ТОП-5 чоловіків, які перетворили професію на справу життя

1. Кращий льотчик-винищувач України. Олександр Оксанченко.

Для нього небо – справжня стихія. Петля Несторова, вухо, хобіт, віраж на повному форсажі, бочка, дзвін – усе це елементи вищого пілотажу, якими він практично жонглює в небі - одна фігура переростає в іншу. Вражає? А якщо виконувати їх на гранично малій висоті та ще й на великій швидкості?

15 хвилин виступу на авіашоу проходять для Олександра на одному диханні, одному нерві. Тут немає права відволіктися . Аби підкорити сталеву пташку Су-27 – потрібно стати з нею одним цілим. Зараз українець – справжня зірка серед льотчиків: його майстерністю захоплювались у Данії, Чехії, Словаччині та Британії.

2. Улюблений казкар усіх дітлахів. Юрій Вескляров або Дід Панас.

25 років він змушував дітей та й дорослих з усієї України бігти до телевізорів, аби почути черговУ вечірню казочку. 25 років, які незмінно починалися зі слів. "Добрий вечір вам, малятка, любі хлопчики й дівчатка".

Казки писав сам напередодні ввечері, наступного ранку тричі репетирував, а ввечері в прямому ефірі їх озвучував. Суфлерів тоді ще не було, все тримав у пам'яті. Тривалість програм була різною, дізнавалися про неї за декілька хвилин до початку, але Вескляров про запас завжди мав десяток віршиків і жартів для маленьких глядачів.

Читайте також: Топ-5 біографій, у які складно повірити

Незмінні атрибути – вишиванки (їх мав цілу колекцію) і козацькі вуса. Інтер’єр: сільська хата з вишитими рушниками. Такий вигляд часто дратував керівництво, Весклярова звинувачували в націоналізмі. Та ще й до всього українська мова.

3. Перший українець, який підкорив вершини усіх семи частин світу – Віктор Бобок.

Серед професійних альпіністів його називають легендою. Важко знайти когось більш досвідченого. Він інструктор, рятувальник та гід, що віддав високогірним мандрівкам уже 40 років свого життя. Позаду понад 200 сходжень по цілому світу, зокрема екстремальних, та трикратне підкорення Північного та Південного полюсів на лижах.

При цьому народився майбутній альпініст у рівнинному Кам'янському, колишньому Дніпродзержинську. Тут височіють хіба що труби металургійних та коксохімічних заводів, а от справжні гори хлопець уперше побачив у 17 років. Краєвиди Карпат та Криму настільки зачарували, що жодних питань стосовно майбутнього шляху не виникало. Бобок навіть виписуватиме польські журнали для альпіністів.

У 2016-му про нього знову заговорила вся країна. Саме він погодився допомогти Ірині ГалАй стати першою українкою, яка підкорить головну вершину світу. Для цього навіть особисто поїхав у Мукачево до батьків дівчини, аби заспокоїти їх та переконати в реальності задуму. Команда здійснить тренувальний підйом на вулкан у Південній Америці, а вже 20 травня 2016 року підніме жовто-блакитний прапор на висоті 8848 метрів.

4. Одесит, що заснував один із найвідоміших взуттєвих брендів – Натан Шварц.

Витоки тепер усесвітньо відомої компанії "Тімберленд" беруть початок з Одеси. Саме тут у єврейській родині народився її засновник – Натан Шварц. Його батько був чоботарем, зрештою як і дідусь.

Напередодні першої світової – сім’я переїжджає до США. Батько й тут знаходить місце у взуттєвій майстерні, а от синові рішуче забороняє й думати про це ремесло. Мовляв, досить гнути спину над чоботами, сину, краще стань лікарем чи адвокатом. Натан, може б, і послухався, але сталася трагедія. Батько загинув під колесами автомобіля. Натан, який важко пережив втрату, вирішив, що навпаки продовжить справу батька, тим більше, що саме в майстерні він відчував його дух.

Читайте також: Топ-5 технічних розробок, які втілили українці

У 1973 компанію перейменовують на Тімберленд, а логотипом стає Дуб – символ міцності.

Коли Натан уперше запропонував жовту шкіру – сини в один голос сказали, що нізащо в такому не ходитимуть, але згодом виявилося – це було їхнє найкраще рішення. По-перше, такі черевики відрізнялись від виробів конкурентів, а, по-друге, на них багнюка була менш помітна, тому їх ще більше полюбили клієнти.

Уже наприкінці життя, спостерігаючи за тим, як стрімко розростається його компанія, Натан зрозумів, що батько таки помилився. Взуттєва справа теж може бути прибутковою, якщо вкласти в неї душу і роки праці.
У 2012 внук Натана, чоботар у шостому поколінні, закриє сімейну справу, продавши свої акції за 2 мільярди доларів.

5. Найтитулованіший футболіст українського походження – П'єтро Верховод.

Обурений Марадона не міг стримати свої емоції. "Не знаю, скільки шипів у нього на бутсах, але пройти цього П'єтро практично неможливо. Кожна зустріч на полі, як дуель. Верховода не обдуриш якимось фінтом, а боротися з ним нереально. Це Снігова людина. Халк".
Батько ж, спостерігаючи за баталіями свого сина з культовими бомбардирами, тільки усміхався. Як добре, що тоді він прийняв правильне рішення.

Його, солдата Червоної армії, війна закине далеко від рідного Старобільська Луганської області. Фінляндія, Польща і наостанок бої за Бессарабію, які завершаться полоном. Далі 7 таборів і мрії знову повернутися додому. Так би й сталось, але ширилися чутки, – Сталін вважає полонених зрадниками батьківщини і відправляє їх у Сибір.

Він залишиться. Нехай і далеко від родини, але точно в безпеці. З дружиною-італійкою у них з'явиться троє дітей: Джорджо, Ольга та Петро. Останній непосида. Добре, що при церкві був футбольний гурток, тож хлопчак хоч десь міг використати свою нестримну енергію.

У 22 роки П'єтро вдягає форму команди "Фіорентина", а у 23 – його запросять до збірної та й уже в її складі етнічний українець здобуде титул Чемпіона світу. Радість, ейфорія? Не зовсім – така бажана медаль тягарем лягла на груди. Так, він чемпіон світу, але весь турнір просидів на лаві запасних. Осад залишиться, а П'єтро дасть собі слово, що цю нагороду відпрацює. Доведе, що він її гідний.

І нехай він не вийшов на поле Чемпіонату світу 82 року, але буде ще один у 90, хоча й з бронзою. Зрештою, Верховод здобуде всі можливі титули. Чемпіон Італії. Володар Кубка і Суперкубка Італії, Володар Кубка володарів Кубків.
П'єтро не з тих, хто щодня милується медалями і трофеями. Усі вони надійно сховані в банку. Так спокійніше, йому ж вистачає й спогадів.