Нагадаю, Кремлю було вигідно підтримувати венесуельску владу, щоб та не збільшувала видобуток нафти й не обвалювала ціни на світовому ринку енергоносіїв.
Так само як Мадуро, свого часу Путін фінансував і Януковича. Я про ті 3 мільярди доларів, що наш "прохвесор" отримав за відмову підписувати Угоду про асоціацію з Європою, яка б віддалила Київ від Москви.
Звісно, що Мадуро, що Янукович – крали з тих грошей, що Путін давав Венесуелі та Україні. Проте для Кремля це було не принципово, адже головним завданням тих кишенькових президентів було не допустити у їхніх країнах розвитку. І з цим, що Янукович, що Мадуро впоралися на відмінно. Ми досі розгрібаємо наслідки штучно втримуваного Януковичем долара по 8, а венесуельцям їхню інфляцію у мільйон відсотків долати доведеться напевно десятиліттями.
Читайте також: Росія виділила мільйони на вибори в Україні: скільки і на що витратить
Але знаєте, що об'єднує Венесуелу і Україну, окрім того, що обидві держави були свого часу підконтрольні Росії – як на протести простих громадян відреагувала армія. І під час Революції гідності в Україні, і під час нинішніх кривавих протестів у Венесуелі, армійці заявили: вони поза політикою і не втручатимуться у заворушення, не ставатимуть на жоден бік барикад. І це варте поваги!
Чудово розумієте: якби взимку 2014 року хоча б одна з українських військових частин, озброєних автоматичною зброєю та важкою бронетехнікою, пішла за Януковичем – Майдан би просто розчавили танками й жодна бруківка чи "коктейлі Молотова" нам не допомогли б.
Так само нині й у Венесуелі – поки армія залишається у казармах, усі протести мають шанс змінити країну на краще. Якщо ж Мадуро вдасться вмовити чи підкупити військових – країна порине у громадянську війну. Хоча, як ми знаємо, підкуповувати військових венесуельскому керманичу нині нічим, адже золотовалютні резерви його країни Путін собі вже забрав.
Але я не просто так згадував нашу та венесуельську армії, а також можливий їхній вплив на майбутнє країни. Наголошую: це надзвичайно важливо, щоб армія завжди залишалася поза політикою. Це стосується щодо прямого її втручання, як от залучення військових для силового розгону протестувальників, так і опосередкованого, щодо участі армійців у виборах.
Читайте також: Порошенко йде на другий термін: його козирі та можливі плани щодо конкурентів
Ми маємо розуміти дві речі. По-перше, силовий блок традиційно у підпорядкуванні чинного президента – це він є Верховним головнокомандувачем, він призначає міністра оборони. Отже, як то кажуть, сам Бог велів йому мати симпатії серед військових – чи-то підвищенням їм зарплат, чи то обіцянками, агітуючи таким чином армійців голосувати за себе. Агітуючи опосередковано, адже за законом агітувати військових не можна.
По-друге, оскільки армійці також громадяни України, значить вони прийдуть на дільниці голосувати. Армійців у нас натепер вже тисяч двісті, а ще ж члени їхніх родин – це вже півмійльона, а то й увесь мільйон їхніх голосів – надзвичайно ласий шматок для будь-якого кандидата, а не тільки для Верховного головнокомандувача.
То ж розігрувати мілітарну карту, залучати до виборів військових, ветеранів, "кіборгів", колишніх добровольців та волонтерів, будуть усі з кандидатів, окрім "ОпоБлоку" звісно, хоча може й там придумають, як це можна викрутити.
Менше з тим, армія має бути поза політикою і це надзвичайно важлива запорука існування демократичної держави. Сподіваюсь, що кадрові українські офіцери розуміють і не допустять використання регулярного війська у передвиборчій гонці.