Народ, який втратив 6 мільйонів з 9-ти мільйонів тих, які відносили в Європі себе до нього. Народ, якого Гітлер не бажав навіть перетворити на рабів, як інших – ні, він просто хотів його винищити. Народ, якого ніхто не бажав прихистити і який не мав права навіть повернутися до себе на батьківщину, тому що там панували одні з переможців – британці, які не бажали пускати цей народ до його домівки. Не бажали та й годі.

Читайте також: Друга світова війна 1939-45: історія, як почалася і закінчилася

І цей народ, майже винищений нацистами, пригнічений пихатими британцями, десь знайшов сили, аби повстати проти тих, хто щойно переможно закінчив Другу світову війну – проти "Імперії, над якою ніколи не сідає Сонце". Євреї, пригнічені й страждаючі від ран, які отримали, воюючи в британській же армії проти наци, створили підпільну армію – "Єврейський рух спротиву". До 1948 року, незважаючи на морську блокаду, вони привезли до Ерец Ісроель, яку тоді називали просто й влучно – Палестиною (мало хто знає, що івритом це слово означає "загарбана земля", вона дістала цю назву, коли її загарбали стародавні греки, яких євреї називали "пліштім" – "загарбники"), 85 тисяч своїх співплемінників з Європи.

Єврейське повстання та рух спротиву призвели до того, що британці не витримали тиску й офіційно зреклися свого мандату на управління Палестиною. 29 листопада 1947 року Генеральна Асамблея ООН вирішила більшістю голосів (33 проти 13), що в Палестині мають бути створені дві держави – єврейська та арабська.

Араби, щоправда, воювали на боці Гітлера, але й вони мали отримати свою державу – ще одну. Але їх це не втішило: їх обурило те, що євреї тепер отримають свою країну – одну-єдину в світі. Тому, 14 травня 1948 року, в день, коли офіційно закінчився термін британського мандату, "отець-засновник" Давід Бен Гуріон проголосив створення Медінат Ісроель – Держави Ізраїль, щойно створена Арабська республіка Фаластин – в союзі з Єгиптом, Йорданією, Сирією, Ліваном та Іраком – вдерлися на територію єврейської держави, якій не виповнилося на той момент і кількох годин.

Їх армії разом числом значно перевищували ВСЕ тодішнє населення Ізраїлю. Вони мали на озброєнні бойову техніку, яку полишили їм колишні хазяї-німці, їх армії пройшли вишкіл, яким керували нацистські офіцери-втікачі. Вони казали, що заспокояться лише тоді, коли "скинуть останнього яхіді (тобто, єврея) в море".

Читайте також: День пам'яті та примирення: як в Україні ставляться до Другої світової

Вони ганебно програли.

Новостворений Ізраїль, який вступив у цю війну, не маючи ні танків, ні артилерії, ані літаків, чиїми першими танками стали трофейні німецькі "Тигри" та "Пантери", а першими літаками – трофейні ж винищувачі "Мессершміт-109", куплені за чималі гроші з особистого дозволу Сталіна в Чехословаччини, втратив за 15 місяців цієї війни, Війни за Незалежність, 6 тисяч бійців. П'ять арабських країн втратили понад двісті тисяч, Сирія та Єгипет позбулися майже всіх своїх танків, а Йорданія – двох третин своєї артилерії. Арабська Палестина припинила своє коротке існування як держава.

Бог був на боці євреїв – так пояснюють цю неможливу, неймовірну перемогу релігійні іудеї. На День незалежності Ізраїлю, Йом Ацмаут, вони читають особливу молитву, яка називається "Ха-Лель", молитву подяки Г-споду за національне звільнення.

Я не знаю, чи справді це було втручанням Вс-вишнього. Схоже на те, бо інакше подібну перемогу важко пояснити суто матеріальними речами. Я знаю лише, що зазвичай Г-сподь – не на боці "великих батальйонів", як це стверджував Наполеон Бонапарт, а на боці тих, хто готовий захищати свою державу та свою незалежність проти всіх ворогів, якими б сильними та страшними вони б не були.

З днем народження, Ерец Ісроель. Йом уледет леха. Живи довго й щасливо. Ам Ісроель хай.

Читайте також: Головні міфи і правда про Другу світову війну