Шанс Симоненка і місцеві вибори

31 березня 2015, 22:10
Читать новость на русском

Українській владі залишається рівно шість місяців, щоб завершити ще не розпочату реформу з децентралізації влади до проведення місцевих виборів.

Згідно з Конституцією України чергові вибори місцевої влади мають відбутися у жовтні 2015-го року. До того ж, потрібно визначитись, чи голосуватиме на них захоплений російсько-терористичними військами Донбас. А якщо голосуватиме, то як це буде організовано і на яких умовах?

За логікою, яку переслідує українська влада, будь-які вибори не можуть відбуватися на території, де не діє український суверенітет. Так було з президентськими виборами. Якщо мирне врегулювання війни на Донбасі не відбудеться протягом цього часу, звичайно, українська влада не піде на проведення місцевих виборів під багнетами російських найманців.

Дивіться також: "Опозиційний блок" заявив про створення власного уряду

Ускладнює проведення виборів також раніше виголошена позиція президента та уряду. Очільники держави вважають недоцільним проведення місцевих виборів без реалізації реформи децентралізації влади. Однак зростання заборгованостей з виплат заробітніх плат, скорочення робочих місць і загалом різке погіршення життя не залишає часу урядовцям відтягувати переобрання місцевих еліт у запобіганні "викиду" людського обурення на майдани і вулиці українських міст. Тому з децентралізацією або без неї місцеві вибори, з великою вірогідністю, будуть проведені.

Політичні партії, що на хвилі майданівського піднесення не пройшли до Ради, а також інші політсили, які потерпіли політичне фіаско у парламентській кампанії, матимуть змогу повернути прихильність електорату. Тим паче ситуація в державі непроста, популістські гасла знайдуть свого адресата. І зрозуміло, що увесь ресурс переможених буде направлений на критику чинної влади. Як не дивно, тут в одному човні опиняться ВО "Свобода", КПУ, "Громадянська позиція" Анатолія Гриценка та "Сильна Україна" Сергія Тігіпка. Не виключено, що з’являться нові регіональні гравці, близькі до звільненого екс-голови Дніпропетровської ОДА пана Коломойського.

Найбільш показовим прикладом реваншизму є українські комуністи. Це вони спробують запропонувати південним і східним регіонам України замість чужинних імперських ідей "Новоросії" стару зрозумілу байку про комуністичну утопію рівності та соціальної справедливості. Адже ідеї Комуністичної партії України завжди були привабливими і простими для сприйняття. І щоразу українська громада буде здригатися від життєздатності комуністичних сил.

Петро Симоненко вправно рухається згідно з лекалами Кремля й не відступає за межі російської пропаганди. Прес-служба КПУ продукує контроверсійні ноти та закиди українській владі, на кшталт: "Правлячий олігархічний режим незаконно забороняє Компартію України, як реальну політичну силу, що протистоїть увердженню фашизму в якості державної ідеології".

Читайте також: Симоненка взяли у КПРФ? Розбереться СБУ

Останні заяви Симоненка з трибуни Компартії РФ щодо об’єдання сил російських та українських комуністів у проведенні протестних акцій в Києві покликані спровокувати гоніння КПУ в Україні. В такий спосіб КПУ намагається за півроку до місцевих виборів "розкачати" ледь-ледь жевріючу комуністичну ідею у свідомості українців.

Якщо Кремль дійсно вирішив зробити ставку на свого багаторічного союзника, яскравого представника п’ятої колони Петра Симоненка, далі можна очікувати штучне зростання накручування впливу цього політика та рясне фінансування його діяльності. Варто зауважити, що саме Симоненко — чи не єдиний відкрито проросійкий політик, який номінально залишається в українській політиці.