Рожеві окуляри українців: тепер ніхто не скандуватиме "Free Savchenko"
Надія Савченко знову у фокусі уваги всієї країни. Лише два із гаком роки на політичній арені, а шлях пройдено від героїні патріотки-мучениці до звинувачень у спробі державного перевороту.
Українці – нація оптимістів. Ми щиро віримо, що добро колись переможе зло. І нам потрібний герой, супермен, можливо якийсь мученик, щоб ми повірили і пішли за месією. Цей алгоритм спрацьовував вже неодноразово, зводячи на політичний олімп тих чи інших політиків.
Читайте також: Біткойн в законі: чи стануть електронні гроші заробітком
Нумо згадаємо епопею із судилищем над Юлією Тимошенко, її ув’язення в Качанівській колонії, інвалідний візок та тріумфальне звільнення під час Революції Гідності. Багато людей справді співчувало лідеру "Батьківщини", адже, банально, по-людськи уявляли себе на її місці, намагались відчути, як воно – бути несправедливо засудженим.
І саме на патріотично-мученицькій історії Надії Юлія Тимошенко будувала свою виборчу кампанію, поставивши її у списку під номером один, і власноруч завівши до Верховної Ради.
Нинішній Генпрокурор Юрій Луценко у цій історії зіграв не останню роль. Доля Савченко йому не чужа, він теж сповна відчув, що таке бути політв’язнем. І дуже символічно, що саме він, рівно два роки тому одним із перших промовив слоган "Free Savchenko", закликаючи громадськість повстати проти російського "кривосуддя" та звільнити нещасну полонену.
Ось кілька цитат із власного блогу від 8 березня 2016 року нинішнього Генпрокурора, а тоді – народного депутата, – на "Українській правді".
Будучи полоненою, вона виграла цю війну. Як і Україна, частково окупована, вона виявилась не по зубах агресору. Надія перемогла Путіна – фізично, морально, політично... Тепер у кремлівського диктатора всі ходи програшні, питання лише часу. А для Наді час – це життя. І її життя потрібне Україні. Всім нам. Тому весь світ вимагає: свободу Надії Савченко,
– написав тоді Юрій Луценко.
Я добре пам’ятаю цю істерію у парламенті, в ЗМІ, бігборди із портретом Савченко на вулицях по всій країні. Я добре пам’ятаю, навіть не як журналіст, просто, як людина, наскільки патріотично були налаштовані українці, і як щиро співчували Надії. Як переймалися, що вона втрачає здоров’я, відмовляючись від їжі. Як зухвало поводиться у залі суду і висловлює зневагу суддям, що виголошують абсурдний вирок.
Читайте також: Як чиновники Миколаєва різко взялися за відкриття аеропорту "для своїх"
Українці щиро вірили, що патріотизм Савченко та її принциповість – це риси, які справді потрібні українському політику. Що це наша Жанна Д’арк, яка врятує Україну. Тоді, на патріотичній хвилі, висловити сумнів щодо майбутнього Надії, вважалося моветоном. Розповісти про її військову звитягу намагалися колишні побратими. Та хіба хтось хотів їх почути?
Але ми, українці, маємо ще одну спільну рису – це граблі. Ми вкотре переконуємося в тому, що наш патріотичний запал, піднесення та віра у незворотні зміни за деякий час трансформуються у розчарування та зневіру. Ми пережили Помаранчеву революцію 2004 року з вірою у те, що заживемо по-новому. Але пережили розчарування, підігравши тим самим реваншу команди Януковича. Схожу історію переживаємо і зараз.
Бо віра у Надію сьогодні трансформувалася у нерозуміння того, що відбувається в цій країні. Чому Луценко, який 2 роки тому особисто закликав народ повстати та підтримати флешмоб за звільнення Надії, вже у статусі Генпрокурора прийшов до парламенту із поданням на зняття з неї депутатської недоторканності?
У деталі неймовірного змісту прокурорського спічу із трибуни парламенту я вдаватись не буду. Напевно, так як і ви, я була вражена озвученим з його вуст сценарієм знищення будівлі парламенту ззовні та зсередини руками Надії Савченко та Рубана. А, взагалі, – це непогана ідея для чергового гостросюжетного бойовика. До речі, дуже символічно, що цими днями легендарний "Леон-кілер" Жан Рено побував у Києві, мав зустріч з Президентом, і, напевно, надихнувся новими історіями для майбутніх сценаріїв.
Жан Рено в Києві
Але жарти в сторону. Не смішно, коли йдеться про безпеку країни. Про відчуття народу та його довіру до влади. Савченко мала усі можливості і далі лишатись народним героєм. Але тепер має славу троянського коня. Так, як вже запахло смаленим, її виключили з Комітету національної безпеки і оборони. Проголосували більшістю – 261 голос. І, як виявилося, проголосований проект постанови не наважувались винести до сесійної зали ще з 2016 року. Питання: а чому зволікали? Чому лише зараз пригадали, що мали, за словами нардепа Андрія Тетерука, "справу з послідовною ідеологічною підтримкою винятково тез Кремля".
Читайте також: Хто навмисне розпалює сепаратизм на Закарпатті
Так затято захищати свою колегу від перспективи опинитись на лаві підсудних вже в українсьому суді народні депутати не будуть. І перспективи повторення історії із флешмобом "Free Savchenko", зведені до нуля. Як мінімум, тому що тепер захищати льотчицю-героїню – знову "моветон", і це аж ніяк нікому не додасть голосів на наступних виборах.
Це добрячий урок для всіх нас. Не варто створювати собі кумирів та дивитись на світ у рожевих окулярах.