Російській пропаганді довелося нашвидкуруч шукати бодай якийсь антикриз, аби виправдати своє фіаско. У бій було кинуто найкращих російських пропагандистів, включно з Марією Захаровою, медіапіратом Шарієм, а також активовано французьку мережу проросійської пропаганди. Метою всього цього "воїнства" було зміщення уваги з, власне, факту розгрому російських найманців на дискредитацію переможців.

24 Канал розповідає, як росіяни намагалися використати цю ситуацію на свою користь, але вчергове спіймали облизня.

Читайте також У Малі повстанці перерізали кілька десятків вагнерівців із Росії

Малійських туарегів російські ЗМІ та їхні агенти впливу огульно назвали ісламістами та суцільними агентами Аль-Каїди, а ефектний в моменті, але все ж натяк ГУР МОУ (згодом спростований) про можливу співпрацю української воєнної розвідки з сахарськими інсургентами назвали активною співпрацею. Наступним кроком від цієї хиткої конструкції став химерний наратив "Україна дає зброю терористам з Аль-Каїди".

Ця теза стала топтемою для російської пропаганди в Європі та російських агентів впливу. Особливо старалися на "Раша Тудей", яка у своїх публікаціях взагалі забула про туарегів і в усьому бачила лише "руку Києва".

Джерелом цієї маячні виступила скандальна речниця МЗС Росії Захарова (обережно, за посиланнями – рафінована російська пропаганда).

Ці всі меседжі в Африці активно поширював і кремлівський африканський франкомовний "Спутнік".

При цьому проросійські франкомовні видання прямо звинувачували Україну у тренуванні терористів. Звісно ж, без жодних доказів.

Вони стали базою для наступної конструкції – нібито "Захід перекидає зброю до Африки через Україну". Для цього було використано "експерта" і він фактично просунув місток від Африки до допомоги цивілізованого світу Україні у її протистоянні з російськими окупантами.

Далі всі ці тези рясно нарізали у телеграмних сітках російських агентів впливу:

Але є одне, але дуже важливе "але". Виявилось що це не ті туареги. Нагадаємо, що туареги – це союз племен, вони не мають спільного керівництва, а розділені на численні групи (і навіть фізично перебувають на територіях різних країн), які навіть можуть ворогувати між собою, а можуть і тимчасово об’єднуватись заради спільних дій. Утім, такі союзи нетривкі та не можуть існувати довго.

До теми Хто такі туареги і який у них привід вбивати росіян

Росіяни дуже б хотіли, щоб їхніх найманців на кордоні Малі та Алжиру вбили бійці групи "Ансар Дін". Це дійсно одне з відгалужень "Аль-Каїди" і визнані всім світом терористи.

При цьому терористи "Ансар Дін" також діють на суміжних територіях та воюють проти хунти Малі, яка опирається на російських найманців з групи "Вагнер", але не мають такої вдачі як бійці Азаваду.

Розрахунок російської пропаганди був на те, що в Європі ніхто не буде розбиратися в мотивах різних племен туарегів, а всіх запишуть у терористи. У такий спосіб масштабна кампанія з дезінформації мала на меті насамперед дискредитацію України та зменшення підтримки з боку Заходу.

Та світові ЗМІ цей напівфабрикат не проковтнули й зробили свою роботу добре.

Британські, німецькі, французькі медіа висвітлили ці події об'єктивно та не висували звинувачень щодо України в "підтримці терористів" і повідомляли, що за нападом стоїть саме "Азавад" (нормальні повстанці-туареги), а не терористи-ісламісти "Ансар Дін".

Французькі журналісти навіть вийшли на зв'язок з одним із командирів повстанців, який розповів їм деталі операції та спростував, що напад допомогла організувати українська розвідка.

При цьому туарег розповів, що повстанці мають контакти з розвідками різних країн, але не став розкривати, з якими саме. Насправді тут таємниці немає, адже в ЗМІ вже чимало років циркулюють повідомлення про співпрацю туарегів з французькою DRM та американською ЦРУ.

Ця тема була в топі провідних видань світу, не лише французьких:

Висновки цих статей доволі позитивні для України. Автори пишуть про великий і гучний провал Росії в Африці, констатують внутрішні чвари між групами російських найманців, а також натякають, що війна Росії проти України вже перекинулася на Африку.

І мова тут не лише про Судан, де роботу українських спецпризначенців в режимі онлайн висвітлюють журналісти провідного ЗМІ світу The Wall Street Journal, але й про інші "гарячі точки" на мапі "чорного континенту".