Друга Світова війна для всього світу закінчилася у 1945 році. Проте дехто сам розтягнув свою війну на роки і десятиліття, воюючи уже з примарним ворогом.

У березні 1974 року з джунглів філіппінського острова Лубанг вийшов лейтенант японської армії Хіроо Онода, який припинив свою війну лише після особистого наказу свого колишнього командира…

У 1944 році японський гарнізон на чолі з Онодою прибув на острів Лубанг з завданням підготуватися до наступу американських військ. Солдати отримали чіткий наказ, протриматися до прибуття підкріплення та не вчиняти самогубство. У лютому американці висадилися на острові, японський гарнізон був знищений, а врятувалися вдалося лише лейтенанту Оноді та трьом солдатам, які сховалися у джунглях. Війна закінчилась, проте ця вістка не дійшла до маленького загону. Солдати влаштовували засідки на ворогів, у які потрапляли спершу американці, а потім місцеві мешканці, палили філіппінцям врожай, іноді відбувались перестрілки. Американці розкидали над джунглями листівки з пропозицією здаватися, але Онода їм не вірив. Згодом партизан стали шукати і самі японці. Проте лейтенант вважав, що всі знайдені газети, почуті радіопрограми і навіть листи від рідних – це все провокація ворога. За 30 років у лісах Онода уважно слідкував за життям у світі через радіоприймач, але відмовлявся вірити у поразку Японії у ІІ Світовій Війні. Корейську, а згодом і В’єтнамську війни він сприймав як кампанії імперської Японії проти американців. До 1974 року з партизанського загону залишився лише сам Онода. Влада Японії кілька разів оголошувала його загиблим і навіть посмертно нагородила орденом.

На партизана випадково натрапив японський студент Норіо Судзукі. Онода спершу не повірив його розповідям, що війна давно закінчилася. Тоді Судзукі повернувся до Японії, відшукав колишнього командира Оноди, який і залишив наказ триматися до прибуття підкріплення. Майор Танігуті прилетів на острів і особисто віддав наказ Оноді скласти зброю. За 30 років своєї партизанської війни лейтенант вбив або важко поранив 130 чоловік. За законами Філіппін, йому загрожувала смертна кара, проте завдяки втручанню МЗС Японії солдата помилували.

Онода повернувся на Батьківщину, проте не зміг пристосуватися до реалій тогочасної Японії. Незважаючи на прихильне ставлення влади, деякі політичні сили Японії намагалися подати партизана як уособлення мілітаризму. Невдовзі Онода купив ранчо у Бразилії і переїхав туди. Через декілька років він знову повернувся до Японії, де заснував «Школу природи», яка займалася вихованням підростаючого покоління. Сам Онода вчив дітей виживанню у джунглях, працював лектором в японських університетах. Про роки у філіппінських джунглях Хіроо Онода написав книгу «Не здаватися: моя тридцятилітня війна». Незважаючи на похилий вік, Онода продовжує вести справи у Японії і Бразилії, періодично відвідуючи обидві країни.