Топ-5 біографій, у які складно повірити
Серед цієї п'ятірки є бідняки та особи королівської крові. Є ті, хто під час війни безстрашно кидався в атаку, а є й ті, хто з не меншою мужністю захищав людей від смерті. Вони різні, але усім доля подарувала цікаве життя, яке часом нагадує сценарій кінофільму.
1. Олександр Ільїн – жебрак-мільйонер, який володів безцінною колекцією раритетів
Олександр Ільїн і його колекція
Кирзові чоботи й затерта куртка. Згорблений і беззубий. Він ніколи не привертав до себе уваги. Простий електрик з Кропивницького, тоді Кіровограда. Та варто було переступити поріг його дому, як одразу потрапляв у справжню скарбницю. Картини, ікони, стародруки, коштовності, – похилена халупка буквально тріщала від них.
Масштаби скарбів стануть відомими тільки після його смерті – у 1993 році. Тоді у книжкових магазинах колекціонери виявили рідкісні книги, які точно належали Ільїну. Чутки дійшли до правоохоронних органів. Оскільки ні дружини, ні дітей Ільїн не мав, ордер на конфіскацію майна знайшовся швидко.
Читайте також: Топ-5 технічних розробок, які втілили українці
"Беркут" оточив будинок. Разом з міліцією на місце прибули мистецтвознавці. З будинку, де прогнила підлога, протікала стеля, а опалювали простою пічкою, раритети вивозили чотири дні: телескоп Галілео Галілея, візантійські мозаїки, Острозьку Біблію й особисту Біблію Катерини Другої, рукописи Гоголя й Пушкіна, вироби Фаберже, 200 кілограмів столового срібла та античну бронзу.
Одразу почали встановлювати вартість колекції. Лунали цифри від 1 мільярда доларів і до 40. Зараз скарби незвичного електрика можна побачити у музеях Дніпра та Кропивницького.
2. Пилип Коновал – українець, чия хоробрість вразила британських монархів
Пилип Коновал
Він не був вельможою чи багатієм. Не мав аристократичних титулів чи хоча б впливових знайомств. Здавалося, такий простолюдин, як Пилип, не має найменшого шансу потрапити до товариства британських монархів. Воно, звісно, так, але що в чоловіка було, так це неймовірна хоробрість, яка власне й прославила його.
Після того, як Коновал вирішив осісти в Канаді, мрії про спокійне життя зруйнувала Перша Світова. Оскільки Англія вступила в неї однією з перших, тож її домініон автоматично приєднався до конфлікту. Для себе Пилип вирішив, що відсиджуватися не буде, тому записався у військо, і за деякий час він уже був на передовій у Франції.
Читайте також: ТОП-5 українців, які вразили своїми досягненнями цілий світ
Дизентерія, холод, суцільна багнюка, війна забирає останні сили. У серпні 1917-го року підрозділ Коновала оточили німці і вели безперервний кулеметний обстріл. Чекати смерті українець не хотів. Сам рушив на кулеметне гніздо, у рукопашному бою знищив кількох німців та приніс той самий кулемет як трофей. Наступного дня знову сам кинувся в інше кулеметне гніздо, знищивши за 2 дні 16 ворогів. Як наслідок, британці змогли вийти з оточення та піти в контрнаступ. Тяжко пораненого Коновала доправили в Лондон.
Доки він лежав на операційному столі в нейрохірурга, британська преса яскраво описувала подвиг українця. А вже у жовтні, коли Пилип Коновал трохи оговтався від пережитого, його приставили до нагороди "Хрест Вікторії" за мужність перед лицем ворога. Вручав його особисто Георг V. Тиснучи руку, король промовив, що подвиг Коновала є прикладом чи не найбільшої сміливості та героїзму в історії його армії.
3. Філіп І – європейський монарх, що готувався в Україні до ролі короля
Король Бельгії Філіп І
Оскільки піддані мріють про сильного та розумного короля, перед Філліпом лежав список вишів, які потрібно було закінчити – спочатку Королівська військова академія, далі коледж в Оксфорді та нарешті Стенфордський університет.
Здавалося, з таким багажем знань принц готовий очолити країну, втім чогось бракувало. А саме – життєвого досвіду. Але до чого тут Україна? Справа в тому, що наставник Філліпа – Гастон Дерінг – був давнім товаришем Богдана Гаврилишина, того самого, який став натхненником Економічного форуму у Давосі. Так от Гаврилишина попросили привезти принца інкогніто до Києва, аби той подивився на абсолютно нові реалії життя.
