Росія йде в наступ: чому Путін розпочинає нову фазу війни?

Чому і де Путін пішов у новий наступ і якої мети хоче досягнути – в матеріалі 24 каналу.

Блокада на Азовському морі, стягування військ до кордону з Україною

По-перше, кілька місяців Росія блокує прохід суден Керченською протокою, які йдуть до чи з Маріуполя і Бердянська. Президент України Петро Порошенко заявив, що Кремль на окупованій ним території збільшує свою військову присутність, і завдяки його зухвалим діям погіршилася ситуація в Чорноморському та Азовському регіонах. З початку загострення ситуації з курсуванням українських торговельних суден до портів Азовського моря, російські спецслужби безпідставно затримали понад 140 кораблів.

Читайте також: Росія збільшила кількість кадрових офіцерів-розвідників на Донбасі: відома причина

Експерти не виключають, що Росія може висадити десант на Азовському узбережжі. На думку політолога Валерія Димова, Росія може використати нею ж сплановані провокації, щоб легітимізувати свій наступ – висадку військових у Маріуполі.

Ми не знаємо, що в Путіна в голові, як він може зреагувати на нові санкції США. До того ж, у президента РФ падають рейтинги. Путін може захопити українські судна на Азові, спровокувати Україну, а потім зробити висадку російського десанту в Маріуполі. І увійти на катерах з військовими без розпізнавальних знаків,
– зауважує експерт.

Росія нагнітає ситуацію в Азовському морі

США закликали Росію припинити створювати перепони міжнародному транспортному судноплавству в Азовському морі, наголосивши, що таким чином Кремль хоче дестабілізувати Україну.

Читайте також: Чотири роки війни: що зробила Україна для стримування Росії

По-друге, спеціальна моніторингова місія ОБСЄ зафіксувала постачання нового важкого озброєння з Російської Федерації на окуповані території Донбасу. За словами спеціального представника Держдепартаменту США з питань України Курта Волкера, таким чином Росія навмисне продовжує конфлікт і підтримує бойові дії на сході України, а також блокує там ефективний моніторинг кордонів і перешкоджає роботі ОБСЄ.

Втім, Путін не відступає. На думку експерта "Майдану Закордонних Справ" Олександра Хари, це пов’язано з тим, що вся легітимність Путіна ґрунтується на агресивній зовнішній політиці.

Згорнути свої зовнішньополітичні агресивні дії Путін не може через внутрішній фактор. Плюс це фактор консолідації клептократичної еліти Росії. Путін є гарантом того, що вони матимуть доступ до державних ресурсів. Росіяни не збираються йти з Донбасу і Криму, їм краще утримувати статус кво. Тому війна тривала,
– зауважує Хара.

По-третє, Росія відкрито "динамить" зустріч "нормандської четвірки" на найвищому рівні. Міністр закордонних справ Лавров повторює стару мантру: Україна спочатку повинна виконати мінські угоди – надати ОРДЛО особливий статус і розвести важку техніку по лінії зіткнення в трьох населених пунктах.

Питання Олега Сенцова

Звільнення українського кінорежисера Олега Сенцова, який голодує в російській колонії понад 80 днів, Кремль цинічно саботує. Путін не відреагував на чисельні звернення міжнародної спільноти з вимогою відпустити українського політв’язня.

13 липня мати режисера Олега Сенцова попросила президента Росії Володимира Путіна помилувати сина. У Росії звернення пообіцяли розглянути. За кілька днів виконувач обов'язків губернатора Ямало-Ненецького автономного округу Дмитро Артюхов заявив, що не отримував прохань про помилування незаконно засудженого Олега Сенцова. Хоча у відповіді від АП РФ на лист мами Сенцова йшлося про те, що її звернення направлено Артюхову. У помилуванні відмовили, заявивши. що Сенцов сам повинен звернутися до Путіна з таким проханням.

Путін цинічно знущається над незаконно засудженим Олегом Сенцовим

За словами голови правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимира Фесенка, загострення відносин США і Росії, скоріше, негативно впливають не можливість звільнення Олега Сенцова. Прогнозувати неможливо. Вирішальну роль можуть грати міжнародні посередники.

Вирішальний фактор – стан здоров'я Сенцова. У разі трагедії це погіршить відносини Росії із Заходом. Тому, щоб не допустити трагічних наслідків, Путін може піти на поступки. Але гарантувати нічого не можна,
– наголосив політолог.

Примітно, що Кремль відмовив про помилування Олега Сенцова напередодні зустрічі Путіна з Ангелою Меркель, яка відбудеться 18 серпня в Німеччині. Хоча Меркель як лідер демократичної держави не раз наголошувала на неприпустимості порушень Росією прав людини і переслідування людей через політичні погляди. На думку директора аналітичного центру "Політика" Миколи Давидюка, Путін навмисно максимально підняв політичні ставки і намагатиметься обміняти на щось звільнення Сенцова на зустрічі з Меркель.

