Коли Семочко керував в економічній контррозвідці в СБУ – пресував ринок медикаментів, фармкомпанії. Вони платили СБУшникам хабарі, а коли перестали – їм закрили імпорт. Імпорт закрили не на аспіринку, а на життєво важливі щоденні ліки для підтримки невиліковно хворих.
Читайте также: "Вантажте гроші у валізку, і я пішов": про привабливість кар'єри корупціонера і голослівний піар
Тож коли імпорт відновився хворих вже стало на кілька сотень менше. І ні, вони не магічно зцілились. А от в чому магія, то це в трьох будинках, сукупною вартістю близько восьми мільйонів доларів, які почали через два роки після того інциденту з імпортом підкуповувати родичі Семочка.
За таких приголомшливих результатів СБУшник пішов на підвищення. Влітку став першим заступником керівника Служби зовнішньої розвідки. Другим за рівнем розвідником в країні. І тут проблема була вже не в будинках, а в подвійному громадянстві. У оточення розвідника – дружини, дітей тощо виявилось вісім паспортів Російської Федерації. А також регулярні тусовки в окупованому Криму. І судячи з типових для їхніх соцмереж перельотів країною прогулянковим вертольотом, вони до Криму явно не як диверсанти катаються. Хоча, впринципі, Семочко взагалі може розвідувати щось про росіян не виходячи з одного із трьох будинків в "Конча-Заспі".
Сергій Семочко
Доказова база – повна. Будинки підтверджені реєстром і тим, що він з одного із них на роботу їздить. Паспорти висять у відкритій базі російської податкової. Якою час від час і сама СБУ користується. Величезний резонанс, потужний скандал. Все, це кінець історії про Семочка. І початок нової історії про звуки тиші.
Родичі Семочка мають паспорти РФ
Тому що резонанс – це у народі резонанс. На момент запису 10 днів після розслідування, попри численні запитання, попри кримінальне провадження, порушене Національним антикорцпційним бюро, через підозри у незаконному збагаченні – жодних офіційних коментарів немає. Ані від Служби безпеки, ані від Служби зовнішньої розвідки, ані від комітету національної безпеки, ані від Ради нацбезпеки і оборони. Тобто з жодної з тих структур, які мали б якось запобігати подібним ситуаціям.
Але. Абсолютно окремо стоїть президент. Якщо ви не знали, то і СБУ, і СВР – це сфера контролю президента. І не те, щоб Петро Олексійович має реагувати на будь-яке журналістське розслідування. Але, коли про це розслідування говорять з парламентської трибуни, коли це розслідування стосується національної безпеки і смертей сотні людей, коли навіть твої прихильники вимагають відповідей – чи можеш ти змовчати? Ні.
Але. Президент в нас ніколи не говорить про погане. Віра, мова, армія, Томос, IKEA, Starbucks тощо. Вибачте за відхилення від теми, але я досі не розумію, як можна було жодного слова не сказати про пожежу у дитячому таборі "Вікторія". Так ось, щоб не коментувати тему Семочка, але якось висловити позицію, але якось і не висловити, Президент України Петро Олексійович Порошенко заговорив з суспільством через якусь невідому блогерку. Яка під девізом "президент не має відволікатись на дрібниці" поїхала з Порошенком перерізати чергову стрічку на дитячому майданчику?
Єдина реакція на питання, яке тиждень хитає все – це абзац тексту у звіті блогерки Ані про те, як вона провела один день з президентом. Краще б вже дійсно мовчав. Тому що це виглядає як відверте знущання над усіма, хто запитував, то що з Семочком? А таких людей тисячі. Реакція президента – це як відправити на батьківські збори з питань твоєї поведінки – ну тобто кадрових призначень – бабусю, бо вона потім батькам розповість все дуже пом’якшено… Ні, не бабусю, а іграшкову поні трирічної сестри.
Минув понад тиждень, любе суспільство, усе на що ми заслуговуємо, це пропущені через блогерку слова, цитую: "ситуація далеко не так проста. У Семочка – великі здобутки перед Україною. Мені президент озвучив одну з його операцій. Професіоналізм високого класу. В його дискредитації та компрометації зацікавлені потужні сили поза нашою державою. А репутація джерела розслідування, скажімо так, далеко не бездоганна. Тому давайте не оперувати поняттям "якщо хоча б 10% із цього правда, то…". Просто наберіться терпіння і дайте час, реакція буде. Президент не буде покривати злочин, ризикуючи власною репутацією"
Ну, почнемо з моменту. Щодо здобутків Семочка було б просто круто їх розсекретити якось. Бачте, в нас декларації СБУшники собі засекретили. Я розумію, це просто турбота про психічне здоров'я нації, тому що вісім мільйонів у родини кар'єрного СБУшника не кожен витримає. А це ж не єдиний такий, певен, служака. Але, хоча б про героїчні перемоги можна іноді рапортувати. Тому що наразі у Семочка дві високопрофесійні операції відомі: кошмарення імпорту ліків і кошмарний експорт Саакашвілі.
Петро Порошенко
І хочеться якось зрозуміти щодо дискредитації зовнішніми силами. Я правильно розумію, що громадянства Росії родині Семочка видали без їх відома? Вірю-вірю, а також, що будинки в "Конча-Заспі" підкинуті. Повірте, не все так однозначно, ситуація далеко не проста. Кінець-кінцем, єдиний реальний посил у цій єдині реакції це – зачекайте, просто зачекайте. Допоки ви не забудете про цю проблему. І все, вона зникне. Кінець-кінцем, як там з російським громадянством Труханова?
Просто наберіться терпіння і дайте час. Президент не буде покривати злочин. На відміну від Порошенка у нас немає часу перераховувати усі речі, які просто потрібно перетерпіти і перечекати.
І що б там не здавалось Петру Олексійовичу Помовчимка – ці проблеми не зникають, якщо про них не говорити. Вони не зменшуються. Не розсмоктуються, навіть якщо удавати, що все добре. Я вже навіть не про ставлення до громадян, яким замість адекватної реакції згодовують продукти метаболізму рожевих іграшкових поні. Я про те, що хвороба не зникає, навіть якщо ти всім і собі кажеш, що ні, це не передсмертний набряк через відсутність ліків для діалізу. Це ти просто гарно харчуєшся і трохи погладшав.