Темами сьогоднішнього блогу будуть перемоги української армії у війні з російськими найманцями та терористами.
Читайте также: Приватні військові компанії: що відомо про їх існування в Україні та світі
Напевно, перше, що треба сказати – це те, що Збройним силам України і добровольцям на початку 2014 року вдалося не допустити грузинського сценарію. Це найголовніша наша стратегічна перемога.
Ми не втекли, не сховалися, не забоялися, а пішли битися із ворогом – і бились завзято.
Що таке грузинський сценарій?► Йдеться про російсько-грузинську війну 2008 року. Війна розпочалася навколо збройного конфлікту в Південній Осетії, який тривав з 7 по 12 серпня 2018 року. По один бік була офіційна грузинська влада, їм на противагу виступили Росія разом із сепаратистськими угрупуваннями Південної Осетії та Абхазії.
► Сторони звинувачували одна одну у провокуванні бойових дій. Незважаючи на підписання мирних угод, російські війська окупували територію Грузії.
► У результаті грузинська армія зазнала поразки. Держава втратила Кодорський анклав Абхазії та пережила етнічну чистку грузинських сіл у Південній Осетії. Згодом Росія офіційно визнала незалежність Абхазії та Південної Осетії.
Сьогодні я розкажу про 2 дуже круті бої нашої армії, які особисто мене вразили до глибини душі, і які вже є частиною новітньої історії України.
Розгром російської колони
21 січня 2015 року, опорний пункт "Олексій". Тоді колишній охоронець "Приватбанку", 53-річний Роман Жованик, разом з іншими бійцями – у кількості 26 чоловік – розгромив російську колону із особовим складом і технікою.
Роман Жованик
Під час того бою Жованик і його підлеглі, маючи в арсеналі тільки стрілецьку зброю, один танк, у якого після першого пострілу заклинило пушку, і гранатомет, знищили два російськи танки Т–64Б і дві БМП. А також отримали трофеї у вигляді одного танка Т64Б і однієї БМП–1, оскільки особовий склад цих машин втік з поля бою.
К теме: Там було пекло, в повітря злітали танки, – військовий розповів, як починалася війна на Донбасі
Але на цьому славетна історія не закінчилася. Після розгрому найманці із розвідувальної групи четвертої бригади Російської Федерації, розлючені втратами, увірвались до кабінету свого комбрига Костянтина Степаніщева, і прострелили йому ногу.
Комбриг четвертої бригади РФ
Здається, це просто феєрично. На відео, яке розповсюдила російська пропаганда, найманець у масці емоційно розповідає про той бій, і про те, що прострілена нога Степаніщева – це правда, і він на це заслужив. Словом, дивитися це відео можна вічно.
Перемога біля Дебальцевого
Другий крутий бій відбувся 28 січня на опорному пункті "Сергій", який знаходиться на тому ж дебальцівському напрямку, і якраз неподалік від опорного пункту "Олексій", про який я вам щойно розповідав.
Там було 15 бійців 128-ї бригади і дев'ять танкістів із двома танками 92-ї бригади, які підтягнулись одразу перед початком бою із вже відомими на весь світ російськими бойовиками з ПВК "Вагнера".
Що відомо про російську приватну компанію "Вагнер"?
Російська військова структура, що складається із найманців, створена в 2013 році. Брала участь у бойових діях на Донбасі, в Сирії, в Судані.
Серед найманців "Вагнера", які воювали в Сирії були громадяни України
Докази присутності російських військ на Донбасі
Так, на одному з відео можна побачити, як величезна колона із новими БМП, Уралами і танками рухається в бік України із Краснодону:
Напевно, ніхто б не дізнався про те, що розбиті війська супротивника були елітними найманцями із російської приватної військової компанії "Вагнер", із зарплатнею у 180 000 рублів, якби не перехоплені Службою безпеки радіоповідомлення командирів цього підрозділу.
