Марсіанський пил загрожує мозку астронавтів: учені вже шукають рішення

Марсіанська галька та приховані отруйні речовини

Плани висадити людей на Марс активно обговорюють, зокрема Ілон Маск спочатку обіцяв реалізувати цю місію до 2024 року, а згодом переніс терміни орієнтовно на 2028 рік. Проте NASA ставиться до безпеки астронавтів значно ретельніше, зважаючи на досвід місячних місій, де реголіт спричинив алергічні реакції в учасників польотів і міг пошкоджувати ДНК через канцерогенні властивості. Як свідчать результати дослідження в науковому журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, нам може знадобитися більше часу для підготовки безпечної місії.

Дослідники провели випробування матеріалу скафандрів разом із марсоходом Perseverance, а також виміряли точний розмір і хімічний склад марсіанського ґрунту. Головною гарною новиною стало те, що марсіанський ґрунт не має таких гострих та абразивних країв, як уламки на Місяці.

Частинки в атмосфері Марса розносилися вітром потенційно мільярди років, тому вони, як правило, добре округлені, наче галька в річці– каже Скотт ВанБоммел, провідний автор дослідження з Університету Вашингтона.

На цьому оптимістичні висновки вичерпуються. Науковці зафіксували наявність настільки мікроскопічних частинок, що в разі вдихання вони легко проникають у кровотік людини. Найбільшу небезпеку становить їхня здатність долати гематоенцефалічний бар'єр, потрапляти в головний мозок і загрожувати іншим життєво важливим органам.

Занепокоєння викликає не лише надмалий розмір, а й токсичний вміст піщинок. Фахівці виявили в них сполуки перхлоратів, а також сірку, залізо та інші важкі елементи. Виміряти ці параметри безпосередньо на місці вченим допоміг інструмент PIXL, встановлений на борту марсохода Perseverance.

Більші грудки, марсіанські пилові клубки, з часом струшуються. Але найдрібніші частинки залишаються, і саме вони становлять найбільший виклик для систем життєзабезпечення людини– додав Скотт ВанБоммел.

Боротьба за безпеку екіпажів майбутніх місій

Пил на Марсі вже ставав фатальним фактором для багатьох роботизованих апаратів. Наприклад, апарат InSight, що відстежував марсотруси, остаточно припинив роботу саме через поступове товсте нашарування пилу на сонячних батареях. Дослідники зазначають, що людство безперервно керує марсоходами на поверхні планети понад 20 років, тому фахівці усвідомлюють масштаб загрози та активно шукають протидію.

Наразі NASA розробляє методи захисту від космічного пилу, які згодом адаптують і для Червоної планети. Серед потенційних рішень розглядають струмені рідкого азоту для очищення костюмів на кшталт автомобільної мийки, а також створення спеціальних самоочисних тканин для скафандрів.