"Не потрібно себе дурити": відверте інтерв'ю Юрія Федоренка про технічні можливості Росії та завершення війни

Вже незабаром Росія може отримати супутниковий зв’язок, який за характеристиками наблизиться до Starlink. Це посилить можливості окупантів на фронті, адже стабільний зв’язок є основою управління військами. Водночас Україна має готувати засоби протидії новій технології та не покладатися на те, що західні партнери самостійно зможуть гарантувати її безпеку.

Чому російський "Рассвет" може стати серйозним викликом для ЗСУ, за яких умов можливе перемир’я та на яку військову допомогу Україні варто розраховувати після виборів у США – про це в ексклюзивному інтерв’ю для 24 Каналу розповів командир 429-ї бригади безпілотних систем "Ахіллес" Юрій Федоренко.

Чи вдасться ворогу розробити альтернативу Starlink і чому це небезпечно?

У росіян є проєкт низькоорбітальної супутникової мережі "Рассвет". Розробляє цю історію компанія "Бюро 1440". Що вам відомо про цю російську альтернативу? Наскільки вона вже в них зараз допрацьована, наскільки складніше буде українським військовим, якщо в росіян з'явиться альтернатива Starlink?

У Росії є території, є рідкоземельні метали, є ресурс загалом різний: ліси і все, що з тим пов'язано. А також у Росії є нафтопродукти. Це дуже і дуже значний ресурс, який необхідний для стрімкого продовження економічного зростання Китаю.

Додатково Китаю потрібно розширюватися, йому необхідна територія. А дуже так, щоб з кимось повоювати з сусідів, то не виходить. Бо це буде надзвичайно дорого, надзвичайно ресурсно. Це може мати аж настільки сильний геополітичний вплив, який за собою потягне вже велику Третю світову війну з можливістю ядерної загрози. Тому країни розширюються, з'їдаючи одна одну у гібридний спосіб.

Якщо ми кажемо про Китай та Росію, то Китай Росію з'їдає через оренду земельних ділянок. Це десятки гектарів землі, які беруться в оренду на 99 років. Як ви розумієте, ці землі будуть назавжди втрачені для самої Росії. Диктатору Путіну, в принципі, байдуже до того всього, тому що він, очевидно, абсолютно не доживе до того періоду часу. Але так чи інакше Росія також поетапно окупується, але окупується в економічний спосіб.

Якщо казати про систему "Рассвет", росіяни неспроможні щось придумати. Просто неспроможні. Фактично, попри те, що у них залишилися освітні заклади, і бази, і різного роду дослідницькі інститути, і також виробничі спроможності, вони прогуляли весь свій потенціал, тому що треба інвестувати в розвиток, треба інвестувати в свою державу.

Росія інвестує в інтереси окремого клану, який тримає вже близько 30 років владу в своїх руках. І наука там не дуже сильно розвивається.

Тому все, що стосується супутникового зв'язку, має з російського тільки назву "Рассвет". Все решта – це Китай. Китай повністю розробляє комплектуючі, супутники, процедуру та процес, яким чином вони мають бути виведені на орбіту. Мають долучення до самих носіїв, що виводять на орбіту супутники. Ну і, звісно, самі вже приймачі, тарілки також розробляються з китайських комплектуючих.

Повне інтерв'ю: дивіться відео

Але від цього нам не легше, що росіяни самі не можуть це зробити. Адже подібна технологія в руках росіян дасть їм можливості мати сталий зв'язок на лінії боєзіткнення, а зв'язок – це основа управління військами. Навіть для того, щоб нам зараз з вами комунікувати, розмовляти, мати можливість обмінятися думками, для цього потрібний інтернет-трафік.

Система Starlink, точно так само, як у майбутньому система "Рассвет", дасть можливість користуватися високошвидкісним інтернетом у будь-якій точці світу.

Для цього необхідно вивести на орбіту енну кількість супутників, які забезпечать той самий безперебійний зв'язок. Бо система "Рассвет" в росіян вже частково працює, але вона зараз не забезпечує постійного інтернет-трафіку в тій чи іншій точці тимчасово окупованої України або Росії.

