НАБУ вмикає світло – таргани розбігаються: чому СБУ – це основа української корупції

Кожне нове розслідування НАБУ викликає у багатьох людей напад апатії і відчаю. Хоча має бути зовсім навпаки. Адже щоб навести лад у кімнаті, треба спочатку ввімкнути світло, побачити той срач, який там влаштований, і тільки потім прибирати. А цей срач там був роками. Про це пише Сергій Фурса.

Це тривало роками

Невже хтось думає, що СБУ тільки нещодавно почала кришувати гангстерів? Невже хтось впевнений, що на державних компаніях тільки нещодавно з’явилися смотрящі? Що там на потоках десятки років не сиділи політичні призначенці, стимулюючи політиків казати, що "приватизація не на часі"?

Ми всі знали, що країна корумпована. Але чомусь приклади корупції багатьох дивують. Як і той факт, що корупцією в країні займаються неприємні персонажі. І, звісно, вони впевнені у собі. Бо вони звикли вважати, що це їхня країна. Бо вони, як ті таргани, є королями темряви. Але не витримують життя при світлі.

І так, основа нашого корумпованого діпстейту – це силовики. А основа силовиків – це СБУ. І саме вони і є тим шлагбаумом, який роками не пускав у країну інвестиції, блокував зміни, саботував реформи. А в результаті – забезпечував Україні почесне перше місце за рівнем бідності в Європі. Тому список ключових реформ, за які нам ще й гроші дають, містить перезапуск цих інституцій. До речі, чого ж ніяк не з’явиться політична воля за них голосувати?

Маємо радіти

Але коли НАБУ вмикає світло, ми чомусь не радіємо. А мали б. Бо це ж початок прибирання. Так, його ще можна і не завершити. Але почати по-іншому неможливо.

Причому вмикає світло державна інституція. Молода, але все ж таки українська інституція. Яка демонструє таку ефективність і ефектність, що іноді і без жартів починають говорити, що і Вашингтону б не завадило своє НАБУ. У цієї інституції ще нещодавно політики хотіли забрати вимикач. Здавалося б, чому?...

Ми тільки починаємо прибирання. До якого нас стимулює євроінтеграція. І вже чуємо голоси політиків, що не дуже нам та Європа і потрібна. Що забагато від нас хочуть. А ще у них мігранти. Та й Париж зруйновано. Усе, аби знов вимкнути світло. І жити, як завжди, бідно, але щасливо. Бідно – для людей. Щасливо – для політиків і підзвітних їм корупціонерів, коли ніхто не змушує вмикати світло, бачити себе в дзеркалі і прибирати та й спортом займатися.

Мовляв, добре жили – нащо це все?