Відома українська співачка та ведуча Наталка Карпа підкорює своїх слухачів щирістю та неймовірною енергією. Вона є авторкою багатьох хітів, серед яких "Літо-Літо", "Калина", "Сонцезалежна". Сьогодні, 14 серпня, Наталка Карпа святкує день народження. Артистці виповнилося 44 роки.

З нагоди цієї дати наша редакція поспілкувалася зі співачкою. Наталка розповіла про свою нову пісню "Море", ставлення до треків ШІ, які зараз у топах чартів, стосунки з чоловіком-воїном та власну оселю у Львові.

Також виконавиця звернулась зі щемливими словами до тих, хто чекає своїх близьких з війни. Про це та більше дізнавайтеся у межах проєкту "Інтерв'ю24".

Цікаво Після розлучення я зупинилася, – Анна Трінчер про "Півонії", концерт у Палаці спорту й акторство

Наталко, сьогодні, 14 серпня, ви святкуєте день народження. Для багатьох ця дата – можливість підсумувати якісь успіхи або зміни в житті, зробити план на наступний рік. Чи відчуваєте ви особливі зміни, які відбулись з вами за останній рік, і якщо так, то які? І чи ставите собі нові цілі, яких хочете досягнути?

Є люди, які люблять свої дні народження, є люди, які не люблять свої дні народження. Я, напевно, належу до других, для яких дата дня народження – це умовність. Насправді, для моїх чоловіка і донечки день народження – це найперше свято, яке може бути. А я навпаки.

Я не є противником святкувань, але все-таки ця умовність є, і оскільки я в соціумі, теж все-таки про неї думаю. Вона відбивається в моєму житті і ментальності. Я не боюся свого віку, завжди говорю відкрито, скільки мені. Мені цього року 44. Я вже доросла дівчинка.

Мені здається, що ми усі змінюємось з кожним роком, набуваємо нового досвіду, дорослішаємо. Накладання війни пришвидшує всі ці етапи в 2 – 3 рази. Ці зміни відбуваються ще швидше, ніж зазвичай. Помітила за собою таку нову рису, завжди я відкладала багато речей на потім: "ще поїду", "ще вдасться", "ще зроблю", "ще там побуваю". Зловила себе на думці, що я почала все робити. Прийшов запит, дав всесвіт мені якусь можливість, я її не відкладаю, а роблю.


Наталка Карпа / Фото з інстаграму Наталки Карпи

Упродовж перших днів серпня я могла багато речей просто відставити, пройти повз них. Зловила себе на думці, що все, що мені було в той момент дано по запиту, все прийняла, все зробила і навіть мій тайм-менеджмент спрацював на відмінно. Така риса в мене викристалізувалася в часі війни.

Чи я ставлю собі якісь цілі на майбутнє? Звичайно, кожна людина щось планує. Маю творчі ідеї, особисті бажання, якісь побутові речі, які собі теж запланувала. Якщо людина без цілей і погляду на майбутнє, я не знаю, чи є зміст в такому. Людина однозначно собі щось ставить, аби його реалізовувати.

Мені здається, рух до цілей – моменти щастя, які ми проживаємо. Можливо, навіть того не розуміючи.

Також у неділю буде день народження Андрія Кузьменка. Чи могли б ви поділитися якимось особливим спогадом про Кузьму?

Коли б ми з ним не бачилися, у нього завжди була така щира, добра, дружня усмішка. Завжди вмів розрадити, розвантажити від зайвих думок. Два смішних моменти у нас з ним були, які я запам'ятала. Перший – у нас був спільний концерт, величезний стадіон. Ми заїхали в натовп, зрозуміли, що не туди, і нам просто зняли з авто номера.

Андрій був ведучим заходу, я вже мала вибігати. На емоціях кажу: "Капець, я не знаю, як назад поїду, номерів нема…". А він відповідає: "Наталко, то все фігня, головне що ти є, нумо швиденько на сцену. Зараз ми запитаємо, зараз нам натовп номера поверне". Їх не повернули, але ми ще з цього довго жартували. Було смішно й весело це пригадувати.

Другий момент – коли ми поїхали на гастролі в Італію. Це було дуже давно, наші перші виїзди за кордон. Ми класно проїхали Угорщину. Згодом, зустрівши Андрія, ділилися враженнями. Виявляється, що Угорщину треба проїжджати з віньєтою. Ми навіть не знали, що це таке. Андрій каже: "Ого, проїхали зайцями". Він дуже добре знав умови подорожування Європою й знав, що в Угорщині треба було купувати віньєти.

