Путинский режим не исчезнет: чего ждать от протестов в России?

І в коментарях до того, що відбувається, буде відчуватися образа через те, що росіяни не збиралися так після нападу на Україну – хоча, згадайте, мітинги проти війни, пікети тоді теж були, – пише Віталій Портников для Радіо Свобода.

Читайте також Чому діти дев'яностих повстали проти Путіна

Але такою є логіка будь-якої авторитарної держави, логіка розриву між режимом і громадянами. Цей розрив найчастіше проходить не по лінії політичних розбіжностей, тому що громадяни фактично відсторонені від політики, у таких країнах, як Росія, вона підміняється пропагандою. І розуміння того, що влада може брехати, коли говорить про захист національних інтересів, загрозу для держави у більшості людей просто немає. А багато хто про це просто не замислюється, політику давно і міцно замінює побут.

Цей розрив проходить насамперед по лінії справедливості. Коли пересічний громадянин розуміє, що хижаки, які пробралися до влади, його просто обманюють. Що очільник держави – не лицар у сяючих обладунках. Що правоохоронні органи можуть захищати не громадянина, а мафію.

Паралелі з Білоруссю

З усвідомлення цього простого факту мільйонами людей і починається ерозія будь-якого авторитарного режиму. Нещодавно щось подібне ми спостерігали в сусідів у Білорусі. І теж дивувалися, чому лідери білоруської опозиції не можуть чітко сказати, чий Крим. Адже це ж так просто!

Ми навіть не замислювалися про те, що звичайний білорус – навіть той, хто готовий кинути виклик режиму на відміну від звичайного українця, навіть того, хто просто стежить за новинами по телевізору, зазвичай не стикається з політикою. Відповідальність за політику він давно делегував своєму президенту. А той його обдурив. І взагалі набрид – скільки можна?

У Росії може початися щось аналогічне – а для України це є дуже важливим, тому що, врешті-решт, може призвести до змін у сусідній країні і зменшенню загроз для майбутнього України.

"Палац" у Геленджику і старіючий Путін

Розслідування Олексія Навального так чи інакше деміфологізують найголовніший образ російського режиму – "імператорський" образ Володимира Путіна.

Ще кілька таких чудових історій, як розповідь про "палац" у Геленджику – і старіючий Путін буде виглядати так, як він виглядав 2000 року – випадковою людиною, яка незрозуміло за які такі заслуги потрапила на висоти російської влади, політиком, позбавленим навіть тіні елементарного співчуття до людей. Таким був Путін часів загибелі підводного човна "Курськ". І таким для мене виглядає Путін з "палацу" у Геленджику. Щоправда у Кремлі й далі заперечують, що ця будівля є "палацом Путіна".

До теми Снігові бої та сутички біля СІЗО: як Росія протестувала за Навального – фото, відео

Це, звичайно ж, не означає, що путінський режим зникне, як сніговик у відлигу. Звичайно ж ні, Лукашенко – і той не зник! Але з певного моменту режим зможе триматися тільки на грубій силі і залякуваннях людей. А це – не найкраща і, що важливо, не надто довговічна опора для будь-якої влади.

Джерело: Радіо Свобода