Тінь Чорнобиля: як співпраця з ЄС змінить українські АЕС

Ядерна електроенергія у сучасній Україні

Україна входить до першої десятки держав світу за виробленням електроенергії на атомних станціях. За даними МАГАТЕ, 2015 року у нашій країні "ядерними потужностями" було вироблено 82300 гігават-годин – 8 показник у світі. За кількістю експлуатованих реакторів Україна ділить 9 сходинку із Сполученим Королівством – 15 (також: 2 – ще будуються, 4 – розташовані на Чорнобильській АЕС).

Отже, у порівнянні з абсолютною більшістю країн світу, Україна має достатньо потужний сектор ядерної енергетики. Зрештою, АЕС для самої електромережі нашої країни грає ключову роль. МАГАТЕ також повідомляє, що минулого року "атомна частка" від загального обсягу виробленої в Україні електрики становила 56,49% (для порівняння, 2014 року цей показник був на рівні 49,4 %).

Але будучи провідною енергетичною потужністю України, вітчизняні АЕС також залишаються одним із найбільш вразливих місць нашої країни. Причому, йдеться як про господарський сектор, так і про імідж держави. Член Ради директорів Міжнародної консультативної енергетичної ради Майкл Шнайдер розповів нам, що ядерна енергетика є одним із факторів, за яким на Заході досі формують образ нашої країни.

Чорнобильська трагедія сталася 30 років тому за інших політичних обставин і в іншому типі реактора, ніж той, що нині використовують в Україні. Але це правда, що в очах багатьох західних європейців українські атомні станції викликають особливе занепокоєння,
– пояснив аналітик.

Хоча подібне уявлення про Україну є виключно стереотипним, воно має під собою низку передумов для існування.

В якому столітті перебуває українська ядерна енергетика

Коли МАГАТЕ 2000 року оцінювала роботу першого ядерного реактора, збудованого в Україні після аварії на Чорнобильській АЕС, – 6-го енергоблоку Запорізької АЕС – підприємство було назване одним із трьох найкращих у світі за рівнем безпеки. Однак подібний приклад був, радше, виключенням із правила. Світову енергетичну спільноту досі непокоїла безпечність мирного атому з України.

За півтора десятиліття ситуація значно покращилася. Утім досі в експертів є чимало нарікань до вітчизняного сектору ядерної енергетики.

Майкл Шнайдер пояснив, що дві третіх атомних реакторів в Україні було введено в експлуатацію ще до Чорнобильської трагедії. Вони швидко застарівають та потребують дедалі більших грошей на утримання. Велику проблему також становить і мережа, якою відбувається постачання енергії з та на АЕС.

Мережа також застаріла. За даними міністерства енергетики України, більше половини трансформаторних підстанцій країни підійшли до кінця планованого періоду експлуатації. Надійна мережа є частиною безпеки функціонування, адже, як не парадоксально, атомній енергії потрібна енергія, аби працювати безпечно,
– розповів пан Шнайдер.

Однією із основних причин цієї проблеми експерт називає нижчі за ринкові тарифи на електроенергію в Україні: вони не покривають експлуатаційні витрати та не враховують ремонт. "Енергоатом" зараз навіть не в змозі платити за свіже паливо, тому що міністр юстиції Павло Петренко заморозив рахунки підприємства після суперечки із приводу неоплачених рахунків компанії "Укрелектроват" у 5 мільйонів доларів. Тобто, українські АЕС нині ризикують залишитися як без палива, так і без грошей для зарплат працівникам.

Зрештою, великою проблемою залишається атомна залежність від Росії: інженерна співпраця, закупівля обладнання. Особливі труднощі виникають через необхідність імпортувати російське ядерне паливо. Експерт аналітичного центру DiXi Group Роман Ніцович стверджує, що на сьогодні 94-95% усього палива, що використовують на українських АЕС, закуплене саме в Росії.

Надія на ЄС?

Формально співпраця України та ЄС у питаннях енергетики та ядерної безпеки зокрема розпочалася 2005 року із підписанням "Меморандуму про взаєморозуміння між Україною та ЄС щодо співробітництва у сфері енергетики". Пункти документу втілилися в життя у 2008-2009 роках, коли експерти ЄС та МАГАТЕ провели безпрецедентну перевірку усього комплексу вироблення ядерної енергетики нашої країни. Тоді усі українські АЕС визнали відповідними світовим стандартам безпеки.

