Наукову роботу з такими висновками провів геолог з Університету Колгейт в штаті Нью-Йорк Джозеф Леві. Вона опублікована в журналі Proceedings of the National Academies of Sciences Національної академії наук США.
Цікаво Альтернатива Марсу: астрофізик пропонує колонізувати Цереру
Яких висновків дійшов Джозеф Леві
Льодовики залишають після себе характерні сліди. Як правило, це камені різних форм і розмірів, по одному виду яких легко визначити, що вони були скуті льодом. Разом зі студентами дослідник два роки вивчав знімки марсіанської поверхні та каталогізував валуни поруч з 45 марсіанськими льодовиками.
Спочатку геолог хотів піти легким шляхом, натренував на земних фотографіях нейромережу і спробував застосувати її до марсіанських знімків. Проте нічого не вдалося: ШІ видавав занадто великий відсоток помилок. Тому довелося використовувати людську працю. Друга суттєва проблема призвела практично до паніки, коли виявилося, що камені на Марсі виявилися розподілені, на перший погляд, абсолютно випадковим чином. А так не повинно бути.
Порівняння щільності розташування каменів біля льодовиків Муллінс і Фрідман на Землі з марсіанськими утвореннями / Фото PNAS
Марсіанські льодовики схожі на земні скельні. Щось на зразок бетону, в якому кам'яниста порода скута льодом, наче цементом. У місцях руйнування, де лід відступав, на поверхні залишаються валуни та камені. Чим далі від теперішнього краю льодовика, тим осколки породи менші, адже вони руйнуються ерозією. У самого ж краю валуни більші. Але на Марсі чомусь всі камені різних розмірів лежать упереміш. І це виявилося ключовою підказкою.
Вивчаючи розподіл валунів на шляху льодовиків, Леві виявив кілька закономірностей. Якщо говорити коротко, то камені, які звільнилися з-під льоду на Червоній планеті, згруповані. Цих груп – а відповідно, і періодів відступу і подальшого повторного формування льодовиків — кілька. Точно сказати досить важко. У роботі вказується середнє значення шість, проте їх могло бути й більше.
Коли з'являться знімки вищої роздільної здатності, вдасться уточнити отримані дані. Але навіть у нинішньому варіанті робота фахівців Університету Колгейт дає багату поживу для роздумів.