Як швидко вони можуть завершити цей проєкт, залежить багато від зовнішніх, внутрішніх факторів, від геополітичної ситуації, але абсолютно очевидно, що 2027 рік – це той рік, коли Росія, на жаль, набуде власного супутникового зв'язку, який буде за своїми характеристиками, за моїм переконанням, не поступатися або несуттєво поступатися системі супутникового зв'язку Starlink.

Тому ми сьогодні вже активно працюємо з партнерами, і я щиро розраховую, що отримаємо той спектр засобів, які спроможні пригнічувати систему супутникового зв'язку "Рассвет". Тому що росіяни Starlink навчилися давити. Так, вони це роблять недосконало, вони це можуть робити не на всіх територіях, але так чи інакше технологічно вони активно розвиваються до того, щоб пріоритетно важливі для себе райони закривати і пригнічувати систему Starlink.

Точно так само ми мусимо мати засоби протидії, закрити свої ключові міста, ключові точки, які мають залишитися в безпеці цими засобами пригнічення супутникового зв'язку тільки вже "Рассвету". І такі перемовини ведуться з нашими партнерами достатньо активно. Дуже важливо встигнути в часових рамках мати протидію раніше, ніж противник організує саму дію, сам вплив.

Щодо наших партнерів, різні країни кажуть про те, що вони готові самостійно щось повторити схоже на Starlink. І скажу вам більше, що супутниковий зв'язок, зокрема в Україні застосовується не тільки Starlink, у тому числі й інші, але чи поступаються вони в швидкості? Так, це не є альтернатива станом на сьогодні для Starlink.

Тому бачення і розуміння нашої комунікації з партнерами максимально прямолінійне. На кшталт: "Ви маєте гроші, ви маєте технологію, ви маєте носії. Давайте всі разом під парасолькою Північноатлантичного альянсу зробимо військовий супутниковий зв'язок, об'єднавши зусилля і ресурс".

У такий спосіб можна буде досягти в перспективі 2027 року об'єднаного європейського рішення супутникового зв'язку, яке наближено буде схоже за своїми характеристиками до того, що зараз реалізувала компанія SpaceX.

Якщо говорити загалом і широкими мазками, бо в деталях ми не можемо глибоко з вами обговорювати питання, це займе зовсім інший час. І у зв'язку з політичною нестабільністю варто не занурюватися в деталі. Це обговоримо після 3 листопада, а краще після 7-го чи 10-го, коли завершаться вибори в Сполучених Штатах Америки і відбудеться так зване впорядкування політичної турбулентності, яка зараз відбувається в моменті часу.

Дуже сильно розраховую, що американському народу вистачить сили і американській владі вистачить розуму не довести ситуацію до критичних наслідків, коли з тих чи інших причин результати виборів не будуть визнаватися чинною владою. Ми не можемо допустити, щоб країна, яка є основним гарантом безпеки світового порядку, архітектури безпеки світового порядку, щоб її зсередини розірвали внутрішні кризи і внутрішні моменти.

Водночас із тим, що Росія вкладає величезну купу грошей, щоб дестабілізувати ситуацію в Європейському Союзі, а також, давайте будемо говорити максимально чесно і відверто, Росія причетна до всіх виборчих процесів в усіх європейських країнах без винятку. І в кожній цій країні готується політична позиція, яка приховано чи навіть інколи нахабно себе поводить прямо, фінансується Росією.

Тому ми мусимо враховувати всі ризики, які є, протидіяти їм і рухатися вперед. Вперед до того моменту, коли Росія втратить спроможності до активного ведення фази бойових дій. Тоді виникне передумова до завершення спочатку активної фази бойових дій. Зараз така передумова ще не настала.

Чому не варто розраховувати на допомогу США?

Але я так розумію, що військові також чекають виборів у Сполучених Штатах. Розкажіть детальніше, от яких змін ви очікуєте?

Мені складно сказати, от коли ставлять запитання: "А що там військові кажуть?" Я вам точно можу сказати, про що ми говоримо всередині під час бойового планування, застосування, під час навчання, який настрій в колективі, які в кого проблеми. Так, про це я вам можу сказати.