Путін веде себе в стилі Івана Грозного, йому подобається грати в імператора, щоб у нього просили помилування. Відлік часу пішов на дні. І в Меркель сьогодні найбільше шансів домовитися про звільнення Сенцова і інших політв’язнів. В України сьогодні немає стільки інструментів, щоб вести такі перемовини з Путіним. Але це принципове питання. Не можна дозволити, щоб у XXI столітті людину вбили політичним насильницьким методом у в’язниці. Це питання честі всіх демократичних світових лідерів,
– наголосив Микола Давидюк.

Руйнування євроатлантичного союзу і створення власного

За словами Давидюка, Путін сьогодні в певній безвиході. В нього проблема через те, що зустріч з Трампом не дала йому стільки, скільки б хотів президент РФ. Наразі зустріч у Вашингтоні, про яку Трамп і Путін домовилися в Гельсінкі, відкладається на невизначений термін. В нього обвалився рейтинг до рівня, який у нього був до окупації Криму – близько 40%. І ці показники теж накручені. І Путіну потрібна так звана "побєдоносна" зустріч з Меркель.

У Путіна стратегія – перетягнути Меркель на свою сторону і розірвати трансатлантичну дружбу. Він хоче дестабілізувати союз США і ЄС у відповідь на запровадження санкцій проти Росії, щоб там теж була економічна криза. Розвал цього союзу буде помстою за розвал СРСР,
– вважає експерт.

Крім того, за словами Давидюка, ще одна мета Путіна – створення власного аналога "Великої сімки". Не дарма він запросив Туреччину приєднатися до БРІКС (група країн Бразилія, Росія, Індія, Китай, Південна Африка – "24"). Він, говорить політолог, показує, що G7, з якої Росію виключили через анексію Криму, його вже не цікавить. А в БРІКС менша увага до законів, прав людини.

Хоча, на його думку, Меркель розуміє: якщо піде на зближення з Путіним, то це для неї може стати катастрофічною дружбою. Тому на переговорах в її порядку денному буде не тільки спільний російсько-німецький проект газопроводу "Північний потік-2", але Сирія і Україна.

Путін об’єднується з Меркель проти Трампа?

Політолог Андрій Вігірінський додає: є сукупність економічних і геополітичних питань, які обговорюватимуться Меркель і Путіним. В першу чергу – вироблення спільних рішень щодо США через протекціонізм Трампа в торгівлі, а також будівництво газопроводу "Північний потік-2". За словами експерта, Росія і Німеччина в питанні протидії Трампу – союзники. Але це ситуативний союз.

Експерт також не виключає домовленості про звільнення Олега Сенцова. Однак переконаний, що серйозних рішень по Україні не буде, тому що у нас починаються президентська і парламентська кампанії.

Складно прогнозувати фінальний результат виборів в Україні. Меркель і Путін можуть про щось домовитися, але в Україні це ніхто не реалізовуватиме. В першу чергу, що стосується "Мінська-2". Про це можна говорити тільки з новою чи новою-старою владою,
– зазначив Андрій Вігірінський.

Микола Давидюк зауважує: Путін посварив Меркель з Трампом, задобрив німецький бізнес будівництвом газопроводу "Північний потік-2", великими інвестпроектами і низькими цінами на газ, але в нього небагато запасів. Через нові санкції у зв’язку з отруєнням екс-російського розвідника Скрипаля у Великобританії, проблеми з кредитами для російського бізнесу в доларах фінансові можливості Росії обмежені.

Олександр Хара теж зазначає: Путін сподівається, що в довготерміновій перспективі може зруйнувати європейську і євроатлантичну єдність, але поки йому це не вдається. Ресурси в Росії ще є, але чогось проривного Москва зробити не може.

З іншого боку, на продовження агресії Путіна спровокував Захід тим, що практично закрив очі на анексію Криму, шараханнями ЄС в питанні посилення санкцій і спробами домовитися з Путіним. Додатковим стимулом став Чемпіонат світу з футболу, на який до Путіна приїхали європейські лідери замість обіцяного бойкоту.

Свою роль відіграло і українське керівництво хаотичними діями на міжнародній арені, слабкою дипломатією, відсутністю чіткої стратегії деокупації Криму і ОРДЛО і саботуванням внутрішніх реформ, що призвело до росту корупції. Путін відчув, що може посилити військовий тиск не тільки в Україні, але й Білорусі, погрожуючи тим самим Польщі і країнам Прибалтики. І зараз дуже важливо не задобрювати Путіна, а жорстко зупинити російського агресора.