Справжня мати могла відмовитися від нього через вітчима, – журналістка про дитинство Путіна
Джерело:
"Радіо Свобода"Російсько-американська журналістка Джулія Іоффе розкрила одну з можливих теорій стосовно дитинства Владіміра Путіна. Дослідниця припустила, що у російського президента, за однією з версій, вітчимом був грузин.
Окрім того, медійниця підкреслила, що виховувати Владіміра Путіна могли зовсім не його батьки. За її словами, існує альтернативна історія народження та раннього дитинства російського диктатора.
Цікаво Петля затягується: що може загрожувати режиму Путіна
Журналістка розповіла теорію про дитинство Путіна
Джулія Іоффе зазначила, що, наскільки вона зрозуміла, біологічна мати Владіміра Путіна народила дитину від росіянина, ймовірно, поза шлюбом. А потім жінка вийшла заміж за грузина, переїхала до Грузії з молодим Путіним.
Вітчим ставився до нього жахливо і в принципі не сприймав дитину, яку ми зараз знаємо як Владіміра Путіна, як свою власну,
– наголосила медійниця.
Журналістка наголосила, що існує теорія, що мати Путіна могла віддати його далеким родичам у Ленінграді (нинішнє місто Санкт-Петербург), що нібито пояснює, чому люди, яких називають батьками Путіна, набагато старшими. На думку Іоффе, такий старший вік батьків Путіна можна зрозуміти лише через цю призму.
"Я знаю, що вона (ймовірна біологічна мати Путіна – 24 Канал) багато говорила про це іноземним журналістам, і люди казали, що вона навіть схожа на нього. Не знаю", – наголосила журналіситка.
Інтерв'юер описав схожість ймовірної мати і Владіміра Путіна як "неймовірну". Однак наразі це залишається неперевіреним.
Іоффе також розповіла, що, ймовірно, у ранньому дитинстві Путін не мав іграшок і для розваги ганявся за щурами. Вирісши у дворі, він часто спілкувався з іншими дітьми.
Всі ці взаємодії були зосереджені навколо фізичної сили та насильства та дуже суворої соціальної ієрархії. І це була твоя розвага. А також навчитися читати людей... Ви не можете сховатися від свого минулого або приховати багато чого…
– наголосила медійниця.
У своєму аналізі Іоффе підкреслила, що увага зосереджена не стільки на іграшках і щурах, скільки на бідності та стражданнях, характерних для тієї епохи. Цей період прищепив Путіну чітке усвідомлення того, що добробут не гарантований і що умови завжди можуть погіршитися. Ця перспектива, на думку Іоффе, відображена в розкішному дизайні палацу російського диктатора в Геленджику.