А що говорять про ту чи іншу подію? Якщо провести нараду і запитати в вашого колективу: "А скажіть, яке у вас бачення щодо тої чи іншої ситуації?" Я переконаний, що в переважній більшості ці бачення будуть дуже суттєво різнитися між собою.

Точно так само військові. Хто такі зараз військові? Це соціальний зріз з українського народу. Це ті люди, які ще вчора були цивільними, сьогодні взяли до рук зброю і активно захищають Батьківщину. Тому я вам маю сказати, що я не можу говорити за все військо. Це було б не зовсім правильно.

Понад те, офіційну позицію я можу казати за підрозділ, ну і далі по вертикалі. Однак особисте бачення військовослужбовця, того чи іншого, з приводу його ставлення до президента Сполучених Штатів чи до президента Франції, чи до будь-яких інших політичних подій, повірте, що одна людина того висловлювати не може. Взагалі у військах не прийнято говорити про політику. Так було задумано свого часу, що війська не мають впливати на політичні процеси.

Але скажу вам так, що чи мріємо ми про те, щоб завершилась війна? Я думаю, що якби запитали, про що ти мрієш найбільше, я б сказав саме про це. Щоб завершилась війна, щоб перестали гинути солдати, щоб перестали гинути цивільні, щоб ми мали можливості зберегти свою державу і досягти безпечного майбутнього.

Але якби мені сказали, на які поступки ви готові піти для того, щоб війна завершилась, а я б сказав: "А на які поступки? Що ви маєте на увазі? На які поступки треба піти? Що б ви хотіли?" Якщо Росія буде вимагати від нас залишити наші території без жодних гарантій безпеки та навіть і з ними, як показує практика, зараз гарантії безпеки досягаються лише власним військом на полі бою. Все решта може бути, може не бути. Ми не можемо вийти зі своїх територій.

Які варіанти можуть бути? Ми можемо зупинитися по лінії бойового зіткнення. Можемо, можемо. Окей. Який тоді інструмент контролю перемир'я? Бо абсолютно очевидно, що довготривалий мир починається з перемир'я, з одного, двох, трьох, п'яти днів припинення вогню і потім має зайти якась сила на лінію розмежування для того, щоб контролювати процес, чи жодна зі сторін не порушує.

Сьогодні я не чую і не бачу, щоб це взагалі обговорювалось, щоб будь-хто з європейських країн, Сполучених Штатів Америки, будь-хто був готовий запропонувати мапу безпекових рішень. Можливо, ви чули щось про безпекові рішення? Як контролювати зупинку вогню?

Я теж насправді про безпекові рішення не чула. Просто є якийсь документ, в якому прописані мирні пропозиції для Росії, які Кушнер возив. І там щось є і про гарантії безпеки. Звичайно, що все це дуже в повітрі. І говорити про якусь конкретику тут нема про що.

Я вам маю сказати, що його бачили тільки учасники ставки. Ми про це гарантовано не знаємо. Це може просто бути вихід інформації з тої чи іншої преси для того, щоб "хайпанути" і підняти своє рішення.

Публічно адміністрація Сполучених Штатів Америки ніяк не коментує, не обговорює безпекові міркування. Тобто вони не кажуть: "Ви маєте зупинитись по лінії бойового зіткнення, зайдуть наші війська спільно з партнерами, стануть по лінії боєзіткнення. Ми гарантуємо вам, що Росія не буде порушувати припинення вогню, бо вона влучить по наших солдатах. Тому від вас треба ваша згода на припинення бойових дій по лінії бойового зіткнення".

Таких же розмов немає. Ні в Європейському Союзі, ні в Сполучених Штатах Америки. Про це ніхто не говорить.

Тоді в мене питання: а як ми мусимо забезпечити режим припинення вогню? Що має робити український солдат, якщо після оголошення перемир'я, що було вже неодноразово за час великої війни, росіяни продовжують іти вперед? Що робити в такій ситуації? Ми мусимо оборонятися. Ми мусимо їх ліквідувати.

