Нагадаємо, що відповідно до судової реформи ВККС повинна перевірити кожного чинного суддю, яких в Україні понад 5,5 тисяч. Усі некомпетентні чи недоброчесні мають бути звільнені, а ті, хто підтвердив відповідність займаній посаді отримують значне підвищення зарплати та право на довічне суддівство.
Читайте також: Корупціонери аплодують стоячи: що відбувається в Окружному адмінсуді
Такою була мета судової реформи. Але Комісія перетворила оцінювання на імітацію, а сам процес став нагадувати простий конвеєр, який легко проходили не доброчесні. Громадська рада неодноразово вказувала на усі недоліки такого оцінювання та вимагала їх усунення. Натомість Кваліфікаційна комісія проігнорувала ці вимоги й фактично усунула громадськість від перевірки суддів.
Як наслідок, абсолютна більшість суддів успішно проходить оцінювання і лише 4% отримали рекомендацію на звільнення. Фактично звільнено за проблеми з доброчесністю лише 15 суддів. Але ж насправді не доброчесних суддів у рази більше. Лише за останні два місяці Громадська рада надіслала у Комісію 165 обґрунтованих висновків про недоброчесність суддів.
Чим займається Громадська рада доброчесності?Громадська рада доброчесності збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо суддів, а потім робить висновок щодо його або її доброчесності. Якщо ж кандидат на посаду судді, на думку Громадської ради, не доброчесний, то відповідне рішення передають до Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Однак у більшості випадків судді ВККС не дослухаються до висновків членів Громадської ради. Відтак чимало не доброчесних суддів залишаються на своїх посадах.
Члени та членкині Громадської ради доброчесності
Як ви думаєте, скільки з цих 165 суддів отримали рекомендацію на звільнення? Нуль, повний нуль, нульове очищення. І це дуже показово. Раніше Комісія демонструвала якісь одиничні звільнення. Але після усіх скандалів і провалу конкурсу до Верховного суду їй вже втрачати нічого. Тому взято курс на протягування максимальної кількості негідників у мантіях.
Але може Громадська рада незаслужено ставить під сумнів доброчесність суддів. Розберімось разом. Я наведу лише декілька свіжих прикладів. Вільчинський Олександр Ванадійович є головою Вінницького окружного адміністративного суду. Вперше був призначений на цю посаду у часи правління Януковича.
Вільчинський Олександр Ванадійович
Після Революції гідності знову намагався переобратись головою, але громадськість активно протестувала й очільником суду став інший суддя. А вже у 2015 році пан Вільчинський повернув собі посаду голови суду, попри усі протести громадськості.
До слова, суддю пов'язують з Володимиром Гройсманом, проте він заперечує будь-які зв'язки з прем'єр-міністром. З майном в Олександра Ванадійовича все як у стандартного судді. Тобто у нього "майже нічого немає". Якщо ж вірити його деклараціям, то до 2016 року він навіть житла не мав – ні у власності, ні у користуванні. Очевидно, що це неправда. Суддя просто порушив правила декларування.
Але після того, як він вдруге очолив суд з житлом у сім'ї судді стало значно краще, навіть у деклараціях. Живе Вільчинський у розкішному маєтку площею 631 кв.м. у частині Вінниці, яку місцеві називають «Царським селом». Звісно, що цей будинок оформлений не на суддю, а на його маму.
Будинок судді
У 2018 році дружина Вільчинського стає власницею нової квартири в елітній частині Києва на вулиці Кахи Бендукідзе. На сайтах нерухомості ціни на схожі квартири у цьому будинку стартують від 4,5 мільйонів гривень. А от суддя у декларації стверджує, що придбали її за 1,5 мільйона, тобто у три рази дешевше. Це теж стандартний для суддів талант – купувати дешево дуже дорогі речі.
У кожного члена сім'ї Вільчинського є власне авто. Навіть 20-річна дочка нещодавно купила собі Мерседес S класу, середня ринкова вартість якого 25 тисяч доларів. До речі, пан Вільчинський був одним з гостей на відомому святкуванні дня народження заступника голови Окружного адміністративного суду Києва Євгена Аблова.
