Спершу – інформаційні вкиди, а вже тоді – ракети
Розумієте, брати й сестри українці, у росіян нині методика саме така – спочатку залякати, а лише після того бити. А навіщо дозволяти їм робити це з нами? Треба ж берегти своє здоров'я.
Читайте також "Україна торгує зброєю на чорному ринку": чому активізувалася "стара-нова" російська ІПСО
Якщо ж говорити розгорнутіше, то найдостовірніше знати про рух російських бомбардувальників в напрямку до рубежів для пуску ракет можуть хіба що оператори натівських літаків AWACS. Вже вони передають дані колегам з української протиповітряної оборони.
Але наскільки мені відомо, оператори натівських AWACS свої телеграм-канали не ведуть, а звідки беруть свої дані автори анонімних "тєлєг" – може виявитись невідомим навіть історичній науці.
Те, що ми сприймаємо просто як "ракетний удар по інфраструктурі", для росіян є набагато складнішим за змістом та суттю. Вони це називають "операція на виснаження потенціалу".
Яке завдання перед собою ставлять окупанти
Будь-який масований ракетний удар має приводити не тільки до руйнування інфраструктури в тилу, але й впливу по ланцюгу на ситуацію на фронті. Тому російські "воєнні теоретики" прописують собі, що для успіху операцій на виснаження потрібен не лише запас ракет різної номенклатури, але й інформаційні вкиди. На цьому фоні перетворити саму загрозу потенційного ракетного удару на ІПСО – це занадто простий і водночас занадто ефективний і підступний винахід росіян.Так, ця вигадка ворога може занадто гарно лягати на поточні суспільні настрої, які набули багато в чому нездорового відтінку. Ще рік тому складно було б собі уявити, щоб хтось вимагав "диференціювати" тривоги за кольором під час злетів і тривалих патрулювань "МіГ-31К", які тоді злітали взагалі із білоруської авіабази "Мачулищі". Це, вважайте, "пістолетна дистанція" до Києва.
Цікаво Му*аки були і є: чому не варто злитися на всіх поляків
Перестаньте вимірювати ефективність нашої ППО
Ще з'явилась оця нездорова штука – в будь-які жанри публічної риторики, особливо від офіційних осіб, додавати сподівання, що, можливо, ППО таки зіб'є усе, що летітиме. Даруйте, незалежно від того, що і хто б хотів казати чи чути на цьому етапі, але наші зенітники зробили неможливе ще тоді, коли весною 2022 року збивали росіян із "С-300". Вони стали першими у світі, хто зміг збивати ворожі цілі цим ЗРК за всі 40 років використання.
Інше неможливе – у квітні – травні 2022 року відновили цілісність загальнонаціональної системи ППО, після чого російські літаки перестали перелітати лінію фронту. І ще окремо неможливе – коли в умовах повномасштабних бойових дій забезпечили відновлення пошкоджених або розконсервованих ЗРК та винищувачів.
Зауважте Діти для еліти: як росіяни усиновлюють маленьких українців
Можливо, уже пора припиняти цю "спеціальну олімпіаду" з вимірювання штангенциркулем рівня ефективності роботи нашої ППО в тому чи іншому епізоді, бо все одно ця "спецолімпіада" не сприяє поверненню до реальності.
Так, нам поставили і ще поставлять дуже багато сучасних західних систем ППО, але і це не привід чекати на 100% ефективність роботи. Мораль в цій історії така: якщо справді страшно очікувати можливий ракетний наліт росіян, то не треба шукати абиде можливі "попередження" про атаку. Краще пошукати у мережі душевно корисні публікації, які минулого року видавали наші ЗМІ, на тему, як долати стрес в умовах ракетних обстрілів та блекаутів. Це точно краще допоможе підготуватись.