З якого саме балкону проголошував промову Адольф Гітлер – знає в українському місті Полтава майже кожен. Але де були знищені німцями тисячі євреїв, радянських військовополонених та цивільних осіб – цього не знає навіть міська рада. Далебі, це страшне місце розташоване лише за кілька сотень метрів від урядового будинку.
Будівля дитсадку в Полтаві, на балконі якої виступав Гітлер / Фото Полтавіка
Міські депутати бажають отримати докази, де точно відбувалися масові вбивства, інакше цей ареал буде відданий в оренду в якості місця для забудови. Протести п'ятнадцяти громадських організацій призвели лише до перенесення виконання цього рішення. Але надати докази – не така вже й легка справа. Позаяк архів української служби безпеки СБК, в якому перебувають відповідні документи, не є відкритим для всіх та кожного. Представникам неурядових організацій, які бажали провести дослідження для документального фільму про Голокост у Полтаві, два роки тому було відмовлено в доступі.
Читайте також: Війна мертвих та війна живих – росіяни знають про 1945 рік більше, ніж хотілося б Кремлю, – NZZ
Вбивці з Бабиного Яру
19 вересня 1941 року Полтава була захоплена німецьким Вермахтом, і була встановлена штаб-квартира групи армій "Південь", яка мала захопити Сталінград та кавказський регіон. Гітлер приїздив до Полтави двічі, 3 грудня 1941 року та 1 червня 1942 року. Вже за кілька днів після початку окупації німці винищили багато євреїв. Ті ж самі айнзатц-команди "поліції безпеки", які в Києві, в Бабиному Яру, вбили 33 тисячі євреїв, чинили вбивства й у Полтаві. Вермахт та СС працювали разом. В Полтаві німці загалом винищили 34 тисячі людей. Десь приблизно третина з них були євреями, третина – радянськими військовополоненими, інші – цивільними особами.
Масовий розстріл у Бабиному Яру, який забрав життя 33 тисячі євреїв
Для своїх вбивств вони використовували місце, на якому протягом попередніх років радянські секретні служби катували та страчували тисячі "ворогів народу", як вони їх називали. Тоді так звана "Червона Казарма" перебувала на околиці міста, але тепер в кількох хвилинах пішки виріс найбільший міський ринок. Сьогодні тут частково розбитий парк, але частково – просто вільна земля. Люди приходять сюди погуляти, приїздять на шашлики, святкують. Нема ніяких офіційних поховань, ніяких відзнак, де саме був "сектор вбивств". Про жертви нагадують лише два пам'ятники – щоправда, лише про вбитих німцями.
Радянські можновладці зробили як із масових вбивств, скоєних власними спецслужбами, так і з масових вбивств, скоєних німцями, державну таємницю. Надто схожими між собою були німецька та радянська машини винищення. Якби згадували про німецькі злочини – можливо, хтось запитав би й про радянські, сталінські. Навіть ще під час антисемітських кампаній 1961-1964 років проти "розкрадання соціалістичної власності" євреїв у Полтаві заарештовували та засуджували до великих термінів у в'язниці або до страти.
Тепер протестуючі активісти та представники єврейської громади мають два місяці часу, аби надати документи про точні місця, де саме лежать залишки вбитих. Якщо докази будуть невичерпними – земля, як і планувалося, буде віддана в оренду й на ній будуть збудовані житлові будинки. Відповідна комісія міської ради, щоправда, запевняє, що будівництво буде припинено, якщо залишки будуть знайдені. Тоді вони мають бути перепоховані.
Представники єврейської громади пояснили, що правила їх віри це забороняють. З їх точки зору, міські владні органи не можуть розробляти документи щодо розвитку цієї території без огляду на місця поховань, інакше вони скоять злочин. Вони посилаються на указ українського Кабміну за номером 1867, згідно з яким будівельні роботи на територіях, де поховані жертви воєнних дій та репресій, мають бути вирішені позапарламентськими комісіями – тобто, в спілкуванні з громадянами та спеціалізованими громадськими організаціями.