Тому спогадів є достатньо. Дуже його не вистачає. Деколи думаю, коли є непроста ситуація, – а як би Андрій розрулив цю історію? Що б він зробив? Мені завжди дуже подобалась його простота. Він був "свій хлопець", хлопець з народу, який вмів достукатись до серця простими словами, простими речима. Завжди говорив правду-матку й те, що справді думав. Шкода, що його немає зараз з нами.

Нещодавно у вас вийшла нова пісня "Море" з легкою літньою атмосферою. Чим для вас особливий цей трек і яким для вас було літо 2025?

Реліз треку відбувся недавно. Історія в тому, що її написав мій саундпродюсер, з яким я працюю вже 20 років. Але, якщо чесно, його авторські пісні вже дуже давно не співала. Бо він завжди "рулить" саунд, звук, аранжування. А от музику й текст написав для "Пробач мені", "Час біжить, як пісок". Це була перша декада моєї творчості.

Тут, власне, через стільки років, я знову заспівала його пісню. Як на мене, він хітовий автор, вміє знаходити хук. Мені пощастило з ним працювати. Ми з моєю візажисткою посперечалися, чи переплюне вона "Літо-Літо", чи ні. Тому що, якщо взяти всі показники і статистику моєї діяльності, то топова пісня у Наталки Карпи – "Літо-Літо".

Ця пісня вже стільки років тримається в чарті моєї творчості. Думала, може "Сонцезалежна", але ні. Можливо, "Море" – наступний потенційний хіт. Все залежить від слухача. Слухач – король контенту, саме він визначає, що стане хітом. Полюбиться мотив, чи ні.

Наталка Карпа & Caroline – "Море": дивіться відео онлайн

Зараз у топи музичних чартів часто потрапляють треки, створені ШІ. Артисти ставляться до цього по-різному. Наприклад, Тіна Кароль закликає не слухати таку музику, а Jerry Heil каже, що це шанс для артистів зробити щось щире і таке, на що ШІ не спроможний. А що ви думаєте з цього приводу?

Чесно скажу, деякі автори, з якими я спілкуюся і співпрацюю, надсилають багато демок з аранжуванням і голосом, де співає ШІ. Звучить доволі приємно і гарно, бо ти розумієш, як може звучати пісня і як її можна зробити.

Але мені все-таки здається, що жива вкладена енергія, душа, серце, точно звучать по-іншому. Можливо, ми стоїмо на початку величезної ери ШІ, роботів і роботизації. Не знаю, чи в тому напрямку людство рухається... Як кажуть, дасться чути, поживемо – все побачимо.

Хто з українських виконавців для вас є прикладом якісної музики? Кого ви любите слухати з українських артистів?

Нова плеяда артистів, новий виток артистів,що з'явився у часі великої війни – мегакрутий. Насправді у моєму плейлисті є багато тих, хто підірвав чарти у період повномасштабки. Починаючи від ROXOLANA, KOLA, YAKTAK. Ми відкрили "Пиріг і Батіг", хоч вони давно є.

Дружу з VAHA, теж його відкрила у часі повномасштабної війни. Тарабарова робить прикольні нові пісні. Мені дуже подобається музика, яку вона створює. Хор "Гомін", який переспівав пісні Гіги, мені подобається.

А як натомість ставитесь до тих зірок, яким не вдалось адаптуватись до воєнних реалій? Наприклад, Олега Винника чи Потапа. На вашу думку, таким артистам є місце в українському шоубізнесі?

Мені здається, що б вони не робили, вони вже не повернуть собі свій статус, любов слухача. Тому що ці дії не те, що не зіркові, вони показали себе не по-дружньому, не по-братськи. Люди, які жили в Україні, яких Україна носила на руках, у часі, коли ця підтримка потрібна найбільше, – вони її не те що не проявляють, а зникають з радарів.

Дуже за це образливо. Це люди, яких Україна любила, до яких приходили на концерти, купували квитки, завантажували пісні. Цю любов треба заслужити, кожного разу її підтверджувати. А тепер це не те, що не підтверджено, а якось по-зрадницькому.

У соцмережах ви активно ділитеся з шанувальниками всім, що відбувається у житті. Ви активна, позитивна, показуєте і роботу, і особисте життя, і материнство. Однак у всіх, особливо зараз, бувають моменти вигоряння, коли хочеться побути наодинці. Чи часто "накриває" вас і як даєте собі раду в такі моменти?

