Державне казначейство прозвітувало: за три літні місяці у корупціонерів за рішенням суду конфіскували 4 тисячі 432 гривні. З усіх людей, які – доведено судом – намагались жити не за зарплату, зібрали аж одну мінімалку. Або 150 доларів. Або менше за середньостатистичний побутовий хабар з більш-менш пристойного приводу.
Читайте також: Шикарні курорти та незадеклароване майно: Instagram "розповів" про дітей українських чиновників
Не менш яскраві показники і за увесь рік. З першого січня по перше вересня з корупціонерів витрясли 65 тисяч гривень. Серед них, я так розумію, є й ті п'ять тисяч, які конфіскували у контрактника, який підробляв вантажником. Це з попереднього випуску. Але якщо ви думаєте, що це "Дно" – про копійчані суми стягнень? Ні. Воно більше про грандіозні плани. Адже до кінця року уряд планує стягнути з засуджених за корупційними статтями чотири з половиною мільярди гривень.
Усього ж з січня по серпень у корупціонерів відібрали менш ніж 66 тисяч гривень
Якщо нашвидкуруч підрахувати, то для досягнення цієї планки просто з цієї миті потрібно кожні дві хвилини конфісковувати стільки, скільки спромоглись за попередні вісім місяців. Бездушний калькулятор – проти полум'яних планів у прес-релізах. Калькулятор переміг.
Ще доволі показово, що доки за корупційними справами стягнули 150 доларів, за некорупційними стягнули понад мільйон доларів. Чи можемо ми з цього зробити висновок, що стати корупціонером – досі найвигідніший і найбезпечніший кар'єрний напрямок у злочинному світі? Вирішуйте самі.
Взагалі, ця новина нагадала мені дві історії. Вони юридично обидві не про корупцію. Але фактично – ну, показові.
Історія про цигарки, контрабанду і посольство
У 2016 році на митниці у Закарпатті затримують мікроавтобус на дипломатичних номерах. Номери належать посольству України в Словаччині, у водія – лист від посольства про те, що бус везе дипломатичний вантаж і огляду не підлягає. Але собачка митників читати не вміє, зате нюхає вправно – і явно нервує. Митники телефонують до МЗС, там, віддамо належне, кажуть – та відчиняйте. Бус відкривають, а там – все доверху запаковано цигарками: на понад півмільйона гривень "контрабасу".
"Дипломатичний" бус, заповнений контрабандними цигарками
ОК, бус і цигарки вилучають. Та з'ясовується, що лист про дипломатичний вантаж – справжній. Його підписала перший секретар посольства України в Словаччині, а за кермом буса був її чоловік. Просто "сімейний підряд". От тоді і розпочався великий скандал – його постійно висвітлювали новини.
Перший секретар посольства, який "контрабандить", прикриваючись дипломатичним статусом – це таки скандал. І все було настільки яскраво, доконано і очевидно, що вже тоді мали б виникнути підозри. Ні, не в сенсі "юридичні підозри" ймовірним винуватцям. А підозри, що все завершиться нічим.
Звісно, пані вилетіла з посольства, і навіть отримала штраф у 1700 гривень. Її чоловіка суд визнав винним у підробці документів, а ще – мені подобається, як це назвали – "у самочинному привласненні влади при перевезенні цигарок через кордон". Знаємо з історії Лжедмітрія, а на Закарпатті тепер знаємо – "Лжекемела". Результат гучної справи – "Лжекемел" визнаний винним і амністований. Він сплатив 880 гривень. І це навіть не штраф, а витрати держави на експертизи. І бус йому повернули, бо він був хоч і на дипломатичних номерах, але – його особистий. Хоча б без цигарок повернули.
Читайте також: Десятки схем для свого збагачення: як чиновники навчилися обманювати систему ProZorro
Історія про нардепа Геннадія Бобова з партії "Відродження"
Навесні 2017 року генпрокурор Юрій Луценко звинуватив – у побутовому розумінні – Бобова в несплаті податків. До того ж, в добрячій несплаті – 38 мільйонів гривень. На додачу "вліпили" депутату недостовірне декларування. У ГПУ цими кроками дуже пишались, мені здається, і щоб довести серйозність намірів, навіть, внесли у Верховну Раду подання на зняття недоторканості з нардепа. Далі сценарій такий. 23 травня ГПУ направляє подання. 24 травня Бобов каже – ну і ОК, я сплачу все. 26 травня сплачує. Юрій Луценко у Facebook постить ці квитанції, звісно, з текстом: "Дивись, як ми змогли, сплатиподаткисписпокійно", – ну і таке інше.
Після цієї приголомшливої перемоги Генпрокуратура якось забуває про недостовірне декларування і відкликає подання. А Бобов – відкликає сплачені гроші. Він іде до суду і – відбувається трохи магії – каже: "Мені тут в рамках справи нарахували багатомільйонні виплати. Я їх сплатив. Справи нема. А ці вимоги про сплату законні лише коли справа є. Коротше, вантажте гроші в цю валізку, і я пішов".
І вже через кілька місяців окружний адмінсуд Києва скасовує рішення податкової про нарахування Бобову цих 38 мільйонів. Бобов повертає гроші. Луценко залишається з піаром. Гадаю, на виході – всі щасливі.
Я ще раз закцентую: між цими історіями і поверненням 150 "баксів" від корупціонерів юридичного зв'язку немає. Це абсолютно різні статті Кримінального кодексу. Але абсолютно однакова методика гучних реляцій і фінального результату. Тож радіємо IKEA, вууу...