Читайте також: Одеса – українське гангстерське місто, – Le Monde
Корупційні ігри
Запевнення міської ради про те, що в разі необхідності будівництво буде зупинено, так чи інакше довіри не викликає. Тому що ще 29 березня були відкриті карні розслідування через масові зловживання проти державних органів, відповідальних за видання дозволів на будівництво. Під час збудування нових будинків місту слід сплачувати інфраструктурну допомогу, до чотирьох відсотків від вартості будівництва. Депутати ж вирішили, що за всі нові будівлі останнього часу слід платити лише 0,05 відсотків. Ці нові будівлі – це будинки колишнього мера міста, якого восени минулого року було переобрано. Але й у новій коаліції одним із ведучих політиків є великий забудовник. Його прізвисько – "п'ятдесят відсотків", якого він отримав за те, що під час свого мерства нібито вимагав собі 50% доходу від кожного нового будівництва.
Тепер міська рада вирішила створити робочу групу, яка має спробувати знайти вирішення проблеми. Але як має виглядати це рішення – взагалі незрозуміло. Громадяни вимагають, позначити місця захоронінь та звести достойний пам'ятник – так, як, наприклад, в Бабиному Яру, в Києві. Представниця єврейської громади запропонувала ідентифікувати всі місця захоронінь – старий цвинтар, місце масових розстрілів цивільних осіб радянськими спецслужбами, два концентраційних табори, в яких німецькі окупанти вбивали військовополонених. Будуть проведені консультації з Академією Наук України та з американсько-єврейським комітетом євреїв з колишнього СРСР, аби узгодити подальщі кроки.
Надія на Зеленського
Міська виконавча влада, навпаки, заявляє, що пропозиції демонстрантів лише призведуть до багаторічного зволікання. Ні з огляду на час, ані з огляду на фінанси нереально шукати залишки людей на всій території. Для дослідження одного гектару землі знадобиться цілий рік, а дослідити доведеться принаймні десять, а насправді – 56 гектарів. Дослідження одного гектару коштує від двох до трьох мільйонів гривень – в перерахункові, від 67 до 100 тисяч євро.
Насправді, не всі полтавчани розділяють думку активістів, які протестують проти плану забудови, взагалі, про злочини нацистів та радянських спецслужб чула лише меншість, десь від чотирьох до десяти відсотків молоді, як продемонструвало опитування.
Ця тема настільки сумна, а дійсність сумна й без того. Чому треба тринькати гроші на пам'ятник, якщо пенсіонери та інваліди мають не досить грошей, аби купити життєво необхідні медикаменти?
– питається коментатор в онлайн-журналі "Полтавщина".
Активіст Віктор Трофіменко з неурядової організації Save Poltawa сподівається, що з приходом нового президента Володимира Зеленського покращаться шанси принаймні на всеохоплююче дослідження й архіви Служби безпеки України будуть відкриті для всіх зацікавлених осіб. Позаяк Зеленський сам є євреєм, можливо, він є більш прихильним до цієї справи. На часі, щоб злочини минулого стали учбовим матеріалом для шкіл та університетів країни.
Полтавський активіст Віктор Трофіменко / Фото Коло
Тому що минуле – не мертве, воно навіть не минуло, як писав американський письменних Вільям Фолкнер в своєму романі "Реквієм за черницею". Перш, ніж археологи зі Львова змогли дослідити територію Червоної Казарми та визначити точні місця масових поховань, прості перехожі знайшли там 15 травня близько 50 людських кісток із слідами кулевих поранень. За ствердженнями фахівців, їм близько 70 років. Зараз їх досліджують кримінологи – заявив інспектор слідчого відділку Київського району Володимир Павленко.
Автор: Кристоф Брумме
Джерело: Neu Zürcher Zeitung
Переклад: Борис Немировський
Читайте також: Чому євреї не святкували перемогу над Гітлером у Другій світовій війні?