Окрім Вільчинського там були Сергій Ківалов, Анатолій Матіос, а також одразу троє членів Кваліфікаційної комісії – Сергій Козьяков, Тарас Лукаш та Володимир Бутенко. До слова, той же Бутенко був головуючим у колегії, яка перевіряла Вільчинського.
Зрозуміло, що він не може бути об'єктивним при перевірці судді, з яким разом святкував на закритій вечірці. Але і Бутенко, і Вільчинський вдали, що жодного конфлікту інтересів тут немає. Звісно, що колегія визнала суддю абсолютно доброчесним. Цілком можливо, що його доля вирішувалась не у залі засідань, а за святковим столом на дні народження Аблова.
Інша суддя з Голосіївського суду Тетяна Шевченко відома тим, що засуджувала невинних під час Революції Гідності. Вона відправила за ґрати побитого і затриманого "Беркутівцями" активіста. Жодних доказів його вини не було, але для судді це не мало значення.
Суддя з Голосіївського суду Тетяна Шевченко
Окрім того, Шевченко на підставі сфальшованих документів засудила трьох учасників поїздки до Межигір'я. Відомо, що судді отримували вказівки з адміністрації Януковича максимально карати усіх, кого вважали учасником Майдану. Очевидно, суддя чітко виконала все, що від неї вимагалось.
Вища рада правосуддя розглядала справу судді Шевченко і прямо вказала на її грубі порушення. Але з розглядом справи так затягнули, що строки покарання судді закінчились і вона повністю уникла покарання. Єдиний шанс звільнити суддю було саме оцінювання, де немає строків давності. Комісія ж не побачила проблем у цих порушеннях. Мабуть, для неї засудження невинних є ознакою доброчесності.
Члени Комісії закрили очі й на явну невідповідність майна судді її доходам. Пропрацювавши все життя у суді за невелику зарплату, вона змогла придбати велику квартиру у Києві за 146 тисяч доларів та побудувати будинок під Києвом.
Будинок судді Тетяни Шевченко
А найбільше мене вражає історія іншого судді. 14 березня 1984 року колегія Київського міського суду за головуванням судді Григорія Зубця засудила відомого журналіста та правозахисника Валерія Марченка до 10 років колонії суворого режиму.
Єдиною підставою для такого рішення була правда, яку Марченко писав про Радянський Союз. Ось цитата з вироку: "На момент розгляду справи Валерій Марченко був серйозно хворий і таке покарання було рівнозначне смертному вироку".
Суддя Зубець це знав, але свідомо послав його на смерть. Через 6 місяців 37-річний правозахисник помер у тюремній лікарні. У Валерія Марченка не було шансів завести сім'ю. А от суддя Зубець виховав сина, який також став суддею і якому теж передалося вміння служити режиму.
Рівно через 30 років, під час Революції гідності, суддя Подільського суду Юрій Зубець засудив невинну людину. На підставі сфальшованих документів виключно за підозру участі в акціях протестів. За це суддя підлягав люстрації, але уник будь-якої відповідальності. До Юрія Зубця був і цілий ряд питань майнового характеру. Але Комісія відкинула негативний висновок громадської ради та визнала суддю Зубця доброчесним.
Суддя Подільського суду Юрій Зубець
До речі, попри усю патріотичну риторику п'ятий президент Порошенко у 2017 році нагородив Зубця-батька орденом Ярослава Мудрого. Зубець-син також отримав шанс дослужитись до якоїсь нагороди ціною зламаної людської долі. Які ще докази потрібно, що таке оцінювання суддів чинною Комісією є імітацією та протягуванням не доброчесних?
Читайте також: Як "ручні" судді Кваліфікаційної комісії страждають від своєї ж недоброчесності
Тому громадськість вже запропонувала механізми перегляду результатів фейкового оцінювання. Після перезавантаження самої Комісії судді мають пройти справжню перевірку. І це вже залежить від волі нового Президента та нового парламенту. І від кожного з нас, бо маємо зробити вибір на парламентських виборах та вимагати виконання обіцянок нової влади.