Сірий кардинал Адміністрації Трампа: політичний шлях ідеолога MAGA Стівена Міллера

Після розгромної поразки республіканців на проміжних виборах Дональд Трамп, схоже, вирішив не відмовлятися від своїх найбільш суперечливих ідей, а навпаки – довести їх до абсолюту.

Такий парадоксальний висновок можна зробити, подивившись на свіжі кадрові рішення президента США. 6 листопада Трамп призначив новим керівником апарату Білого дому Стівена Міллера – одного з найвідданіших своїх соратників та головного архітектора жорсткої міграційної політики США.

24 Канал дослідив біографію Стіва Міллера, щоб розібратися, коли і як сформувалися його реакційні погляди, чим він відзначився під час роботи в Адміністрації Трампа, як пережив внутрішні чистки в апараті Білого дому і що це призначення означатиме для України.

Ключові ризики навколо призначення Міллера описує в ексклюзивному коментарі 24 Каналу професор міжнародної політики Інституту Клінтона Університетського коледжу Дубліна Скотт Лукас.

Від школяра-радикала до правої руки Трампа: політичний шлях Стівена Міллера

Народився майбутній соратник Дональда Трампа у 1985 році в доволі ліберальній Санта-Моніці, штат Каліфорнія. Стівен Міллер походить з єврейської родини, а його предки за материнською лінією колись самі прибули до США, рятуючись від погромів, які на початку 20-го століття влаштовували на території сучасної Білорусі тогочасні "ультраправі" – фанати російського царизму.

Проте таке мігрантське походження аж ніяк не завадило йому вже у школі активно виступати проти мультикультуралізму, критикувати використання іспанської мови та регулярно конфліктувати з однокласниками та викладачами через власні політичні погляди.

Причому ці самі погляди у юного Міллера почали формуватися ще задовго до його знайомства з Дональдом Трампом. Вже у підлітковому віці майбутній керівник Білого дому вирізнявся тим, що не намагався підбирати слова.

Стівен Міллер ще навчався в школі і мав на голові шикарну чуприну, коли у 2003 році розпочалося вторгнення США в Ірак, і під час однієї зі шкільних поїздок 17-річний Міллер прямо на відео запропонував відрізати пальці Саддаму Хусейну та його поплічникам, а на додачу ще й назвав катування "святкуванням життя та людської гідності", адже закатовані лишаються живими, отже, це набагато гуманніше за вбивство.

Юний Стівен Міллер розмірковує про Ірак – дивіться відео:

Щоправда, коли у 2017 році журналісти VICE оприлюднили цей запис, у Білому домі заявили, що йшлося лише про підлітковий жартівливий спіч, а не справжню політичну позицію Міллера.

Згодом Стівен Міллер вступив до престижного університету Дюка, де продовжив займатися правим активізмом, а після закінчення навчання переїхав до Вашингтона. Там він спершу пробував свої сили в команді конгресвумен Мішель Бахманн, а пізніше став помічником сенатора Джеффа Сешнса – одного з найпослідовніших противників міграційної реформи.

Саме на цій посаді Міллер долучився до боротьби з легалізацією мільйонів мігрантів, які вже проживали у Сполучених Штатах.

Експерт з американської політики Скотт Лукас у розмові з 24 Каналом звертає увагу на шлях Стівена Міллера у велику політику та відзначає його впертість і наполегливість. Також пан Лукас зауважив, що Міллер ідеально підійшов для Трампа, який шукав для своєї кампанії людей з "нестандартним" баченням.

Скотт Лукас

професор міжнародної політики Інституту Клінтона Університетського коледжу Дубліна

Стівен Міллер з'явився на політичній арені практично нізвідки. Спочатку він розсилав електронні листи представникам Конгресу, намагаючись привернути до себе увагу та заручитися підтримкою. Згодом йому вдалося отримати посаду в апараті одного з конгресменів, а справжній прорив у його кар'єрі стався у 2016 році, коли він приєднався до передвиборчої кампанії Дональда Трампа.

У команді Трампа Міллер несподівано отримав велику роль і став одним із головних авторів промов майбутнього президента. Фактично нещодавній клерк допоміг сформувати з уривчастих заяв харизматичного, але геть не послідовного політика-початківця відносно цілісну політичну програму.