Тут російський командир Уткін вже кричить, що отримали від українських бійців "по самі гланди" – і він ухвалив рішення відходити. Хоча насправді це рішення за нього прийняли бійці 128-ої бригади, а пара танчиків 92-ої бригади "закріпили" слова піхоти.
Важлива роль танкістів
Танкісти, взагалі, окрема історія – під час цього бою круто проявили себе обидва екіпажі. Екіпаж капітана Баркатова прийняв бій – і одразу підбив танк супротивника, а потім і БМП.
Після чого підключився майбутній герой України Василь Божок, який навіть після прямого потрапляння в його машину, продовжив бій і зробив декілька пострілів, перш ніж покинути машину у вогні.
Василь Божок
Втрати противників
Втрати бойовиків і найманців під час цього бою говорять самі за себе – 14 "вагнерівців", громадян Росії. Це – доведений факт, і навіть в російських газетах є інформація про "посмертні" нагороди для них.
Читайте также: Бойовики з мінометів обстріляли українські позиції
Також СБУ оприлюднило список цих загиблих із документами, де у всіх без винятку місце проживання не Донбас, а саме російські міста.
Ще 20 терористів загинуло біля опорника "Сергій", їх накрила наша артилерія. Втрати техніки в цьому бою: два танки Т–72 – знищені, один підбитий. Знищено два нові російські бронеавтомобілі "Дозор", один підбитий.
Також знищено два "Урали" і один КамАЗ із піхотою супротивника, та ще одна знищена МТ-ЛБ із обладнаною на ній зенітною установкою. Непогано як для простих, але відважних українських піхотинців та танкістів.
К теме: Криваві бої під Іловайськом: ветеран назвав важливі докази участі РФ
Оборона Донецького аеропорту
Ці історії – не єдині наші тактичні і локальні перемоги, насправді їх безліч. Можна взяти тільки бої за Донецький аеропорт, під час яких звичайні мобілізовані сантехніки, викладачі університетів, айтішники та охоронці фінустанов наводять жаху на славетний омський спецназ.
Що відомо про бої за Донецький аеропорт?Вони тривали з вересня 2014 року до 21 січня 2015 року. Це стало одним із найбільш запеклих воєнних протистоян на сході України. Бої розгорнулися між українськими військами, бійцями-добровольцями та силами проросійських збройних угруповань. 18–21 січня 2015 року внаслідок підриву терміналу аеропорту загинули 58 захисників України. 21 січня було ухвалено рішення відвести українських бійців з нового терміналу, оскільки цей об'єкт було повністю зруйновано і він був не придатним для оборони.
Оборона терміналів аеропорту тривала 242 дні. Бої за Донецький аеропорт стали символом незламності та бойового духу українського війська, а захисники терміналів отримали прізвисько "кіборги".
Але це буде історія не на 6 хвилин, а на години, і кіно про ці події, до речі, вийшло мегакруте.
Читайте также: #ЯнеБайдужий: прокат "Кіборгів" зібрав 1,6 мільйона гривень на допомогу сім'ям загиблих воїнів
Найголовніше, що я хочу сказати – нам є чим пишатися, є ким пишатися. Нам необхідно навчитися бачити наші перемоги і прославляти наших героїв, таких як Божок, Баркатов, як колишній охоронець Жованик.
Василь Жовко, Олег Баркатов, Роман Жованик
Це наша сучасна історія, це наші люди, і це теж треба озвучувати, і згадувати якомога частіше. Адже не можна мати роковини трагічних подій у Дебальцевому та Іловайську, і при цьому зрідка згадувати, коли супротивник отримав по заслугах від наших бійців.
Нація, яка пам'ятає тільки поразки, може розраховувати, самі розумієте, на що. Нам треба пам'ятати наші перемоги і частіше говорити про них, розповідати друзям і знайомим, і звичайно – пишатися.
Пишатися тим, що ми живемо в час – нехай, може, поки і невеликих – але точно крутих перемог нашої армії.