Кількість ідентифікованих випадків усиновлення збільшується
Попри намагання зобразити передачу в родини як тимчасову гуманітарну акцію, правда просочується в публічний простір.
Читайте також Запаморочливий ядерний покер: у яку гру грають великі держави
Близько 1000 дітей з Криму, 29 дітей з Луганської області, 1 дитина з Донецької області, 1 дитина з Херсонської області незаконно усиновлені російськими громадянами. За інформацією, яку надає білоруська опозиція, ще 12 дітей були, ймовірно, передані у сім'ї білорусів.
Попри таємницю усиновлення та вкрай складний процес отримання доказів, стають відомі позитивні рішення російських судів. Українським дітям змінюють імена й місце народження. При цьому неповнолітні частково фігурують в реєстрі, який веде Національне інформаційне бюро України, і про який відомо, зокрема, уповноваженій Марії Львовій-Бєловій.
Російські агенти не беруть до уваги той факт, що дітей розшукують родичі й компетентні органи держави громадянства. Мало того, їхні власні "штаби" для пошуку кровних родичів дітей неналежно виконують свої повноваження.
Особлива процедура
Відповідно до відомостей російського Інституту розвитку сімейного влаштування в середньому процедура усиновлення дитини триває від кількох місяців до 2 років. При цьому винесення судового рішення займає від 10 до 60 днів. У справі щодо удочеріння Маргарити Прокопенко, згідно з інформацією з офіційного сайту Подільського міського суду Московської області, судовий процес тривав рекордні 7 днів (з 15 по 22 листопада 2022 року).
Депортовані українські діти без супроводу законного представника, наприклад, у зв'язку з тим, що їхніх батьків вбили або затримали росіяни, повинні мати щонайменше опікуна – повнолітнього громадянина Росії. Після розміщення таких дітей у сиротинцях на території держави-агресорки їх готують до передачі в російські родини. Задля цього депортованих дітей вносять у єдину федеральну базу даних дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Оскільки такі діти перебувають на обліку місцевих органів опіки, то і в цю базу їх вносять як інших російських дітей з відповідного регіону. Це не лише порушує права таких дітей, але й значно ускладнює їхню ідентифікацію.
Проаналізувавши профіль українських дітей, яких росіяни передали під опіку, можна стверджувати, що існував спеціальний умисел розмістити в російських родинах саме їх, а не ровесників з самої Росії. Як і стверджує Львова-Бєлова, це підлітки, діти з інвалідністю та великі сімейні групи. Водночас 85% російських дітей у сиротинцях, представники саме цих категорій, досі залишаються без шансу отримати родину.
Не слід забувати, що від початку повномасштабного вторгнення у Росії вели окремий реєстр родин, які були готові взяти українських дітей. Крім того, за свідченнями губернатора Ямало-Ненецького автономного округу Дмітрія Артюхова, "російських мам і пап не злякали ні відстань, ні великі питання з документами в окремих дітей".
Цікаво У 140-мільйонній Росії бракує ресурсу для Авдіївки: як так сталося
Окремі родини відверто зазначають, що їм не до кінця відомо про наявність або відсутність кровних родичів у дитини. За подібної ситуації з російською сиротою, ні опіка, ні усиновлення не були б можливі, адже збір необхідних документів – попередній обов'язковий етап до фактичної передачі. Саме на такому етапі одна з мешканок Новосибірська відмовилася від місцевого хлопчика і взяла в родину 2 дітей з Луганської області.
Привласнення українських дітей – державна політика Росії
В одному з останніх інтерв'ю Львова-Бєлова зазначила, що в Росії немає українських дітей, є лише російські. Це не відповідає дійсності і вкотре свідчить на користь спеціального умислу загарбати депортованих неповнолітніх. Але яка мета?
Сєргєй Миронов, який удочерив українську дівчинку Маргариту Прокопенко, на одній хвилі з президентом Росії пояснює, навіщо потрібна така політика: "У нас зараз такі проблеми з демографією". Саме з ініціативи Миронова, озвученої на зустрічі з Путіним, 2024 рік оголошений в Росії "роком багатодітної сім'ї". Саме цей депутат "непровладної" партії наполягає на продовженні президентського строку російського диктатора.
Важливо 10 років тому почалося нове життя: "поза політикою" назавжди зникло
Незаконне усиновлення крізь призму міжнародного права
Зміна статусу дитини з окупованої території, зокрема її усиновлення громадянами Росії, порушує статтю 50 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни. Сукупно з протиправним вивезенням, це також порушення статті 49 того ж договору. Усиновлення можна тлумачити як таке, що спрямоване на невиправдану затримку в репатріації, як окремий воєнний злочин, а також як завершений акт геноциду згідно зі статтею 6(е) Римського статуту Міжнародного кримінального суду.
Випадок Маргарити Прокопенко є ілюстративним проявом саме цього злочину:
- зміна персональних даних;
- насильницька передача в російську родину;
- неможливість зберегти українську ідентичність;
- наявність кровних родичів в Україні.
На відміну від злочинів проти людяності, для того, щоб кваліфікувати геноцид, достатньо його вчинення щодо 1 особи.
1 липня 2022 року на основі політики УВКБ ООН щодо усиновлення дітей-біженців ГО "Better care network" закликала до мораторію на міждержавне усиновлення як реагування на конфлікт в Україні. Гаазька конференція з міжнародного приватного права повторила свою позицію про необхідність зосередити увагу на захисті дітей у збройних конфліктах та неприпустимість усиновлення в таких обставинах.
Рекомендуємо Економічне самогубство, а не блокада: справжній мотив уряду Польщі у перекритті кордону
27 січня 2023 року верховний комісар ООН з прав людини Філіппо Гранді підкреслив, що "надання дітям російського громадянства або їхнє усиновлення суперечать фундаментальним принципам захисту дітей під час війни".
Непокаране 9 років зло нарощує масштаби. Депортовані та усиновлені росіянами кримські сироти до початку повномасштабного вторгнення навіть не згадувалися у звітах МКС. Це стало зеленим світлом для продовження реалізації політики насильницького привласнення українських дітей росіянами. Ордери на арешт Путіна та Львової-Бєлової теж не містять згадку про геноцид.
То скільки ще потрібно усиновити дітей, щоб зробити відповідь міжнародної спільноти більш рішучою?