Український бранець російської системи
Полтавчанин Юрій Солошенко влітку у справах поїхав до Москви. Там його одразу на вокзалі арештували агенти ФСБ. Тепер 72-річний Юрій перебуває в Лефортово. Єдиний зв’язок з родиною в Україні — листи, які час від часу передає адвокат.
Громадянина України Юрія Солошенка звинувачують у шпигунстві
Вже чверть століття Україна незалежна та самостійна держава, яка виховала нове покоління. Нові люди нової України ніколи не жили в Радянському Союзі — не знають реалій тієї епохи, не вміють і не хочуть жити тим життям. Але й досі є ті, хто і зараз відчуває себе громадянином наддержави минулих часів, хто не бачить ворога в Кремлі. Бо там свої — ті, з ким вчилися, дружили, працювали.
Аби розповісти, до чого призводить ілюзія такої дружби, журналісти Телеканалу новин "24" вирушили у Полтаву. Російські слідчі закидають пенсіонеру шпигунство на користь України.
Його паспорт довго в сусідньому купе перевіряли. Це насторожило, що його вже чекали. На скільки вже стало відомо після — це був розіграний спектакль спочатку,
— розповідає син полоненого в Росії Юрія Солошенка Олександр.
До виходу на пенсію Юрій Солошенко керував воєнним заводом "Знамя"
Тривала кар’єра в оборонній промисловості на одному з секретних підприємств стала приводом для абсурдних звинувачень. Полтавський воєнний завод "Знамя" у радянські часи виготовляв електровакуумне обладнання для оборонного комплексу.
Зараз виробництва немає, тут лише зберігається те, що виготовили в минулому. Саме цьому підприємству сорок років свого життя присвятив Юрій Солошенко.
Тепер завод має лише колишню славу і кілька вцілілих корпусів. Решта — розпродана, в оренді або занедбана. Останні двадцять років підприємство трималося завдяки здебільшого російським замовленням.
На пенсії Солошенко співпрацював з російським та українським міністерствами оборони
Після виходу на пенсію Солошенко допомагав військовим відомствам і Києва, і Москви у торгівлі спецобладнанням.
Коли він відійшов від справ у 2010 році, він все одно там тісно співпрацював і його нові керівники не особливо були в курсі багато чого. Вони до нього постійно зверталися з приводу продажу збуту продукції,
— говорить син полоненого Юрія Солошенка Олександр Солошенко.
Підлеглі все ще добре пам’ятають колишнього директора. Напівпотайки пропустили журналістів Телеканалу новин "24" всередину будівлі. Кабінет Юрія Солошенка оформлений в кращих традиціях радянського керівника. На підвіконні — портрет молодого Ульянова, на столі — стоси документів. Лише портрет Януковича на стіні замінили на більш нейтральну абстракцію. Колеги сподіваються, що телебачення допоможе визволити дідуся. Так позаочі вони по-доброму називають екс-керівника.
Ні про яке шпигунство і мови бути не може. Я повністю відкидаю це. Звичайно, пришити можна що завгодно, при бажанні. В даному випадку може бути, що були якісь комерційні закони порушені, або скажімо, була версія, що вони можуть бути порушені, але не більше,
— зазначив колишній співробітник заводу "Знамя" Володимир.
В Москву Солошенко поїхав у справах, де його "зрадив колишній партнер"
За словами родини, остання подорож до Білокам’яної була діловою. Юрій Солошенко мав провести у Москві лише один день, аби зустрітися з одним зі своїх російських партнерів. Дехто на ім’я Геннадій Олексійович Колєгов був наближений до російського генерала. Він і здав українця правоохоронцям.
Брат почав відновлювати електронну пошту, листування. Ця "людина генерала" неодноразово намагався виманити Юрія в Росію,
— каже син полоненого Юрія Солошенка Владислав Солошенко.
Агенти ФСБ тривалий час стежили за українським пенсіонером. І тепер начебто мають вдосталь доказів проти нього: телефонні дзвінки, електронну переписку та навіть відео-зізнання. Жодних матеріалів ані родина, ані українські дипломати не отримали — таємниця слідства. Від початку слідства справу Солошенка вели кілька адвокатів, не надто результативно. Тож нещодавно родина найняла нового захисника. Той багато напрацювати теж ще не встиг.
"Сказав, що захворів. Не було з ним зв'язку ніякого. Коли вже почали наполягати. Він сказав, що хворів — не було можливості. Коротше кажучи, складно на щось розраховувати", — говорить син полоненого Юрія Солошенка Владислав Солошенко.
Московський адвокат полоненого відмовився коментувати справу Солошенка
Журналісти зв’язалися з адвокатом. Але той, почувши, що телефонує український журналіст, відмовився говорити.
Якщо слухати адвоката, з того боку всі можливості вичерпані. Ніхто не допоможе і не звільнить. Там наслідок чітко направлено на статтю по шпигунству і від неї відходити не збираються,
— додав син полоненого Юрія Солошенка Олександр Солошенко.
Наша держава зробила теж небагато. За кілька місяців українське МЗС спромоглося лише запитати в російських слідчих про стан здоров’я бранця. А консула до нього так і не пустили.
"Нажаль, нашому консулу не вдалося з ним зустрітися, оскільки російська сторона на це досі не дала дозвіл. Таке прохання ми неодноразово вже надсилали", — каже речник МЗС Євген Перебийніс.
Адвокати вмовляють Солошенка "співпрацювати зі слідством"
Жодної ноти протесту, жодного контакту з родиною від МЗС не надходило. І тепер сім’я полоненого сподівається лише на те, що Юрія Солошенка вдасться обміняти разом із Надією Савченко та іншими бранцями Кремля. Поки ж московські адвокати вмовляють пенсіонера "співпрацювати зі слідством".