Тому без чіткої рамки безпекової складової, що ми маємо зробити по кроку 1, 2, 3 для того, щоб зупинити активну фазу ведення війни, я думаю, що будь-які інші перемовини є нежиттєздатними.

Розраховувати на те, чого не буде – це обманювати себе. А обманювати себе не хочеться.

Для чого себе дурити? Треба дивитися на життя тверезо, розуміти всі загрози, виклики.

Бо коли ми розуміємо, що у нас є проблема, а не тішимо себе ілюзією солодкого обману, то ми уже маємо фору. Ми маємо 80% потенціалу для того, щоб цю проблему розв'язати.

А якщо ми себе опускаємо в "теплу ванну", що за нас все вирішить якийсь там дядько, то цього не відбудеться. Ми куємо сьогодення української держави і ми куємо майбутнє української держави. Не хтось інший, саме ми. Ми з вами це робимо щоденно своєю працею.

Які інструменти потрібні для перемоги у війні?

Ми можемо казати про те, що ми мріємо про завершення війни, але у поточний момент часу я більше мрію про те, що нам додадуть необхідні засоби, що ми отримаємо далекобійні ракети, що ми отримаємо Tomahawk, що щось зміниться після виборів і нам дадуть можливості Starlink застосовувати на території Росії.

Це автоматично знизить терор Росії проти України, бо ми повибиваємо їхні пускові установки, їхні склади, їхні підприємства, які збирають "Шахеди", "Гербери", які збирають балістику.

От я мрію зараз про інструменти, які б дали нам можливості з мінімальними втратами примусити Росію сказати: "Ми вимушені зупинити бойові дії. Це процес, який повернути неможливо. Ми просто розвалимося".

От до цього моменту треба довести Росію. І тоді мир буде стояти в порядку денному з чіткою мапою, покроковим етапом реалізації, що за чим має бути, із реалістичною формулою.

Наше завдання ні в якому разі, ні під яким тиском не визнати ці території за Росією. Ми мусимо сказати про те і поговорити про те, що це тимчасово окуповані території і складеться передумова, коли ми зможемо повернути ці землі. Як свого часу Франція під час Першої світової війни по її завершенню повернула собі ті території, які були окуповані Німеччиною в попередні періоди часу. Ми зараз кажемо про період до Першої світової війни і про Першу світову війну. Таких прикладів в історії достатньо багато.

Тому зараз наше завдання не дурити себе, не говорити про те, що все буде добре, буде так, як ми з вами зробимо. Тому треба закочувати рукави і робити свою роботу чітко, якісно, з наполегливістю, а воювати з жорсткістю.

Я вам скажу, зараз на всіх локаціях бригади, на всіх закопаних командних пунктах на точці висять такі плакати. Я не можу їх показувати, напевно, бо вони містять певну інформацію. Плакати наступного характеру. Написано: "Ми маємо вбити російських окупантів, інакше вони вб'ють нас". І далі іде нарізка фотографій.

Українці, замордовані російськими окупантами. Зокрема діти, це неможливо пережити. Це неможливо пробачити. Неможливо. Хто бачив своїми очима, хто відчував запах.

Тому ми мусимо зробити все можливе для того, щоб зупинити противника, для того, щоб забезпечити безпеку своїх людей, для того, щоб не допустити подальшого терору і вбивства, катування українців. Ми мусимо зробити все можливе для того, щоб виправдати подвиг тих, хто віддав своє життя за вільну незалежну Україну та тих, хто був замордований. А це можливо зробити лише коли Україна встоїть.

І далі написано на цьому плакаті: "Ти не на роботі, ти на війні". Друзі, і це стосується не тільки військових. Ми на війні. Вся країна воює. І ми воюємо не за території, ми воюємо не за природні ресурси. Ми воюємо не за збільшення свого геополітичного впливу. Ми воюємо за право жити. Право жити на своїй землі. В найгіршому випадку Росія нас знищить. Тому борімось, поборемо.

Важливо! Закликаємо читачів 24 Каналу приєднатись до актуального збору на комплектацію для 429-ї бригади "Ахіллес". Зробити донат можна за посиланням.

Це інтерв'ю було скорочено, виправлено та відредаговано для кращого розуміння аудиторією.