Це фото зробив телескоп Габбл у 2004 році. З того часу наука отримала чимало нових знімків туманності Гелікс, але найновіший, від Джеймса Вебба, вражає найбільше / NASA, ESA
Одна з найвідоміших туманностей нічного неба знову опинилася в центрі уваги астрономів. Нове інфрачервоне зображення показало знайомий об’єкт у зовсім іншому вигляді, змусивши науковців по-новому подивитися на процеси, що відбуваються наприкінці життя зорі.
Як виглядає "Око Бога" у новому світлі?
Туманність Гелікс, відома також під назвами NGC 7293 і Caldwell 63, отримала неофіційне прізвисько "Око Бога" через характерну кільцеподібну форму. Нове зображення, зроблене космічним телескопом James Webb Space Telescope, демонструє цю структуру значно складнішою й у кращих деталях, ніж її бачили будь-коли раніше, пише Space.
Дивіться також Найдавніша наднова Всесвіту: загадковий гамма-спалах з глибокого космосу дивує астрономів
Гелікс є класичною планетарною туманністю. Вона сформувалася після того, як зоря з масою, близькою до маси Сонця, вичерпала запаси водню у своєму ядрі. У фінальній фазі еволюції зовнішні шари зорі були скинуті у навколишній простір, а центральна частина стиснулася до білого карлика – надзвичайно щільного зоряного залишку. Саме ці викинуті оболонки газу й пилу формують видовищну туманність.
Туманність Гелікс на новому знімку James Webb Space Telescope / Фото NASA, ESA, CSA, STScI, А. Паган (STScI)
Об’єкт розташований приблизно за 650 світлових років від Землі у сузір’ї Водолія. З астрономічної точки зору це дуже близька відстань, тому Гелікс давно є улюбленою мішенню для спостережень. Її відкрив німецький астроном Карл Людвіг Гардінг ще на початку XIX століття, задовго до появи сучасних телескопів.
Середні ціни в мережі АЗС «Amic Energy» станом на
Нове зображення було отримане за допомогою камери NIRCam, яка працює в ближньому інфрачервоному діапазоні. Саме завдяки цьому вдалося простежити тонку межу між надзвичайно гарячим блакитним газом, що виривається з околиць білого карлика, і холоднішими зовнішніми шарами пилу та молекулярного водню, пише ESA. На знімку ці потоки виглядають так, ніби розтікаються у просторі, створюючи ефект космічної лавової лампи.
Ліворуч показано туманність Хелікс, як її бачить Астрономічний телескоп видимого та інфрачервоного діапазонів. Праворуч – значно менше поле зору з NIRCam телескопа Джеймса Вебба / Фото NASA, ESA, CSA, STScI, А. Паган (STScI)
Сам білий карлик у центрі туманності на зображенні не видно. Водночас добре помітний його вплив: жорстке випромінювання іонізує навколишній газ, змушуючи його світитися і нагріватися. Далі від центру розташовані щільні кишені холодного молекулярного водню. Саме в таких середовищах з часом можуть формуватися складні хімічні сполуки.
Наше майбутнє
Для науковців Гелікс є не лише красивим об’єктом, а й своєрідною моделлю майбутнього Сонця. Приблизно через 5 мільярдів років наша зоря пройде подібний шлях, перетворившись на білого карлика та оточивши себе планетарною туманністю.
У цьому сенсі нові дані від Джеймса Вебба працюють як "кришталева куля" – вони показують, чим може завершитися історія Сонячної системи й водночас нагадують, як виглядали умови до формування планет мільярди років тому.
Повʼязані теми:
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Коментарі