Для Європи загалом та роздробленої Італії кінця XV століття зокрема це ім'я стало синонімом абсолютної влади та цілковитої безпринципності. Борджіа – "каталонські свині", як їх зневажливо таврували навіть римські кардинали – захопили серце католицького світу і перетворили Ватикан на прототип сучасної мафіозної імперії. 24 Канал розповість про це трохи докладніше.

Як купівля папської тіари у 1492 році започаткувала еру отрут та політичного терору?

Історія піднесення родини Борджіа – це не просто хроніка релігійного занепаду, а блискучий і водночас жахливий майстер-клас із політичного виживання. Вони, звісно, не винайшли корупцію – але довели її до рівня високого мистецтва. Шантаж, підкуп кардиналів, політичні вбивства та скандальні оргії у священних стінах – усе це було, але було лише холодним розрахунком у грі за контроль над Апеннінським півостровом.

Усе почалося спекотного серпня 1492 року, коли після смерті папи Інокентія VIII у Римі зібрався конклав. Родріго Борджіа, віцеканцлер Римської церкви, не мав ілюзій щодо своєї "святості" – але він мав гроші. Обрання Родріго папою під іменем Олександра VI стало найгучнішим актом симонії (купівлі церковних посад) в історії. Вирішальний голос кардинала Асканіо Сфорци купили за чотири мули, вщент навантажені сріблом, та прибуткову посаду. А здобувши владу, новий Папа негайно розпочав розбудову родинного синдикату, використовуючи ресурси церкви як власний гаманець.

Головним інструментом терору став його син – Чезаре Борджіа. У 18 років він дістав кардинальську шапку, але згодом став першою людиною в історії, яка добровільно відмовилася від цього сану заради військової кар'єри. Чезаре був уособленням безжальної ефективності – саме з його іменем пов'язують використання сумнозвісної "кантарелли", отрути на основі миш'яку, солей міді та фосфору. Хоча сучасні токсикологи та історики зазначають, що чутки про масові отруєння часто перебільшували вороги родини, сам страх перед "вином Борджіа" працював як ідеальна психологічна зброя.

Хай там як, а багаті кардинали за Борджіа дійсно раптово помирали, а їхні колосальні статки, згідно з тодішнім правом, автоматично переходили до папської скарбниці. Цікаво, що апогеєм внутрішнього терору стало вбивство саме Борджіа, старшого брата Чезаре – Джованні, герцога Гандійського, у червні 1497 року (його тіло з 9 ножовими пораненнями виловили з Тибру). Офіційно вбивцю не знайшли, та більшість європейських послів у Римі косо дивилися на Чезаре. Усунувши брата, той позбувся головного конкурента за батьківську прихильність і контроль над папською армією, остаточно перетворивши Ватикан на військову диктатуру одного клану.

Святий Престол і родина Борджіа – чи справді вони були монстрами: дивіться відео clioslover

Чи справді стіни Ватикану бачили Бенкет каштанів і чому Макіавеллі захоплювався кривавим кланом Борджіа?

Якщо політичні вбивства були інструментом влади, то моральний занепад став її побічним ефектом. Найбільш шоковим епізодом, який назавжди заплямував репутацію Борджіа, став так званий Бенкет каштанів, що відбувся 31 жовтня 1501 року. Це не вигадка романістів (скільки б пізніші ватиканські історики не намагалися списати все на наклепи ворогів) – подія детально задокументована у Liber Notarum, офіційному щоденнику Йоганна Бурхарда, папського церемоніймейстера.

За його свідченнями, у папських апартаментах Чезаре влаштував бенкет за участю 50 римських куртизанок, елітних гетер. Після вечері жінки танцювали "спочатку у сукнях, а потім оголеними", збираючи розкидані по підлозі каштани. А згодом гостям роздавали призи (шовкові туніки та взуття) за найбільшу кількість сексуальних актів. І все це відбувалося у присутності самого Папи Римського Олександра VI та його доньки Лукреції.

Нікколо Макіавеллі, видатний флорентійський мислитель і дипломат, особисто спостерігав за діями Чезаре Борджіа і саме з нього писав свій культовий трактат "Державець" (Il Principe). Макіавеллі захоплювався тим, як Чезаре розв'язував проблеми. Найяскравіший приклад – різанина в Сенігаллії 31 грудня 1502 року: коли найманці-кондотьєри підняли заколот проти Чезаре, той не став воювати, а запропонував мир, запросив лідерів на дружній бенкет до замку, а там наказав задушити їх зашморгом. Для Макіавеллі це був еталон політичної майстерності – безкровна для власних військ, блискавична й абсолютно безжальна ліквідація загрози.

Утім, зрештою імперія Борджіа впала так само раптово, як і постала. У серпні 1503 року Олександр VI та Чезаре одночасно злягли від важкої лихоманки після вечері на віллі кардинала Адріано Кастеллезі. Тривалий час вважали, що ті випадково випили власну отруту – проте сучасна наука схиляється до того, що це була особливо агресивна форма римської малярії. 18 серпня Олександр VI помер, і хоч Чезаре вижив, втративши батьківський захист і фінанси, був швидко розбитий ворогами й загинув у засідці в Іспанії у 1507 році. Ось так родина Борджіа зникла з політичної арени – але залишила по собі темний спадок в історії.