Рука Міллера відчувалась одразу, адже вся ідеологія MAGA була і досі побудована навколо боротьби з міграцією, захисту американських кордонів і гасла "Америка понад усе". Тому не дивно, що після перемоги Трампа Міллер отримав посаду старшого радника президента, яку зберіг протягом усього першого терміну.

І тут виникає цікавий контраст, який свідчить про значно більш привілейоване становище Міллера в команді Трампа. Адже поки інші впливові соратники президента один за одним залишали Адміністрацію, Міллер завжди лишався десь поруч.

Міллер у ситуаційній кімнаті під час наради щодо ракетних ударів по Сирії, 2017 рік / Фото – Білий дім

Навіть після поразки Дональда Трампа у 2020 році він не пішов з політики у приватний сектор, що є традиційним шляхом для чиновництва, а вже у 2021-му заснував консервативну юридичну організацію America First Legal, яка тривалий час намагалась зберегти політичний курс та "спадщину" Дональда Трампа навіть під час президентства Джо Байдена. Вони активно боролися з ініціативами демократів у судах, зокрема щодо міграції та захисту прав ЛГБТК+.

Тож коли Трамп повернувся до Білого дому у 2025 році, його давній радник також отримав нову посаду – заступника керівника Апарату Білого дому з питань політики.

Цього разу Міллер уже не обмежувався написанням промов чи підготовкою політичних програм і декларацій. Він став одним із головних організаторів масштабної кампанії з відлову та депортації мігрантів, а його вплив став поступово розширюватися на питання національної безпеки та зовнішньої політики США.

Рейди ICE та апеляція до "права сильного": як Стівен Міллер реалізує свої політичні погляди

Варто розуміти, що Стівен Міллер не просто поділяє радикальні погляди Дональда Трампа на міграцію. Він є одним із головних архітекторів політики, яка вже понад десять років викликає запеклі суперечки в американському суспільстві. Причому масштаби його амбіцій стали зрозумілими ще під час першого президентського терміну Трампа.

Саме Міллер був одним з ініціаторів так званої "мусульманської заборони" – виконавчого указу Трампа від 2017 року, який обмежив в'їзд до США громадянам кількох мусульманських країн. Згодом він підтримував політику "нульової толерантності" на кордоні з Мексикою, внаслідок якої тисячі дітей мігрантів примусово розлучали з батьками. Причому все це подавалося Білим домом як необхідні заходи для захисту національної безпеки.

Через це рідний дядько Стівена Міллера доктор Девід Глоссер у 2018-му в колонці для Politico назвав племінника лицеміром, порівнявши його риторику з діями нацистів.

Якби ідеї мого племінника щодо імміграції діяли століття тому, наша родина була б повністю знищена, – Девід Глоссер викриває родича.

Прадід Міллера Вольф-Лейб Глоссер прибув до США з Російської імперії, рятуючись від єврейських погромів. Він мав всього 8 доларів у кишені, але отримав свій шанс. Натомість всі родичі, які тоді не змогли виїхати до Америки, згодом загинули під час Голокосту.

Колонка Девіда Глоссера мала великий резонанс у США, але не змінила поглядів його племінника.

Втім, ще страшніші подробиці про погляди Міллера виплили у 2019 році, коли правозахисна організація Southern Poverty Law Center оприлюднила понад 900 його електронних листів до редакторів ультраправого видання Breitbart. Виявилося, що майбутній радник Трампа активно поширював матеріали "білих націоналістів", рекомендував расистську літературу та просував антиміграційні теорії змови. Причому понад 80% проаналізованого листування стосувалося саме расових питань та міграції.

Після повернення Трампа до Білого дому у 2025 році Міллер отримав можливість реалізувати свої ідеї у значно більших масштабах. Він став одним із головних організаторів масових депортацій, вимагав від Імміграційної та митної служби США, того самого ICE – досягти показника у 3000 затримань щодня та підтримував розширення рейдів далеко за межі прикордонних штатів.

Скотт Лукас вважає головною причиною такої жорстокості Стівена Міллера його віру в конспірологічні теорії. Зокрема, у "велике заміщення" – Grand Remplacement, яка говорить, що так звані "глобальні еліти" нібито навмисно замінюють біле європейське населення мігрантами. Батьківщина теорії – Франція, але вона добре пустила коріння в США (які є країною мігрантів і взагалі-то свого часу провели своє "велике заміщення", забравши землі у корінних мешканців). Також ця теорія дуже популярна серед владних кіл у Росії.

