Україна випробувала авіаційні перехоплювачі ракет на межі космосу

24 Канал має ексклюзивне право на переклад і публікацію матеріалів Девіда Акса з порталу Euromaidan Press (EP). Оригінальна публікація вийшла на сайті EP та публікується з дозволу правовласника.

Матеріал The Guardian свідчить про появу в Україні нової можливості протиповітряної оборони – екзоатмосферного перехоплення. Це могло б вивести Україну до вузького кола держав, здатних збивати найбільші та найнебезпечніші ворожі ракети під час їхнього польоту в космосі до цілей.

Захист від "Орєшніка" та інших ракет

Головна загроза очевидна. Російська ракета "Орєшнік", як і багато інших балістичних ракет середньої дальності та всі міжконтинентальні балістичні ракети, піднімається вище лінії Кармана – умовної межі між атмосферою Землі та холодним космічним вакуумом.

З кінця 2024 року Росія запустила по Україні чотири 40-тонні ракети "Орєшнік". Два останні пуски відбулися у травні. "Орєшнік" розділяється на шість бойових блоків, які не містять вибухівки, але завдають руйнувань завдяки величезній кінетичній енергії.

"Орєшнік" – єдина ракета в російському арсеналі, проти якої Україна не має дієвих засобів перехоплення. Так, українці можуть атакувати об'єкти, де випробовують, виробляють і запускають "Орєшніки", і вони вже це робили. Але збити саму ракету під час польоту – чи то в атмосфері, чи вже в космосі – Україна поки не здатна. Ситуація може змінитися завдяки розробці українського екзоатмосферного перехоплювача. Він, імовірно, буде загалом подібним до американської системи протиракетної оборони великої висоти THAAD, зокрема її перехоплювача Talon. Така ракета також могла б уражати легші цілі, наприклад, російські "Іскандери".

У найближчі місяці Росія може запускати по Україні до 190 "Іскандерів" та інших подібних балістичних ракет щомісяця, найімовірніше, зосередившись на енергетичній інфраструктурі. Україна відчайдушно потребує ракет для перехоплення "Іскандерів". Йдеться, зокрема, про PAC-2 і PAC-3 для американських комплексів Patriot та Aster 30 для європейських систем SAMP/T.

Ще влітку Україна прискорила розробку власної системи протиракетної оборони за зразком Patriot у межах загальноєвропейської ініціативи FREYJA. Україна забезпечує проєкт корпусами ракет, а європейські партнери – наземними радарами та чутливими інфрачервоними головками самонаведення для ракет.

Нещодавно президент України Володимир Зеленський також оголосив, що Україна приєднається до нідерландського проєкту Bliksem. Його мета – розробити нову систему екзоатмосферної протиракетної оборони для європейських користувачів.

Як працюють ракети-перехоплювачі у космосі?

Матеріал The Guardian натякає, що Україна вже робить вагомий внесок у розробку Bliksem. Це не означає, що українська система протиракетної оборони на кшталт THAAD з'явиться найближчим часом. Але це свідчить про те, що Україна цілеспрямовано рухається до такої мети.

Екзоатмосферне перехоплення ракет – надзвичайно складне завдання. Не випадково американці витратили 16 років на розробку THAAD, перш ніж у 2008 році ввели в експлуатацію першу батарею цієї системи.

Під час позаатмосферної ділянки траєкторії польоту важка ракета може рухатися зі швидкістю, що у 17 разів перевищує швидкість звуку. Крім того, її можуть оточувати хибні цілі та інші уламки, які ускладнюють виявлення ракети наземними й космічними сенсорами.

Саме тому найважливішою частиною екзоатмосферного перехоплювача є зовсім не корпус ракети. Будь-яка важка балістична ракета – наприклад, FP-9 київської компанії Fire Point – має бути здатна вивести перехоплювач вище лінії Кармана. Але вирішальне значення має те, що перехоплювач робить у космічному вакуумі. Саме від цього залежить, чи влучить він у ціль, чи промахнеться.

Спочатку перехоплювач повинен виявити ворожу ракету за допомогою надчутливої інфрачервоної головки самонаведення, спеціально налаштованої для роботи в умовах екстремально низьких температур космосу. Після цього він має виконати надзвичайно точні маневри за допомогою кільцевої системи мініатюрних двигунів.

Навіть помилка на частку секунди може відхилити перехоплювач від курсу й дозволити ворожій ракеті пролетіти повз нього.

Чого ще не вистачає

Коли українські джерела повідомляють журналістам про проведення екзоатмосферних випробувань, імовірно, йдеться лише про запуски ракет, а не про відпрацювання точного виявлення цілей і маневрування, необхідних для повноцінного перехоплення.

Зрештою, Україна має потужну промислову базу для виробництва відносно простих ракетних корпусів. Але вона не має розвиненої промислової бази для виготовлення інфрачервоних головок самонаведення. Якби це було не так, компанія Fire Point не розглядала б можливість використання німецької головки самонаведення для свого перехоплювача FREYJA.

Народний депутат України, член парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський, який підтвердив The Guardian інформацію про випробування, говорив саме про це.

"Ми вже продемонстрували запуски екзоатмосферних систем", – заявив він.

Однак перші випробування – це вже немало. Україна цілком закономірно прагне створити власні системи протиракетної оборони, максимально виготовлені всередині країни. За певної допомоги європейських союзників, особливо Німеччини, Україна зрештою могла б створити власні аналоги Patriot і THAAD.

Але ключове слово тут – "зрештою".