Звісно, звучить дико, але ПТСР (посттравматичний стресовий розлад) насправді існує, і цей синдром Україні ще доведеться переживати. Науковці стверджують, що пік розладу настає на восьмий рік після події, однак відголос війни у вигляді змучених хлопців з фронту, яких змінило те, що вони бачили та відчували на Донбасі, українці вже побачили. Дуже прикро, що наші герої, які вижили там, на передовій, залишилися із психологічними травмами наодинці. Сподіваюсь, що найближчим часом влада все ж таки згадає про хлопців, та почне діяти у напряму реабілітації захисників Батьківщини.

Читайте також: Кінець вже близький: росіяни потайки готуються до закінчення існування "ДНР" та "ЛНР"

Втім, мова зовсім не про ПТСР у наших воїнів. Справа в тому, що розлад трапляється не тільки із комбатантами. Мирні мешканці Донбасу, які вже четвертий рік страждають від війни, теж торкнулася ця проблема.

А серед терористів та російських окупантів вона взагалі надсерйозна, бо ці нелюди вбивали та бачили смерть такої кількості народу, що перелічити неможливо. Більше того, вони вели та ведуть вогонь по громадським, вбивають жінок та дітей. І нехай зараз бойовики сп'янілі від горілки та пропаганди ненависті до українців, коли-небудь вони усвідомлять, що накоїли. І якщо на стан здоров’я приїжджих бурятів абсолютно пофіг, то розлад психіки у місцевих бойовиків турбує мене дуже і дуже.

Справа в тому, що, як би там не було, після деокупації Донбасу оголосять величезну амністію. Звісно, перевірятимуть всіх та кожного, однак навіть прогнозувати боюся, яка кількість вбивць зможе уникнути покарання. І якщо реально мирні мешканці зможуть звернутися хоча б до приватних психологів, терористи на це не підуть, бо розповідати про свої злочини означатиме відмотати рочків 15 у тюрмі.

Взагалі не буду брати до уваги те, що після закінчення війни на Донбасі залишиться величезна кількість проросійських громадян, які із радістю виконуватимуть накази ФСБ та вчиняти теракти. Що робити із адептами "русского мира" взагалі не знаю, оскільки хвороба "путінізм головного мозку" здебільшого невиліковна. Але скажу от що: у більшості людей на Донбасі є зброя. А якщо її нема у наявності, вони знають, де вона прикопана. І ніколи не здадуть правоохоронцям все без залишку.

Пам'ятаєте підірваний у понеділок у центрі Донецька "Матіз"? "Офіційна" версія терористів про те, що чеку висмикнув закоханий у дівчину хлопець, цілком правдива. Однак бойовики замовчують, що чоловік приймав участь у війні. Щоправда, не безпосередню – чергував на блокпостах та охороняв штаби. Він прекрасно знав, що роблять терористи "ДНР", та не мав навіть сумнівів про участь Росії в окупації Донбасу. Бойовик бачив смерть та був звільнений зі зведених окупаційно-терористичних військ через проблеми із психікою. Це було ще у 2014-му, коли кадрові російські солдати масово зайшли на територію України, і у бойовиків не було таких серйозних проблем із гарматним м'ясом, щоб тримати на службі психа.

Звісно, боєприпаси злочинець стягнув ще чотири роки тому. Про всяк випадок, як то кажуть. І смерть дівчини-власниці "Деу", насправді, – закономірність, бо якщо рушниця висить на стіні, вона має вистрілити.

Читайте також: Чому жителів Донбасу масово женуть з Росії?

І після закінчення війни на Донбасі та не тільки ми матимемо величезну проблему не з бійцями АТО, а з понівеченою психікою терористів у минулому, мирних жителів, які звикли до смерті, озброєних та готових у будь-який момент дістати пістолета чи гранату. Можливо, єдиним виходом із цієї ситуації є обов'язкова психологічна реабілітація кожного жителя "ДНР" та "ЛНР", а також нещадні покарання для буквально кожного, хто тримав зброю у руках, перебуваючи на службі в окупантів.