Скотт Лукас

професор міжнародної політики Інституту Клінтона Університетського коледжу Дубліна

Причина такої політики полягає в переконанні Міллера, що всі іммігранти – незалежно від того, перебувають вони в країні легально чи нелегально, – нібито прагнуть захопити Сполучені Штати. Те саме він стверджує і про біженців. Це одна з основних ідей так званої теорії "великого заміщення". Міллер просував її ще понад десять років тому, зокрема в листуванні електронною поштою, де рекомендував іншим людям відповідні книжки. І, судячи з усього, від своїх переконань він досі не відмовився.

Паралельно Адміністрація Трампа намагалася взагалі підірвати один зі стовпів американської політичної культури – обмежити автоматичне набуття громадянства за правом народження. Причому йдеться не про чергове посилення контролю за міграцією, а про спробу переглянути принцип, закріплений у Конституції США 14-ю поправкою ще понад 150 років тому. Виходить так, що у прагненні позбутися небажаних мігрантів команда Трампа готова поставити під сумнів навіть ті права, які понад століття вважалися непорушними.

Операція із затримання нелегалів агентами ICE у Лос-Анджелесі / Фото – Wikimedia

Однак найбільше погляди Міллера проявилися у його реакції на спецоперацію США у Венесуелі. Після захоплення та арешту Ніколаса Мадуро він заявив, що США нібито мають право керувати іншою державою завдяки своїй військовій та економічній перевазі.

На одному з брифінгів для журналістів Міллер прямо заявив, що Сполучені Штати контролюють Венесуелу, адже американські військові перебувають біля її берегів, а Вашингтон визначає умови торгівлі венесуельською нафтою. Власне, саме до права сильного Міллер постійно апелює, коли мова заходить про зовнішню політику Сполучених Штатів.

Ми живемо в реальному світі, яким керують сила, примус і влада. Це залізні закони світу, які існують від початку часів, – заявив Міллер.

Стівен Міллер разом з очільником Пентагону Гегсетом і віцепрезидентом Венсом на зустрічі з морпіхами США / Фото – Wikimedia

Фактично йдеться про світогляд, у якому військова та економічна могутність держави стає головним аргументом у міжнародних відносинах, а питання суверенітету інших країн відходить на другий план. І хоча така позиція викликала хвилю критики навіть всередині Республіканської партії через порушення міжнародного права, сам Міллер продовжив підтримувати жорстку політику Вашингтона, зокрема щодо ракетних ударів по суднах, які адміністрація Трампа підозрювала в перевезенні наркотиків.

Схоже, що за роки роботи з Дональдом Трампом Стівен Міллер остаточно переконався, що найкращий спосіб розв'язувати політичні проблеми – це застосовувати силу. Причому, якщо раніше його цікавило передусім те, як позбутися небажаних мігрантів усередині США, то тепер амбіції Міллера поширюються далеко за межі американських кордонів. І для союзників Вашингтона, особливо України, це навряд чи можна назвати позитивною новиною.

Всупереч очікуванням виборців: чому Трамп призначив саме Міллера керувати апаратом Білого дому

Для України поява Стівена Міллера на чолі Апарату Білого дому навряд чи свідчить про полегшення у відносинах зі США.

Попри те, що новий керівник президентської адміністрації неодноразово заявляв про необхідність завершення російсько-української війни, його попередні висловлювання доволі чітко демонструють, кого саме в цій ситуації Вашингтон, на його думку, має примушувати до компромісів. Та викручувати руки.

Достатньо згадати скандальну перепалку Дональда Трампа та Володимира Зеленського в Білому домі. Після публічної сварки в Овальному кабінеті Міллер не просто підтримав американського президента, а фактично привітав спробу принизити українського лідера. В ефірі Fox News він назвав дії Трампа та Джей Ді Венса одним із найвизначніших моментів американської дипломатії, а згодом додав:

Єдина причина, чому Зеленський має країну і перебуває при владі, – це Сполучені Штати. Американці економічно постраждали, фінансуючи цю війну, – заявив Міллер.

Ба більше, у травні 2025 року, коментуючи угоду "про рідкісноземельні метали", він назвав це компенсацією американським платникам податків за допомогу Україні. Тож у висловлюваннях Міллера українська боротьба проти російського вторгнення дедалі більше перетворюється на питання грошей, витрат і, головне – боргів перед Вашингтоном.

