Він живе у родині, яка поколіннями захоплювала територію нашої першої квартири, принижувала її мешканців, змушувала відрікатись від права власності і внутрішніх традицій. Уявили?
Читайте також: Подстава России, все для Путина и смертельные торжества – нефутбольные курьезы ЧМ-2018
Тепер уявіть, що за останні чотири роки, цей маніяк разом зі своїми співмешканцями закатував кілька мешканців нашої першої квартири, захопив одну з кімнат, з чудовим розтушванням, та захопивши коридор постійно сипле погрозами і намагається виламати двері у інші кімнатки, що забарикадувались і намагаються захиститись.
За час протистояння неадекватний сусід зачипає сокирою кілька мешканців інших поверхів, які проходять повз ці квартири, випадково. Потім не вибачаючись намагається звинуватити у вбивствах мешканців того помешкання, яке атакує. Пізніше, разом зі своїми друзями, він навіть вбиває кілька людей, які підтримували право на захист тієї маленької квартирки на інших поверхах...
Ну а сусіди з інших поверхів, в свою чергу, постійно висловлюють стурбованість, пишуть на дверях будинку оголошення про непринйятність такої поведінки, та офіційно декларують припинення обміну продуктами, сірниками і іншим крамом з квартирою маніяка.
І от, через кілька років, без вирішення цієї ситуації маніяк пропонує провести у своєму помешканні чемпіонат будинку з настільних ігор (який раніше проводився у інших квартирах). І чи то за крам, чи то через відсутність емпатії, відчуття самозбереження – сусіди погоджуються. Вони проходять повз місця, де він закатував їх друзів. Проходять у помешкання маніяка, поруч з виламаними дверима маленької квартирки, що досі чинить захист своїх кімнаток.
Змагання проходять під гул бійки у сусідній кімнаті, де щомиті триває боротьба і проливається кров. Але сусіди з інших поверхів не звертають на це уваги. Питання чому – скоріше до політологів чи фрейдистів...
Під час чемпіонату, один з переможців чергового кола, вигукує "Славу сусідній квартирі", потім дуже сильно вибачається, бал продовжується. Психоделічно, химерно трохи навіть блювотно.
Хоча ні. Картинка ж не домальована. Клаптик полотна закінчився не завершеним, а залишати не закінченою роботу геть не можна. Мешканці квартирки, що чинять спротив, які в свою чергу не пішли до сусіда-маніяка, б'ючись і заливаючись пивом зазирають у шпаринку і обговороюють, обговоорюють на кожному кутику своєї маленької і залитої кров'ю квартирки рахунки матчів. Забувши про вбитих родичів, які загинули, захищаючи балкон і коридор, забувши, про розлиту в душі кров сусідом-маніяком. І лиш кілька з них далі тримають кордон коридору, стоячи на смерть, щоб жителі цього помешкання мали можливість мирно дивитись у шпаринку, ставити в букмекерських конторах кошти і обговорювати фейсбучні війни.
Кафка б повісився з заздрощів – за такий сценарій. Але ми ж того робити не будем. Де там... програма? Коли у нас наступний матч? Що? Поїхала швидка, везучи важкопораненого? Ні, закрийте вікна, відшукайте програму. Дивіться.
Тільки потім ніколи не звинувачуйте світ у тому, що він забив на підтримку України, коли ви самі дивитесь у кляту шпаринку.
Читайте також: Война на Донбассе может закончиться быстрее: Тука озвучил условие