Чи врятує Туреччина світ від голоду у "зерновій" війні

"Морський бій" по-турецьки

З того, що я розумію, то зерно планують вивозити з Одеси через певний зелений коридор, який будуть супроводжувати турецькі кораблі. На якомусь етапі їх можуть замінити російські кораблі, або ні – цей аспект ще буде обговорюватись. Я виступаю проти цього.

В будь-якому випадку кораблі з зерном повинні будуть супроводжуватись до Босфору, а далі вже для них відкриється вільний доступ на світові ринки. Для мене ця схема виглядає саме так. Незрозумілим лише залишається питання з дисконтом (Туреччина нібито має намір закуповувати українське зерно з дисконтом мінімум у 25% – 24 канал).

Ще одне питання: хто буде розміновувати Одесу й чи потрібно це робити взагалі з урахуванням безпекової ситуації? В нашої влади є справедливі занепокоєння з приводу того, що розмінування може потенційно послабити обороноздатність Одеси. І знову ж таки, має бути якась сторона, якій довіряють – це або Туреччина, або ООН, на мою думку.

Гра за правилами Анкари чи Вашингтону

Мені важко оцінити потенціал спільної гри між Анкарою та Вашингтоном, тому що їх стосунки зараз далеко не в найкращому стані й під час війни вони скоріше погіршились. Я схиляюсь до того, що це чисто турецька гра з мінімальним впливом США. Американці не проти посередництва Туреччини, бо не мають альтернативних за рівнем сукупних можливостей партнерів у Чорному морі.

Чисто ситуативна гра, з якою погоджуються США, бо нічого іншого зробити не можуть. Але Туреччина грає в це з метою стабілізації стосунків із Заходом. Вони прагнуть зняти обмеження з власного військово-промислового комплексу та отримати фактичний статус одного з полюсів сили в НАТО, а не одного із членів. Це те, чого хоче Ердоган, але йому не дають.

Я більше бачу перспектив у зв'язці Велика Британія – Туреччина. Але інформація про величезний вплив Британії на Туреччину дещо перебільшена самими британцями.

Варте уваги – Туреччина пообіцяла не купувати вкрадене Росією українське зерно: дивіться відео