Уперше в історії знайдено кров у скам'янілостях динозавра

Що саме знайшли в кістках бразильського динозавра?

Палеонтологи постійно знаходять скам'янілі кістки динозаврів, інколи відкопують сліди лап або викопні мушлі. Зовсім рідко вдається виявити відбитки шкіри або пір'я. Проте скам'янілі клітини вважали принципово неможливими, пише PopSci.

Тепер дослідники довели протилежне. У статті в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences міжнародна команда палеонтологів підтвердила, що у скам'янілостях динозавра збереглися неушкоджені біомолекули та мінералізовані червоні кров'яні клітини. Схожі припущення висловлювали й раніше, але нове дослідження стало першим, у якому хімічно ідентифікували гем. Це сполука, що переносить кисень у крові.

Це справді визначне відкриття. Ці результати ставлять під сумнів давнє припущення, що деякі біомолекули, наприклад, гемоглобін, не здатні пережити глибокий час– прокоментувала співавторка дослідження, хімікиня з Університету Кертіна в Австралії Кліті Грайс.

Який динозавр зберіг кров?

Докази знайшли всередині скам'янілих кісток кінцівок молодої особини Aratasaurus museunacionali. Знайшли її ще 2008 року. Цей теропод жив у ранній крейдяний період на території сучасного північного сходу Бразилії. За рештками вчені оцінили довжину тварини більш ніж у 3 метри, а вагу приблизно у 34 кілограми. Цей динозавр був молодий, тож дорослі особини, імовірно, виростали ще більшими.

Дивіться також: Це не кістки: чим насправді є скам'янілості тварин

Як кров могла зберегтися мільйони років?

Дослідники уважно вивчили тонкі зрізи скам'янілостей. Вони виявили мінералізовані компоненти червоних кров'яних клітин, а поруч із ними складний оксид мангану під назвою гаусманіт. Цей матеріал допоміг зберегти клітинні структури гему.

Гем – це кільцеподібна молекула із залізом, яка зв'язує багато білків, передусім гемоглобін. Гаусманіт також допоміг зберегти інші біомолекули крові, зокрема амінокислоти в колагені.

На думку авторів, така якість збереження можлива лише за швидкого поховання в середовищі, багатому на мікроби, але водночас бідному на кисень.

Що це змінює для науки?

Кліті Грайс і її колеги вважають, що відкриття має ширше значення для палеонтології на молекулярному рівні. Подальші дослідження можуть допомогти краще зрозуміти, як еволюціонувала кров, як працював метаболізм динозаврів і наскільки активними були давні тварини.

Є й космічний вимір: якщо такі делікатні біомолекули змогли зберегтися мільйони років у суворих умовах, схожі сліди життя можуть існувати й деінде у Всесвіті.