Що саме привезли до Кадараша
Сталева камера вийшла з італійського порту Монфальконе в середині вересня. У понеділок, 5 жовтня, працівники, підрядники та представники промисловості зібралися біля деталі, яку ще закривав захисний кожух. Генеральний директор ITER П'єтро Барабаскі назвав її "пам'ятником", пише ITER Newsline.
Сектор №2 вакуумної камери – останній із компонентів ядра токамака,
– прокоментував генеральний директор ITER П'єтро Барабаскі.
Ядром у ITER називають криостат, усі надпровідні магніти та вакуумну камеру з тепловим екраном. Внутрішні елементи, зокрема дивертор і бланкет, до цього переліку не входять.
Навіщо потрібна вакуумна камера
Це герметичний резервуар із подвійними стінками з нержавіючої сталі, у якому відбуватимуться термоядерні реакції. Усередині, у формі тора (бублика), кружлятиме плазма – газ екстремальної температури. Магніти навколо камери не дадуть їй торкатися стінок. Токамак – це якраз така установка, що утримує плазму магнітними полями в камері у формі бублика.
Коли дев'ять секторів зʼєднають, вийде конструкція із зовнішнім діаметром 19,4 метра, висотою 11,4 метра та масою близько 5200 тонн. Після встановлення бланкета і дивертора вона важитиме 8500 тонн. Внутрішній обсяг камери становитиме 1400 кубічних метрів, а плазма в центрі займе 840 кубічних метрів. За даними організації, це в шість разів більше, ніж у найбільшого з чинних токамаків світу.
Хто і як її виготовляв
Південна Корея виробила чотири сектори, Європа – решту п'ять. Європейську частину координувало агентство ЄС Fusion for Energy (F4E) разом із консорціумом AMW, до якого входять Ansaldo Nucleare, Westinghouse і Walter Tosto. У ланцюжку постачання працювали щонайменше 15 компаній.
За даними F4E, п'ять європейських секторів забрали понад 2 мільйони людино-годин і 750 кілометрів зварювальних швів. Кожен сектор складається з чотирьох сегментів, які виготовляли в Монфальконе та К'єті, а потім зварювали між собою. Директор F4E Марк Лашез стежив за церемонією по відеозвʼязку.
Можемо пишатися тим, чого досягли,
– сказав він.
За його словами, останній європейський сектор став результатом тісної співпраці F4E і консорціуму. Команда працювала інтегровано з організацією ITER і врахувала досвід корейських колег, які виготовляли решту секторів. Консультантка Ansaldo Nucleare Даніела Джентіле назвала цей проєкт підсумком великого шляху співпраці, інновацій та досконалості.
Як просувається монтаж
Перед спуском у шахту кожен сектор комплектують панелями теплового екрана та двома котушками тороїдального поля масою близько 310 тонн кожна. Такий комплект називають модулем сектора, а встановлюють його з точністю до міліметрів.
28 липня 2026 року в шахту опустили шостий із дев'яти модулів масою близько 1100 тонн. Підйом тривав 30 годин. Завдяки цьому встановили дві третини тороїдального ядра, майже на півроку раніше за графік. Наступним має стати модуль №9, який хочуть перемістити в шахту на початку грудня. Керівник програми збирання машини Єнс Райх пояснив, що він лежить на критичному шляху, тобто будь-яка затримка тут відсуває весь проєкт. Після нього залишаться модулі секторів №3 і №2.
Останній модуль планують встановити в середині 2027 року, хоча раніше називали грудень 2027-го. Далі сектори зварять між собою, щоб замкнути тор. Три з них уже стоять на постійних опорах, а заступник керівника програми збирання Себастьєн Кочоровскі каже, що процес іде саме так, як очікували.
Чого ще не вистачає
Ще мають прибути внутрішні компоненти та системи станції. За графіком 2024 року, робота з воднем і дейтерієм розпочнеться в 2034 році, повна магнітна енергія з'явиться в 2036-му, а дейтерій-тритієва фаза – у 2039-му. Це на чотири роки пізніше, ніж планували в 2016 році.
Частково затримку спричинили ремонти. У 2026 році завершили трирічну кампанію з виправлення країв секторів, які зварюватимуть, а також заміну близько 11 кілометрів труб теплового екрана з мікротріщинами від корозії під напругою.
Мета ITER – отримати 500 мегаватів теплової термоядерної потужності з 50 мегаватів нагріву. Барабаскі ще в 2024 році попередив, що термоядерна енергія не встигне розвʼязати сьогоднішні проблеми планети, проте вірить, що вона змінить ситуацію, коли з'явиться.