Санкції не працюють? Як економіст з Bloomberg допомагав Кремлю продавати ілюзію стійкості
- Олександр Ісаков, колишній економіст Bloomberg, просуває наратив про стійкість російської економіки під санкціями.
- Ісаков підкреслює компетентність російських фінансових управлінців, замовчуючи про заходи контролю та механізми ухилення від санкцій, що сприяє формуванню наративу про безсилля санкцій.
Росія веде проти України війну не лише ракетами. Вона воює грошима. І головне джерело цих грошей – експорт нафти й газу.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Європа поступово запровадила санкції проти російської економіки, зокрема проти її ключового джерела доходів – продажу енергоносіїв. Але Кремль адаптовується. Вплив більше не здійснюється лише через офіційних лобістів чи корпоративні зв'язки: він перейшов у тінь – через непрямі мережі, "сіру" логістику, фінансові лазівки та голоси "авторитетних західних експертів". Достатньо зробити так, щоб у західних медіа й кабінетах з'явився "розумний голос", який спокійно, технократично і без емоцій пояснить: санкції марні, Росія вистоїть, а Захід сам собі шкодить. Далі читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
До теми У Берліні – з Москви: як колишній топменеджер "Газпрому" формує порядок денний на Заході
Один із таких голосів – "незалежний економіст" Олександр Ісаков, – це людина, яка після початку повномасштабної війни отримала престижну західну платформу як інструмент для стратегічних комунікацій, на якому системно формувала образ Росії як країни, що "адаптувалася" та "встояла".
Кар'єра, що пояснює риторику
Траєкторія Ісакова показова. До роботи у Bloomberg Economics (з липня 2022 року) він був головним економістом по Росії та СНД у банку VTB Capital, а ще раніше – працював у Центральному банку Росії. У червні 2025 року він повернувся до Росії, очоливши Центр макроекономічних досліджень "Сбербанку" в Москві.
"Сбербанк" – найбільший російський банк, один із фундаментів фінансової системи держави-агресорки, який перебуває під санкціями західних держав за роль у фінансуванні війни.
Тобто "нейтральність" цього експерта не просто сумнівна – вона структурно неможлива, якщо людина до цього роками була частиною російської фінансово-державної машини, а після – знов повернулась у її центр.
І саме тут варто зупинитися на деталях. Бо питання не лише в тому, що говорив Ісаков. Питання в тому, чому його слова так добре лягають у російську інформаційну стратегію.
Сучасна російська пропаганда в Європі давно не виглядає як Russia Today. Вона часто виглядає як колонки "експертів, яким довіряють" про економіку. Як холодні цифри. Як "об'єктивні" оцінки, де війна – це просто фон, а санкції – лише "економічний експеримент", який "не дав результату".
Такі тексти працюють тонше за відверту агітацію. Вони не закликають любити Кремль. Вони роблять інше: вони переконують, що нібито тиснути на Кремль безглуздо.
Один із центральних наративів, який Ісаков транслював із перших місяців великої війни через такі коментарі, як "опозиційному" виданню "Медуза": санкції "серйозні, але не катастрофічні", а їхній ефект нібито повторить хвилю 2014 – 2015 років, а також Росія була готова до санкцій і пережила їх завдяки "компетентним" фінансовим рішенням.
У публічних інтерпретаціях звучало так, ніби російська банківська система встояла не через екстрені обмеження, контроль капіталу й ручне управління, а через "професіоналізм" і "розсудливість" державних технократів.
Це важлива підміна. Бо якщо санкції не зламали Росію "одразу", то в голові західного читача з'являється висновок: вони не зламають її ніколи.
Наратив "Росія не зламається" як політична зброя
Є фрази, які не просто описують економіку. Вони програмують політику. Меседжі на тему "Росія вистоїть, бо вона велика, ресурсна і має союзників", – це вже не "технократична оцінка". Це – психологічна зброя, спрямована на західну аудиторію: переконати, що санкції марні, а отже політичний тиск на Москву не має сенсу.
Коли "експерт" з Bloomberg просуває висновок, що великі країни з ресурсами, компетентними управлінцями та союзниками не впадуть навіть під жорсткими санкціями – це звучить як інструкція для відступу. Мовляв, змиріться. Прийміть реальність. Шукайте компроміс.
Але санкції вводяться не для того, "щоб зламати Росію за місяць". Вони для того, щоб позбавити її ресурсу воювати, підвищити ціну агресії, скоротити можливості виробляти зброю, купувати технології, утримувати армію та платити за окупацію.
