми вже звикли. Але вперше обрання членів Вищої ради правосуддя З'їздом суддів відбувалось у такий цинічний спосіб. Хто буде переможцем – було відомо заздалегідь. Ми опублікували імена призначених переможцями ще за день до голосування. Тобто, вибори були лише окозамилюванням.

Насправді керівництво судів узгодило між собою та з владою потрібні кандидатури і дали вказівки суддям голосувати за них. А судді покірно проголосували. Тим самим укотре продемонстрували, що жодної незалежності суддів немає, а суддівське самоврядування – це фейк. Судді і далі готові виконувати вказівки керівництва в обмін на лояльність. І це найпереконливіший доказ провалу судової реформи.

З'їзд прокурорів також відзначився. Хоча про переможців наперед не говорили, але ними прогнозовано стали адвокат Юрія Луценка Ігор Фомін та прокурор Дніпропетровської області з купою скелетів у шафі – Віктор Матвійчук.

Читайте також: Як Вища кваліфікаційна комісія суддів працює за подвійними стандартами

Зрозуміло, що з такими новими членами Вищої ради правосуддя розраховувати на позитивні зміни неможливо. Судді знову довели, що неспроможні обрати органи, які змінять систему.

Тому потрібно міняти сам принцип формування Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів. А громадськості – знову мобілізовуватися та пильно стежити за усіма рішеннями цих органів.