Буває, бо я жива людина. Бувають моменти, що не хочеться нічого. Ні знімати, ні розповідати. Я собі дозволяю побути в тиші. Рівно стільки, скільки відчуваю, що це потрібно. Коли приходить час, що виникає бажання про це розповісти. Я хандрю, але воно в мене не таке затяжне.

Витягує моя донечка, яка перемикає, мої батьки, з якими я у Львові. Коли навіть хочеш похандрити, Златка не дає. Вона приходить, дивиться: "чому ти сумуєш, мамо?". З нею не посумуєш. Дякую Богу, що в мене є батьки, що маю чудову донечку. Це справді благословення Бога.

У червні ваш чоловік, Євген Терехов, був в офіційній відпустці. Ви раніше зізнавалися про кризу й непростий час для вас як для подружжя. Як зараз у вас складаються стосунки?

У червні Джексону дали 15 днів офіційної відпустки. Ми з друзями святкували його день народження, бо він дуже любить цю дату. Ми рідко бачимось, рідко, але мітко. А потім його приїхала родина з Дніпра. Ми провели з донечкою і сім'єю час в наших Карпатах.


День народження Євгена Терехова / Фото з інстаграму Наталки Карпи

Звичайно, що в нас зараз відносини на відстані і це so bad. Бо складно на відстані. Але все-таки ми разом, і ми багато чого переосмислили, подужали, пройшли. Можливо, ще щось буде попереду непросте й нелегке, ніхо не знає.

Знаю одне: все, що нас не вбиває, робить нас сильніше. Ми пройшли крізь певні випробування і вийшли з них міцніші, сильніші, і наша родина збереглась.

А як ваша донечка Злата реагує на розлуку з батьком? Що допомагає підтримувати зв'язок?

Зв'язок онлайн. Тато дзвонить щоранку, щовечора, упродовж дня, ми дзвонимо. У нас такий онлайн-режим і таке спілкування. Нічого не вдієш, так живе більша частина українських сімей. Мене особисто дуже тригерить, що Златка так росте... Такі основні моменти, наприклад, зараз випав перший зубчик, бачить тільки мама і зубна фея, яка покладе монету під подушку. А тато проживає всі ці емоції тільки через екран телефону.

Але все одно ми сумуємо один за одним, підтримуємо одне одного. Навіть банально, нещодавно Женя зробив посилку, передав з Харкова на Львів. Це були дрібнички, але це так приємно. Солодощі, моє улюблене винце, каву, горішки, Златусі всякі смаколики, іграшки, – вона так раділа.

Це увага й турбота. Можна взяти гроші і купити те саме у Львові, але сам процес, що тато з Харкова сам збирав, передавав. Ми отримали, вона (Злата, – Show 24) все йому показувала. Це маленькі моменти, але вони все-таки додають спілкування і такої енергії, якої не вистачає на відстані, яку забирає відстань.

Як Злата зустрілась з татом вперше за довгий час: відео

Новини з фронту, на жаль, зовсім не втішні. Ви одна з багатьох українських жінок, які чекають коханого з війни. З якими словами ви б звернулись до дружин військових зараз, у той час, коли ситуація стає все складнішою?

Я нещодавно була на концерті, хоч це була більш реабілітаційна історія. На Світязі збиралися жінки, які втратили чоловіків на війні, військовополонених, зниклих безвісти. Дуже складна ситуація на фронті. Кожна жінка переживає по-своєму. Не кажу тільки про втрату, а навіть про те, що чоловік на лінії фронту, в гарячих точках. Буває, не виходить на зв'язок.

У мене була історія, коли він (Джексон, – Show 24) мав вийти, а його не було, я собі місця не знаходила. Це було десь добу. Чесно скажу, це було важко. У голову лізе все дурне, починається навіть не паніка, як відчай. Дуже хотілося б всіх жінок, які чекають чоловіків, просто міцно-міцно обійняти, навіть мовчки. Бо самі очі все бачать і серце все відчуває.

Я віруюча людина і знаю, що ми всі ходимо під Богом. Дуже хотілося б попросити в Господа благословіння для всіх українських жінок, які чекають своїх чоловіків; для матерів, які чекають своїх синів; щоб і сини, і доньки, і чоловіки повернулися живі і неушкоджені. І повернулися до своїх родин.


Наталка Карпа / Фото з інстаграму Наталки Карпи

Завжди так не буде. Мені здається, будь-яка історія має здатність завершуватися. Завершиться і та клята війна. Хочеться, щоб вона завершилась пошвидше і з меншими втратами.

На початку року ви також ділилися, що придбали квартиру у Львові та плануєте там ремонт. Як просувається ця справа? Коли б хотіли заїхати у власну оселю?