2011 року Україна приєдналася до практики стрес-тестів АЕС на випадок надзвичайних ситуацій після аварії на японській станції "Фукусіма-1" (разом із Швейцарією єдина із країн поза межами ЄС). Це також був доволі неочікуваний крок назустріч західному співтовариству.

Більш тісною стає співпраця у сфері ядерної енергетики між Україною та Об’єднаною Європою за умовами Угоди про асоціацію. За словами Романа Ніцовича, йдеться про питання безпеки в експлуатації АЕС, використання сировини та поводження із відпрацьованим паливом.

Директива 96/29/Euroatom вимагає від України повного законодавчого зближення із стандартами ядерної безпеки ЄС. Майкл Шнайдер зауважив, що у нашої держави є два роки, аби значно підвищити вимоги оцінки, рівень доступу до інформації та стандарти безпеки, які нині не є прийнятними на Заході. Тобто, незважаючи на відповідність усім міжнародним вимогам, Україні доведеться вийти на ще вищі норми. І тут йдеться, радше, не про окремі АЕС, а про цілий комплекс ядерної енергетики країни.

Але не всі положення Угоди про асоціацію, що стосуються атомної безпеки, можуть бути впровадженими вже зараз. Деякі набудуть чинності лише тоді, коли документ пройде ратифікацію всіма сторонами. А цей процес затягнувся через референдум у Нідерландах. Зокрема, як пояснив Роман Ніцович, не можуть бути виконаними 3 директиви: про безпеку ядерних об’єктів, про утилізацію відпрацьованого палива і про контроль за законсервованими радіоактивними матеріалами.

Зрештою, питання атомних відходів і палива залишається чи не найболючішим у ядерному секторі України.

Не секрет, що Україна є країною-транзитером ядерного палива. Тому питання зберігання радіоактивних матеріалів є принциповим для європейців,
– резюмував Роман Ніцович.

Головним "подразником" для громадян ЄС можна було б вважати Чорнобильську АЕС. Але невдовзі їхнє головне бажання – ізоляція цього об’єкта – буде виконане: 2017 року за планом має завершитися спорудження захисної конструкції, що має бути насунена на станцію. Інша справа, як далі утилізувати небезпеку, що залишається "під куполом". Але це питання щонайменше найближчих 100 років.

Майбутнє ядерного сектору України

У день 30 річниці аварії на Чорнобильській АЕС Президент України Петро Порошенко заявив, що Україна зовсім не готова відмовитися від атомної енергії. Відповідь голови держави очевидна, з огляду на роль ядерних підприємств в електроенергетичній системі України. Але в цій ситуації цікаве саме питання: наша держава зараз інтегрується до ЄС, де достатньо гучно лунають заклики до відмови від мирного атому.

Питання відмови від АЕС – справа кожного уряду. Німеччина підтримує цей курс. А от Сполучене Королівство навпаки бачить у ядерній енергетиці спосіб "декарбонізації" електростанцій. Про Україну у цьому сенсі говорити поки зарано – у нас немає чіткої стратегії розвитку галузі,
– поясни Роман Ніцович.

За словами експерта, в Україні має сформуватися конкурентний ринок електроенергії, де продавцями виступатимуть одразу декілька компаній, а не один монополіст. Тоді стане зрозумілою майбутнє АЕС: можливо, від них відмовлятимуться, можливо, будуватимуть нові.

Але трансформації вже запущено разом із підписанням Угоди про асоціацію з ЄС. І важливими тут є не тільки положення про безпеку ядерної енергетики. Важливими є також ті інституційні та ментальні зміни, що приходять до нашої країни із Заходу.

Потроху в Україні знаходять вирішення найбільших проблем галузі.

Роман Ніцович розповів, що процес поступової відмови від російського ядерного палива вже запущено: у березні було підписано контракт з американською Westinghouse Electric Company. Нині вже завершено дослідну експлуатацію та йдуть перемовини про графіки закупівель.

Також 2015 року уперше за тривалий час доходи "Енергоатому" перевищили витрати: 1,168 мільярдів гривень прибутку в порівнянні із 6,494 мільярдами гривень збитків 2014 року. Але тут ключову роль зіграли не реальні реформи, а підвищення тарифів.

Зрештою, головним перетворенням ядерного сектору України, на яке всі чекають, залишається створення конкурентного ринку надання електрики. І це вже не питання Угоди про асоціацію. Це проблема відповідальності "реформаторів", апетитів олігархів і контролю суспільства.

Читайте також: Чорнобиль 30 років по тому: (Не)офіційна історія катастрофи ЧАЕС