Раджмохан Ганді, онук видатного поборника ідеї ненасильства Махатми Ганді, прилітав до Києва місяць тому на кілька днів, аби відкрити в Україні «Тиждень довіри». У супроводі нечисельної делегації він добирався до столиці 20 годин заради кількох лекцій та неофіційних зустрічей - із студентами та університетською професурою. Можновладцям він не цікавий. З ним неможливо домовитися про газ і щось поділити.

«Тиждень довіри означає, що я даю своєму кривднику повітря довіри і не судитиму його крізь минулі вчинки, - проповідував громадський діяч. Я вже дивитимусь на нього не крізь хмару минулого, як мого посередника, а дивитимусь через сонячні, світлі промені майбутньго. Якби, наприклад, моя дружина судила мене, виходячи з моїх помилок вчорашнього, позавчорашнього і всього мого минулого, то в неї, звичайно, залишилось би дуже мало приводів довіряти мені сьогодні»

Ганді озвучував непопулярні тези. Погодьтеся, що серед прагматичних закликів «заробити й бути успішним» заклик «довіряйте світові, ворогам і усьому, що з вами відбувається» звучить як мінімум дивно. Але відомий громадський діяч блискуче обґрунтовує необхідність такої, здавалося б, не модної в сучасному світі дрібнички. Питання побудови довіри настільки складне, що потребує щоденної невтомної праці. Та Ганді пропонував експеримент - цілий тиждень по-справжньому довіряти тим, до кого довіра вже втрачена.

«Який світ ми створили, якщо вважаємо, що навколо нас є недруги!, - говорив гість. - Ми домовляємось між собою, ніби-то тиснемо руки, ніби-то посміхаємось, але чи є за цим справжня довіра? Аби у серці з`явилась довіра треба зрозуміти: минуле належить минулому, а сьогодні належить майбутньому, тому потрібно довіряти просто зараз. Довіра має гарний зв`язок із вчора, з тим, що вже колись відбулось. Треба повністю очистити себе від минулого і довіряти кожному без цього тягаря. Мається на увазі не просто враження і зовнішній імідж довіри. Це глибинне відчуття, внутрішнє рішення: так, я буду довіряти тому, кому до цього часу я не довіряв».
Ганді переконаний – хто довіряє, той завжди у виграші. Тому що виграє у ньому людина, у найвищому, найкращому розумінні цього слова.

Секрет довіри народу до його видатного діда, Махатми Ганді в тому, що його життя було відкритою книгою, він казав: дивіться, вивчайте, спостерігайте моє життя. Він завжди був відкритий до запитань. Він казав, що поділ суспільства на вищих і нижчих – погана ідея, і що людям слід вибачити один одного.

«Я вже в такому віці і маю такий досвід, аби не давати порад Україні, - казав Раджмохан Ганді. - Якщо Всевишній створив цю країну, якою ж була Його мета? Ця країна настільки роздрібнена, але є такою неповторно чудовою… Шукайте відповідь, чи можуть недоліки держави, її непослідовність стати її можливостями. Чи можливо, щоб Україна, яка розділена, яку розриває буквально в різні боки, чи може вона використати ці полярні сторони, аби створити спільні цінності? В Україні є така прекрасна, унікальна суміш: біль та страждання з одного боку, талант і можливості з іншого. Вивчайте свою країну, спостерігайте за нею, будьте зацікавлені. Мені, подорожуючому по світу, зрозуміло: ваша країна дуже важлива для світу сьогодні»