Коли ж у медіа та подкастах просувається меседжі: "Росії вдалося стабілізувати промислове виробництво", "санкції не працюють", "Захід не бажає посилювати власний шок від вартості життя" – це підриває готовність західних політиків діяти жорсткіше та системно.
Також у подкасті від червня 2023 року Ісаков висловив інвестиційну аксіому Кремля: "Не грайте проти Центрального банку та міністерства фінансів". Він постійно підкреслював компетентність російських центральних банкірів і фінансових чиновників, і тут він також представив їхні дії як надійні сигнали, за якими слід слідувати. Він не згадав про надзвичайні інтервенції, контроль за капіталом і механізми ухилення від санкцій, що лежать в основі цієї політики, тому його повідомлення передавало гладкий образ технократичного успіху, який ідеально вписується в наратив Кремля про стійкість.
Читайте також Газові "шпигуни" Путіна: як Росія працює через науковців у ЄС
Ключова маніпуляція: показувати дірки у санкціях – і мовчати про те, як їх закрити
Окрема проблема – вибірковість фактів. Однією з найважливіших сфер, де аналіз Ісакова підкреслив стійкість Росії, є сектор експорту вуглеводнів, який є життєво важливим для російської економіки і об'єктом багатьох західних санкцій. Наприклад, він часто вказував, що санкції проти російської енергетики насправді були менш суворими, ніж про це заявляли, і що Росія знайшла способи зберегти прибутки від експорту нафти (часто на шкоду західним цілям). Іншими словами, власні інтереси змусили Захід залишити лазівки, що дозволило Росії продовжувати продавати нафту, хоча і зі знижкою.
У західних матеріалах, де Росія постає "стійкою", часто підкреслювалися недоліки санкцій: мовляв, вони "не такі жорсткі", як проти інших злочинних режимів, бо Європа та США не хочуть вдарити по власних споживачах.
Якщо ти знову й знову демонструєш, що санкції "діряві" і не пропонуєш, як зробити їх ефективнішими, ти або лукавиш або фактично легітимізуєш статус-кво. А статус-кво – це мільярди євро й доларів, які продовжують надходити до бюджету країни-агресора. Тут "економічна аналітика" стає інформаційним прикриттям для безкарності та бездіяльності.
Під час роботи в Bloomberg Ісаков як медійна персона послідовно та систематично зображував російську економіку як адаптивну, захищену валютними резервами, фіскальними інструментами або геополітичними змінами, при цьому применшуючи довгострокову ефективність і сенс західних санкцій. Не маючи явно прокремлівський вигляд, він поширював економічні аналізи та прогнози, які часто наголошували, що Росія може витримати санкції та продовжувати будувати свою воєнну економіку без будь-яких значних внутрішніх наслідків.
Чому це має хвилювати Україну?
Бо російська енергетична війна продовжується. Вона просто змінила форму.
Кремль більше не завжди заходить у Брюссель через офіційні двері. Він заходить через "експертів". Через авторитетні платформи. Через інтелектуальний фасад, який знімає з Росії відповідальність і переносить фокус на "ринкові реалії".
Це небезпечно ще й тому, що такі голоси часто звучать як єдина "компетентна" позиція у кімнаті. А українська перспектива подається як емоційна, політична або "непрактична". Але насправді непрактично – це вірити, що Росія зупиниться сама. І що її можна вмовити економічними аргументами.
Історія Олександра Ісакова – це не про одну людину. Це про модель успішної роботи кремлівських наративів. Про те, як російська система може виробляти зручних коментаторів, які в потрібний момент говорять Заходу саме те, що потрібно Кремлю: "Не панікуйте, санкції не працюють, Росія вистоїть, а ви лише шкодите собі".
У цій війні небезпечні не тільки ракети. Небезпечні також тексти, які переконують Європу, що агресора неможливо зупинити. Бо коли Європа починає вірити, що Росію "не зламати", наступний крок – визнати, що її треба "прийняти". А це завжди означає: дати їй час, гроші і новий шанс на наступний удар.
Ми не можемо допускати, щоб нам та нашим партнерам замилювали очі і сіяли сумніви в ефективності протистояння з агресором, який шантажує, грабує і вбиває. Ми маємо бути ще більш рішучими і об'єднаними, чітко усвідомлюючи, що кожен компроміс із російською нафтою й газом – це загроза для безпеки і життя всієї Європи. Росію не можна умиротворити компромісами – її можна лише зупинити силою єдності та принципів.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.