Цей сценарій, на жаль, прогнозувався за умови збереження поточної рамки переговорів (з американським посередництвом). Принаймні у грудні 2025 року, презентуючи політичний прогноз на 2026 рік, я вказував на можливість виходу до заморожування війни з деякими домовленостями (тобто зафіксованими у вигляді комплексу угод) у разі трансформації рамок обговорення. Якщо ні – настає нескінченний цикл спроб США та Росії домовитися і вийти з таким баченням до України. Про це пише Ігор Тишкевич.

Трамп грає у співпрацю з Кремлем і може укласти угоду з Іраном

Картинка (нижче) – це початковий цикл 2026 року, до якого ми повернулися сьогодні. З єдиною різницею: замість спроб тиску на Росію (хоча такий арсенал Трамп має), президент США вирішив пограти у співпрацю з Путіним.


Цикли мирних перемовин

Останній етап здається абсурдним, особливо на тлі майбутніх проміжних виборів та слабких позицій республіканців. Можна було б говорити про те, що Трамп збожеволів. Але згадаймо, за що його найбільше критикують у зовнішній політиці, окрім слабкої позиції щодо КНР? Правильно – Іран.

Трамп має варіанти: або піти на масштабні поступки Тегерану, що не дасть гарантій збільшення його рейтингів і рейтингів республіканців; або все ж таки спробувати перед самими виборами "продемонструвати силу" – завдати максимально потужного удару по Ісламській Республіці. А на завершення піти на контакти і домовитися про "припинення атак". Це буде представлено американській публіці як остаточне вирішення іранської проблеми.

Понад те, така "угода" (як це було раніше вже як мінімум двічі) може містити пункт про відкриття Ормузької протоки. Те, що її порушать через кілька днів або тижнів, буде неважливим, якщо вибори пройдуть у період "красивої угоди". А те, що порушення буде, очевидно, адже Іран розраховуватиме вийти на нормальний договір і підніматиме ставки.

А США мають чудового партнера у вигляді Ізраїлю, який (як це вже було з атаками на Ліван) може зірвати угоду. Питання лише в тому, чи погодиться Нетаньягу почекати кілька тижнів, поки пройдуть американські вибори.

До чого тут Україна?

Для війни потрібна зброя. Враховуючи ракетну програму Ірану, необхідні боєприпаси до комплексів ППО. Арсенали таких ракет вичерпалися.

Україна (точніше, європейські країни на користь України) розмістила досить велику кількість заявок на купівлю боєприпасів для систем ППО. Тобто виробництво нових ракет практично повністю працювало б на потреби українських контрактів. Так само, як і накопичені за літо 2026 року протиракети. Але вони потрібні США в іншому місці.

Крім того, ескалація з Іраном – це новий стрибок цін на нафту та паливо. Цілком логічно заздалегідь передбачити компенсатор. Яким може стати виведення з-під санкцій не лише російського дизеля, а й російського експорту нафти (як це вже було навесні). Тільки діяти треба заздалегідь. Далі – пропозиція (точніше, вимога до України): просто перестати атакувати російські НПЗ. Без будь-яких зобов'язань з боку Росії, тому що США потрібна нафта. Передбачувана відмова Зеленського після серії російських атак – і вже вирішено проблему і з боєприпасами до ППО на Близький Схід. Точніше, якщо вірити пресі, вони туди вже кілька днів активно перекидаються.

Війна продовжується

Таким чином, Путін отримує час, а Трамп сподівається перемогти у "маленькій прекрасній переможній війні".

Для України наразі критичною є підтримка партнерів. І тут треба зазначити, що держави ЄС виявилися частково готовими до таких сюрпризів – підтримка є. Завдання МЗС України сьогодні полягає у підготовці до зміни переговорних рамок. Зрештою, можна взяти концепцію "самітів миру", але замість обговорення планів, що не реалізуються, зосередитися на формуванні групи посередників за участю не лише держав ЄС, а й країн, від яких залежить Росія.

Це займе певний час. Тому найближчі півтора місяця будуть украй складними. Наступне вікно на покращення ситуації (але не заморожування війни як факту) – зустріч Трампа та Сі на саміті АТЕС (18 – 19 листопада), після якої може бути ухвалена домовленість про створення нових рамок перемовин.

Але реалізація навіть оптимістичного сценарію – це ще як мінімум 6 місяців війни. Можна рахувати від сьогодні.