"Це не проблема, а згадка": як сапери з Харківщини попри складні поранення повернулись на службу
Сапери та піротехніки розміновують Харківські поля, Ізюмські села, величезні території України, де свій слід залишили окупанти. Часто вони роблять це, жертвуючи своїм здоров'ям, але навіть після важких травм повертаються на службу.
Кореспондентка 24 Каналу з Харкова Анна Черненко розповіла історії двох чоловіків – сапера Миколи Спичака та піротехніка Сергія Молчанова. Попри поранення, ампутації, вони не опустили руки та продовжують працювати, щоб наблизити нашу перемогу.
Дивіться також Ці розробки вражають: харківські сапери розміновують території з допомогою ШІ
Не сиділи, склавши руки
У Миколи Спичака два важких підриви – у вересні 2022 року і квітні 2023. Він працював на інженерній машині з розмінування. Після поранення знову повернувся до роботи інструктором, вчить інших працювати з інженерними машинами, яких, на щастя, в Україні стає дедалі більше.
Мінні поля стоять всюди. Тоді були біля дороги… Постійно важко, важко кожного дня ставати. Постійні головні болі, але я залишився живим і це найголовніше,
– сказав сапер Міжрегіонального центру гумрозмінування та швидкого реагування Микола Спичак.
Сергій Молчанов підірвався на протипіхотній міні в листопаді 2022 року. Попри поранення очей, обличчя, кінцівок і ампутацію, він все одно працює. Зараз чоловік найбільше прагне, щоб йому дозволили працювати саме на землі з розмінування, бо наразі такого дозволу немає. Втім він продовжує виконувати роботу, там де дозволено.
Піротехнік розповів, що у день підриву бачив міну, з якою вже не раз працював. Всі знали, як потрібно поводитися, але щось пішло не так. Під час відходу з місця він з нею не розминувся.
Ця ампутація – взагалі "легкий" варіант. Самі подумайте – у мене нога всього лише до коліна. Це не проблема, це на згадку, що в час війни я не просто сидів у мами під спідницею, а робив свою роботу,
– сказав піротехнік Міжрегіонального центру гумрозмінування та швидкого реагування Сергій Молчанов.
Такі люди мотивують кожного з нас не опускати руки, адже їм вдалося знайти в собі сили й повернутися на службу, повернутися до життя і продовжити максимально наближати українську перемогу.