За словами Яковлева, на журфаці МГУ була військова кафедра. В атмосфері секретності там вчили бойової спецпропаганди — мистецтву сіяти розбрат в рядах супротивника за допомогою дезінформації та маніпуляції свідомістю.
Бойова, або "чорна", пропаганда допускає будь-яке спотворення реальних фактів задля вирішення пропагандистських завдань. Це ефективна зброя, що використовується з єдиною метою — вибивання мізків противнику.
Існує п‘ять головних принципів: Метод "гнилого оселедця", метод "перевернутої піраміди", метод "великої брехні", принцип "40 на 60", метод "абсолютної очевидності". Всі ці методи і техніки ви теж знаєте. Просто не усвідомлюєте цього, — пише Яковлєв.
Далі Яковлєв пояснив, як працює кожен з цих методів.
Метод "гнилого оселедця"
Працює так. Підбирається помилкове звинувачення. Важливо, щоб воно було максимально брудним і скандальним. Добре працює, наприклад, дрібне злодійство, або, скажімо, розтління дітей, або вбивство, бажано — з жадібності.
Мета "гнилого оселедця" зовсім не в тому, щоб звинувачення довести. А в тому, щоб викликати широке, публічне обговорення його НЕсправедливості і НЕвиправданості.
Людська психіка влаштована так, що, як тільки обвинувачення стає предметом публічного обговорення, неминуче виникають його "прихильники" і "супротивники", "знавці" і "експерти", шалені "обвинувачі" і затяті "захисники" обвинуваченого.
Але незалежно від своїх поглядів, всі учасники дискусії знову і знову вимовляють ім'я обвинуваченого в зв'язці з брудним і скандальним обвинуваченням, втираючи таким чином все більше "гнилого оселедця" в його "одяг", поки нарешті цей "запах" не починає слідувати за ним скрізь. А питання "вбив-вкрав-спокусив чи все-таки ні" стає головним при згадці його імені.
Метод "40 на 60"
Він придуманий ще Геббельсом. Він полягає у створенні ЗМІ, які 60 відсотків своєї інформації дають в інтересах супротивника. Зате, заробивши таким чином його довіру, решту 40 відсотків використовують для надзвичайно ефективної, завдяки ції довірі, дезінформації. Під час Другої світової війни існувала радіостанція, яку слухав антифашистський світ. Вважалося, що вона британська. І тільки після війни з'ясувалося, що насправді це була радіостанція Геббельса, що працювала за розробленим ним принципом "40 на 60".
Метод "великої брехні"
Цей метод трохи схожий на "гнилого оселедець", але працює інакше. Його суть полягає в тому, щоб з максимальним ступенем впевненості запропонувати аудиторії настільки глобальну і жахливу брехню, що практично неможливо повірити, що можна брехати про таке.
Трюк тут у тому, що правильно скомпонована і добре придумана "велика брехня" викликає у слухача чи глядача глибоку емоційну травму, яка потім надовго визначає його погляди всупереч будь-яким доводам логіки і розуму, — пише Яковлєв.
Особливо добре працюють в цьому сенсі брехливі описи жорстоких знущань над дітьми або жінками.
Припустимо, повідомлення про розп'ятого хлопчика за рахунок глибокої емоційної травми, яку воно викликає, надовго визначить погляди людини, що отримав цю інформацію, скільки б його потім не намагалися переконати, використовуючи звичайні логічні доводи.
Метод "абсолютної очевидності"
Дає хоч і не швидкий, але зате надійний результат.
Замість того, щоб щось доводити, ви подаєте те, в чому хочете переконати аудиторію, як щось очевидне, само собою зрозуміле і тому — безумовно підтримуване переважаючою більшістю населення.
Незважаючи на свою зовнішню простоту, цей метод неймовірно ефективний, оскільки людська психіка автоматично реагує на думку більшості, прагнучи приєднатися до неї, — розповідає журналіст.
Важливо тільки пам'ятати, що більшість обов'язково має бути переважаючою, а її підтримка абсолютною і безумовною. В іншому випадку ефекту приєднання не виникає.
Однак, якщо ці умови дотримуються, то число прихильників "позиції більшості" починає поступово, але рости, а з плином часу збільшується вже в геометричній прогресії переважно за рахунок представників низьких соціальних верств, які найбільш схильні до "ефекту приєднання". Одним з класичних способів підтримки методу "абсолютної очевидності" є, наприклад, публікація результатів різного роду соціологічних опитувань, які демонструють абсолютну суспільну єдність з того чи іншого питання. Методики "чорної" пропаганди, природньо, не вимагають, щоб ці звіти мали хоч якесь відношення до реальності.
Всі ці методи, підсумовує Яковлєв, успішно використовують сьогодні більшість російських ЗМІ як всередині своєї країни, так і поза її межами.