У жовтні 1990 Філіп прибув до Києва. Його, як і годиться, поселили у кращому готелі – Національний. Але монарх у ньому не засиджувався, саме в цей час у столиці творилась історія – студенти організували безпрецедентну акцію непокори. 15 днів голодування посеред Майдану Незалежності. Попри страх насильницького розгону та відрахування з вишів, студенти домоглися скасування 6-ої статті Конституції про керівну роль партії, а також відставки Голови Ради Міністрів УРСР.
Читайте також: ТОП-5 успішних людей з українським корінням
Принц цілі дні проводив з мітингувальниками, розпитував про причини акції й таким чином занурювався в історію України.
Пізніше Принц Філіп розповідатиме про своє перебування в Києві як про один із найцікавіших досвідів у своєму житті. А вже у 2013 році Бельгія вітатиме нового короля, і тут вже ні в кого не залишалося сумнівів – Філіп готовий до цієї ролі.
4. Єлизавета Бірюкова – справжня героїня, чий подвиг досі залишається маловідомим
Лист на підтримку Бірюкової
Коли у червні 1941 року німецькі війська напали на Радянський Союз, ніхто в Маріуполі не очікував, що довжелезний шлях до них у 1300 кілометрів здолають так швидко. 1 вересня маріупольці почали зводити захисні споруди, а вже 8 жовтня місто захопили.
Єлизавета Бірюкова евакуюватися не встигла, хворіла на скарлатину. У свої 27 років вона вже була дипломованим інженером-технологом маріупольського рибоконсервного комбінату. Коли влада перейшла до окупаційного режиму, наважилась піти працювати на німців, хоч і прекрасно усвідомлювала, чим це може для неї закінчитись. Працювала сумлінно і налагодила настільки потужне виробництво консервів, що німці не могли натішитись.
Читайте також: ТОП-5 таємниць Другої світової війни, пов'язані з Україною
Дуже швидко минуло 2 роки, у вересні 1943-ого радянські війська визволили Маріуполь. І так же швидко на столі в НКВС з'явився донос на Бірюкову, мовляв, вона колабораціоністка, німецька підстилка, зрадниця батьківщини. Вирок не забарився: 15 років позбавлення волі. Тут би історія мала закінчитись. Але.
Маріупольці почали засипати Сталіна, Берію і голів НКВС листами, благаючи про помилування. Люди заявляли, що Єлизавета Бірюкова перетворила рибний комбінат на табір спасіння. Забирала чоловіків з таборів для військовополонених, запевняючи офіцерів вермахту, що це найкращі спеціалісти, без яких комбінату не обійтись.
Вона годувала у столовій членів сімей комуністів та євреїв. Немічним та хворим возила харчі додому. Загалом від долі гастарбайтерів врятувала 150 людей. За 4,5 роки Бірюкову випустили, але реабілітували лише на початку 90-х.
5. Микола та Марія Дюк – українці, чий героїчний вчинок досі залишається маловідомим
Роалд Хоффман – лауреат Нобелівської премії з хімії
Це були непрості часи. 1943-й рік, українські землі окуповані німецькими військами. Микола та Марія працювали вчителями у невеличкому містечку Унів Львівської області, в школі й мешкали. Як і кожен у ті дні, сповідували головне правило – не впасти у немилість німцям.
Та все змінилося, коли у їхні двері постукала єврейська родина – хлопчик з мамою та троє родичів. Їм дивом вдалось втекти із гетто у сусідньому містечку Золочів. Рішення треба було приймати миттєво, і сім'я вирішила допомогти "небезпечним гостям" і почала переховувати їх на горищі школи.
На шкільному горищі втікачі провели 15 місяців і таки дочекалися моменту, коли радянські війська витіснили німців. Та радості було небагато. Батька таки стратили у гетто, а в їхній квартирі поселились визволителі. Мама з шестирічним хлопчиком поїхали у Європу, а далі – Штати.
Читайте також: ТОП-5 відкриттів українців, які змінили світ
Дві родини продовжували листування, та одна звістка через десятки років просто приголомшила – той золочівський хлопчик, якого вони врятували став Нобелівським лауреатом з хімії 1981 року. Роалд Хоффман відкрив закони, що дозволяли спрогнозувати перебіг хімічних реакцій. Це стало одним з найбільших теоретичних відкриттів в органічній хімії після Другої Світової війни. Закони Хоффмана й зараз активно використовують у синтезі нових лікарських засобів і хімічних сполук.
У 2006 та 2015 роках хімік приїздив у рідний Золочів. Пройшовся рідними вуличками, побачив будинок в якому нородився, місця, де не стало його батька. В Уневі відвідав могилу свого рятівника. А отримавши із Золочева велику кількість привітань до свого 80-ліття, записав відеозвернення, де розповів, що вболіває за Україну.