Від такого розвитку подій виграє не тільки сам ісламістський рух, а й треті сторони. Найперше Росія на пару з Китаєм. Є тут, щоправда, й істотна доля ризиків.
До теми Китай фактично визнає "Талібан", а Росія це скоро зробить
Ми втомилися і пішли
Сполучені Штати були по суті єдиним гарантом безпеки встановленого ними ж у 2003-му році нового, хоч і нестійкого, а проте демократичного ладу в Афганістані. Так тривало майже 20 років, допоки процес виведення американських сил не запустив понад рік тому Дональд Трамп. Першою ластівкою тут стала мирна угода укладена взимку торік. Сторонами стали звичайно ж США з одного боку і Талібан з іншого.
Головною метою договору проголосили всеосяжне зниження градусу насилля на всій території країни. Разом з тим, однією з основних умов став поступовий відхід армійських підрозділів з афганської території. Загалом процедура повинна згідно з текстом договору, зайняти трохи більше року.
Байден продовжив справу Трампа / фото – Білий Дім
Саме тоді стало остаточно зрозуміло, що американське керівництво більше не бачить сенсу у наданні збройного захисту хиткого уряду в Кабулі. Обсяги фінансування такого щита для неспроможних перейти на самозабезпечення урядовців, тільки на 2019-тий рік склали 779 мільярдів доларів. Тож, цілком природним стало бажання вимкнути цей доларовий пилосос. Та й солдатів шкода, як-не-як. Все-таки ризикувати життями американців у конфлікті без райдужних перспектив – заняття відверто не найкраще.
І от, нарешті, майже одразу після свого обрання президентом, Джо Байден оголошує про початок фінального етапу виведення американських армійців за межі Афганістану.
За попередніми оцінками, останній американський солдат повинен буде піти додому до початку осені. Крайньою датою було обрано 11 вересня – день який в контексті всієї військової кампанії має підкреслено символічне значення для Америки.
Президент Байден не відмовився від своїх слів навіть трохи пізніше, коли вихід військових супроводжувався стрімким наступом фундаменталістів по всьому фронту. Очевидно, що командувачі армією терористів вдало скористалися моментом аби взятися за повернення собі колись втраченої влади. Втома від війни, яку встигли сповна відчути американці за останній час зіграла їм на руку.
Читайте також Щойно світ визнає уряд "Талібану" – Афганістану кінець
Однак, не лише їм. Кремль так само вирішив не втрачати часу і публічно звинувачуючи Білий Дім у тому, що його завсідники прийняли неприпустиме рішення, потихеньку почав вести свою геополітичну гру. Гру в якій територія Афганістану, на думку росіян, повинна стати плацдармом для реалізації масштабних зовнішньополітичних задумів Москви.
Російська рулетка з терористичними нотками
В перші дні липня, в розпал свого наступу на Кабул, з катару до Москви прибули політичні провідники Талібану. Делегація талібів на чолі з шейхом Делаваром, навідалася до російської столиці узгодити з офіційною Москвою бачення ситуації в Афганістані. Афганські бойовики назвали цей візит необхідним з огляду на статус Росії, як регіонального лідера.
Делегація Талібану у Москві / фото – ТАСС
Під час пресконференції керівник політичного крила руху підтвердив актуальну на 9 липня інформацію про захоплення контролю над 85% відсотками території країни. Тоді головний політичний представник радикалів наголосив на прихильності до мирного співіснування з сусідніми державами, а також сказав, що запрошує всіх охочих афганських громадян до спільного керування державою.
До теми Ердоган заявив, що відкритий до співпраці з "Талібаном"
Пізніше стало відомо, що російському керівництву ця зустріч була необхідна з двох причин: по-перше, аби почути гарантії безпеки для своїх союзників по ОДКБ. Найперше, звичайно ж, маються на увазі Таджикистан і Киргизстан.
По-друге, в ході перемовин сторони домовилися протидіяти іділівцям, які просочуються на територію Афганістану.
Такою була офіційна позиція представлена суспільству публічно, на камери, під журналістські мікрофони.
Разом з тим, такі слова це зручний привід для Путіна виступити в ролі єдиного захисника Середньої Азії від терористичної загрози. Саме цю роль поїхав відігравати Шойгу від імені свого начальства, коли згодом відбув до Таджикистану. Офіційною причиною стало засідання міністрів оборони країн ШОС, але насправді за заявами і обіцянками всіляко допомагати чим тільки можна, щоби зміцнити оборону союзників через напруженість в Афганістані, стояла далекосяжна мета посилити російський вплив у цих країнах. А заразом і решту Центральної Азії не залишити без уваги, посиливши там позиції. І ось тут до Москви не проти приєднатися Пекін.
Спільний контроль – спільна відповідальність
Китай, як і Росія, вочевидь рахуватиметься з Талібаном. Надто тепер, коли останні досягли бажаного, повернувши собі втрачений майже два десятиліття тому емірат.
Важливо Після 20 років боротьби ми знову одягнемо паранджу, – студентка з Афганістану про режим талібів
Пекін, судячи з усього розділить нагляд за нестабільним Афганістаном під владою терористів з Москвою. Адже обидві столиці засвідчили свою повагу новопосталій афганській верхівці.
Лавров від імені свого президента оголосив фундаменталістів "нормальними людьми", в такий спосіб мовчки даючи згоду на реставрацію колишніх мусульманських порядків в себе під боком. При цьому заплющивши очі на всі потенційні небезпеки такого стану речей, принаймні тимчасово зробивши це.
Китайці ж, устами свого міністра закордонних справ Вана Ї, фактично визнали талібів новою регіональною силою. В обмін на допомогу, як і росіяни, різниця тільки в обсягах цієї допомоги в переслідуванні власних цілей. Якщо Москва отримує по суті лише вплив, то їхні ідеологічні друзі одержують вплив, а до всього ще й ресурси тут і зараз.
Китай шукає спільну мову з талібами / фото – пресслужба МЗС КНР
Інтереси Піднебесної стосовно Афганістану давно вже лежать у двох площинах: розвиток власних економічних проєктів за рахунок тамтешніх надр, а крім того, убезпечення себе від уйгурського сепаратизму, джерелом якого є Сіньцзянь-Уйгурський автономний район Китаю, розташований на північному заході неподалік від китайських кордонів.
Цілком усвідомлюючи ризики нової афганської політичної реальності, Пекін та Москва нещодавно розпочали масштабні спільні навчання. Мовляв, ми вас поважаємо, але в разі чого будемо готові стримати поривання за межі вашої афганської вотчини.
У сухому залишку
Отже, що маємо в підсумку? Обидві тоталітарні держави одержать шанс посилити вплив у Середній Азії з усіма бонусами у вигляді економічних вигод. А з іншого боку, вони на пару обтяжені відповідальністю за збереження балансу сил у регіоні, оскільки Афганістан межує з країнами, де ідеї проголошені талібами відгукнуться в головах і серцях багатьох громадян. Для Росії це її вже згадані союзники по блоці ОДКБ, а з ним й увесь пострадянський простір зрештою. Для Китаю ж, в зону ризику потрапляють передовсім Індія з Пакистаном. У випадку провалу російсько-китайської політики стримування, таліби можуть серйозно підвищити градус терористичної небезпеки навіть у глобальному, а не лише локальному масштабі.
Як не дивно, трохи позитиву тут знайшлося і для нас із вами. Адже Кремль муситиме, в усякому разі зараз, відволіктися від дестабілізації українського Донбасу.