В умовах тваринної ферми: як в Україні утримують підозрюваних у СІЗО

13 травня 2021, 13:04
Читать новость на русском

Подивилася інтерв'ю Андрія Антоненка. Є в ньому одна річ, на яку я вже більше 20 років не можу знайти відповідь.

Чому люди, які за законом ще не винуваті, бо немає вироку суду, утримуються в умовах тваринної ферми часів занепадаючого соціалізму. 

Цікаво Ця ситуація показала, хто справді друг, – Антоненко пояснив своє ставлення до України після СІЗО

Як вже тільки не реформували цю пенітенціарну систему, але як милися у Києві 1 раз на тиждень взяті під варту, так і миються.

Чому один раз на тиждень? Хто встановив ці норми? Чим керувались? Що це за абсурд? Про те, що люди після СІЗО та колоній втрачають зір – це взагалі ганьба. Втрачають, тому що за 30 років незалежності так і не спромоглись організувати нормальне світло у приміщеннях, де утримуються люди.

Місце для сну – це знущання.

Ну і решта, все, що розповідає Антоненко – так і є ще з 90-х.

Я розумію, що в суспільстві цю тему не люблять, бо в нас суспільство кровожерливе – "вчинили злочин, хай мучаться тепер".

Читайте Час неможливо відшкодувати, – Антоненко про компенсації за перебування у тюрмі

Але, є два "АЛЕ" в інтересах суспільства, яке воно не розуміє разом з тими, хто відповідає за стан утримання підозрюваних та засуджених:

  1. на жаль, будь-хто може стати підозрюваним, незалежно від фактичної вини. І тут питання не лише в корупції, бувають помилки, коли свідок впевнений, що бачив саме вас, а у вас ніякого алібі – як варіант, а бувають й інші помилки слідства. І от поки доведуть, що це помилка – ви просто на все життя втратите здоров'я. Вийдете невинуватим, але невиліковно хворим. Таких історій купа;
  2. особи, які вчинили злочин і відбувають покарання, рано чи пізно повертаються до нас у суспільство. То навіть з економічних міркувань треба розуміти, що з їхніми хворобами після звільнення їх ще лікувати треба за державний кошт, і багато хто через втрачене здоров'я не може повноцінно працювати й себе утримувати (адже далеко не всі повертаються на злочинний шлях, більше 70% все-таки хочуть потім жити за законом).

І головне – цивілізованість держави.

Адже покарання полягає в ізоляції, а не у завданні шкоди здоров'ю та інвалідизації особи.