Втім, таку неприйнятну зневагу Стівен Міллер демонструє не лише до чужих країн, як влучно зауважує Скотт Лукас у розмові з 24 Каналом, чиновник так само зневажає і політичні інститути в самих Сполучених Штатах.

Скотт Лукас

професор міжнародної політики Інституту Клінтона Університетського коледжу Дубліна

Він не визнає незалежності судової влади. На його переконання, судові рішення мають виконуватися лише тоді, коли відповідають інтересам виконавчої влади. Він також не визнає повноважень Конгресу здійснювати контроль над виконавчою гілкою влади. На його думку, Конгрес не повинен стримувати президента – він має просто приймати рішення виконавчої влади. Міллер не визнає й незалежності державних установ. Він не вважає, що інші країни можуть впливати на поведінку Сполучених Штатів. Не вірить у цінність міжнародних союзів і, відверто кажучи, не підтримує надання допомоги Україні.

І хоча називати нового керівника Білого дому відверто проросійським політиком було б, мабуть, перебільшенням, його позиція щодо України добре вписується у світогляд, який він раніше продемонстрував на прикладі Венесуели. Адже для Міллера військова та економічна перевага США є достатньою підставою для тиску на інші держави, навіть якщо йдеться про американських союзників.

Причому, ймовірно, виходячи з цих самих поглядів, він не бачить нічого дивного у прагненні Росії окупувати Україну, адже в такій парадигмі – Кремль має на це право.

Втім, набагато примітнішим є те, за яких обставин Міллер, в принципі, отримав свою нову посаду. На проміжних виборах 3 листопада 2026 року республіканці з тріском провалилися, втративши більшість одразу в обох палатах Конгресу. Причому американців дедалі більше дратує саме жорстка міграційна політика, яку роками просував новий керівник Білого дому. За даними Reuters/Ipsos, її схвалювали лише 37% американців проти 50% на початку другого президентства Трампа.

Здавалося б, після такої поразки Трамп мав би хоча б спробувати змінити свій курс. Але натомість президент вирішив підвищити одного з головних авторів політики, яка дедалі більше дратує американців.

Тож "усіх собак" за провал кампанії, в якій Трамп, нагадаємо, активно закликав виборців голосувати так, ніби це референдум про довіру до нього особисто, повісили на попередню керівницю Апарату – Сюзі Вайлз, а Міллеру видали карт-бланш.

Тепер Міллеру доведеться мати справу з демократами, які отримали більшість в обох палатах Конгресу та вже готують розслідування проти адміністрації Трампа. І одним із перших під удар може потрапити саме його улюблений проєкт – масові депортації мігрантів. Втім, Міллер точно не віддасть своє дітище без бою.

Скотт Лукас прогнозує, що Міллер піде на загострення і спробує довести свавілля ICE на ще вищий рівень.

Скотт Лукас

професор міжнародної політики Інституту Клінтона Університетського коледжу Дубліна

Існує ризик, що Міллер повернеться до тієї політики, яку ми спостерігали рік тому. Тоді Міннесоту фактично заполонили озброєні федеральні силовики Імміграційної та митної служби США (ICE). Гинули люди, зокрема громадяни Сполучених Штатів, не кажучи вже про мігрантів без легального статусу. Кількість федеральних силовиків у Міннесоті буквально перевищувала чисельність місцевої поліції. Судові рішення ігнорувалися, а керівник цих силових підрозділів з'являвся в однострої, який за своїм виглядом нагадував нацистську форму.

І тут варто згадати, який шлях пройшов сам Стівен Міллер. Від підлітка, який жартував про катування іракців, до архітектора політики закритих кордонів, прихильника силового втручання США та одного з найближчих соратників Дональда Трампа.

Цікаво, що за ці роки Міллер неодноразово опинявся в центрі гучних політичних скандалів, однак щоразу йому вдавалося лише зміцнити свої позиції у Вашингтоні.

Отже, призначення Міллера може свідчити про те, що Дональд Трамп збирається провести останні два роки президентства не в пошуках компромісів з демократами, як він заявив одразу після виборів, а в новому протистоянні зі своїми політичними опонентами.

Про це говорить не стільки саме призначення його найбільш радикального радника керувати Білим домом. Значно промовистішим є те, що американці напередодні фактично проголосували проти політики, яку роками нав'язував цей самий Стівен Міллер.