Якщо чесно, ще до кінця не придбали. Вона в мене йде ще на виплату. Ще за неї розраховуємося. Але вона вже фактично є, побудована, ми вже можемо робити там ремонт, у нас вже є ключі. Ремонт от-от планую почати. Якось довго планую проєкт, я відважуюсь на той ремонт, бо знаю що це таке. Особливо, коли жінка сама це робить.

Чоловік активної участі не бере, бо він воює, а ми тут в тилу намагаємось зберігати домашній затишок, сімейну атмосферу. Насправді я дуже вірю, що все закінчиться і ми знову повернемось у квартиру в Києві, де все буде гарно, добре. А поки тут ми вже третій рік кочуємо у нашої бабусі. У певний момент мене підірвало. Я вирішила, що вже третій рік сидимо, треба квартиру у Львові.

Наталка Карпа показала оселю у Львові: відео

Як мамі, в голові намалювалась ідея, що Златуся має мати свою красиву кімнатку, з ліжечком, столиком, бо наступного року ми йдемо в перший клас. Намалювала цю картинку і все, рухаюсь до неї. Ремонту – бути! Ми починаємо цей непростий етап. Коли вдасться завершити, навіть не знаю. Але дуже хочеться власну оселю у Львові.

А що з квартирою в Києві, де жили до повномасштабного вторгнення?

У Києві є квартира. Вірю, що нам вдасться туди повернутися найближчим часом.

Зараз у мережі одна з головних тем, яку обговорюють – це скандал з актором Костянтином Темляком, якого звинуватили в домашньому насильстві. Деякі публічні люди навіть стали на його захист. Як ви прокоментуєте цю ситуацію?

Чесно скажу, не особливо розбиралась у цій ситуації, бачила лише що Jerry Heil i YARMAK видалили кліп з ютубу, де знімався актор.

Домашнє насильство – це точно зло. Я вважаю, що тільки коли починається якась така історія, то треба просто швиденько бігти від цієї людини і застерігати інших. Є аб'юзивні стосунки, де двоє черпають у них енергію. Якщо людина не виходить з таких стосунків, щось її тримає.

Звичайно, добре, що наше суспільство підіймає такі теми. Тому що коли це проговорюється в суспільстві, що нормально, а що ні – багато юного покоління, підлітків, молодих людей починають розуміти, що добре, а що ні, що має бути в нормі.

Ми не проходимо школу відносин, нас цього не вчать у школах чи інститутах, нам це життя дає. Інколи потрапляючи у стосунки, ми не розуміємо, це норма, чи це ненормально й це біда. Тому коли це підіймається у суспільстві, вони спрацьовують для майбутнього покоління.

Повномасштабна війна стала переломним моментом для багатьох артистів, зокрема й у фінансовому плані. З чого вам вдається зараз заробляти?

Дякувати, є рекламні інтеграції, є музичний контент, який також монетизується. У певний момент у мене були невеликі продажі парфумів, воно спрацьовувало.

Якось переформатувався фінансовий потік, бо раніше основна діяльність була гастрольна. Ти гастролював, концертував і отримував за це бюджет. А зараз воно трошки змінилося. Але маю кілька підписаних контрактів, по яких працюю з певними компаніями як бренд-амбасадорка.

Яка пісня стала для вас особливою під час війни? Можливо, це якась композиція з вашого репертуару, що зазвучала по-новому, або ж новий трек, що відгукнувся у серцях слухачів?

Головна пісня цього періоду – "Ой у лузі червона калина". До речі, цю пісню я колись співала у 2014 році. Це була одна з моїх улюблених стрілецько-повстанських пісень.

Коли я робила патріотичний сольник у Львівській опері, співала її. Але дуже класно, що Хливнюк її по-своєму інтерпретував і вона залетіла в маси, народи, весь світ. Я мегащаслива, що ця пісня стала висхідна, наша, потрібна для підняття духу. Бо це наша історія, наша ментальність, це наша правда.

Андрій Хливнюк – "Ой у лузі червона калина": дивіться відео

Щодо моїх пісень. Цю пісню назвали "Колискова війни", хоч можна було назвати "На добраніч, Україно". Багато соцмереж і платформ зменшили трафік через слово війна і вона так не залетіла. Для мене це особлива пісня, бо вона про наш біль, наш спокій, який забирає у нас ворог, і про нашу землю. Я є авторкою музики й тексту, написала сама. Шкода, що вона вийшла недооцінена. Але я вірю, що вона колись все-таки завоює серця слухачів.

Наталка Карпа – "Колискова війни": дивіться відео онлайн