Про це йдеться у сюжеті Лесі Іванової "Взльотно-Зальотні" для програми "Наші Гроші з Денисом Бігусом", пише Bihus.info.
Офіційний власник і директор ТОВ "Інсайдерс" Віктор Довгопол розповідає, як за копійки став підставним бізнесменом: "Я ніякої участі (в діяльності фірми – 24) не приймав. Це просто мене за гроші попросили підписати папірці деякі, але не казали, що це фірма. Загалом заплатили 800 гривень. Підписати – підписали, гроші отримали, ніяких проблем. А потім як почалося, до суду дійшло".
Схожа історія і у "власника" компанії "Ей Джейсі" Володимира Голошивця: "Треба були гроші, просто став якби цим – співзасновником, і потім це закрилось все. Там 205-а (вирок по ст.205 ККУ, фіктивне підприємництво – 24). Там дуже багато людей у нас на районі ось так "попали", грубо кажучи".
Читайте також: Кожен громадянин має право на житло, – Полторак прокоментував недешеву нерухомість своїй тещі
Юрій Бородай, ще один фіктивний "власник" фіктивної фірми, взагалі зі слів його співмешканки підписав установчі документи на ТОВ "Квант Віюр" у нетверезому стані: "Його тоді так підставили, він уже й відсидів за це – умовно відсидів. П’яний був, підписав документи. За 200 гривень. Він тут взагалі ні при яких справах. Він просто підписував "під цим ділом", а що він підписував, він і сам не знав".
У 2015 році група фіктивних компаній, серед яких і зазначені вище, починає торгувати технікою. Невідомо де вони нібито розживаються запчастинами до військової авіатехніки: літаків Іл-38, винищувачів Су-30 та вертольотів типу Мі. Ці деталі, за документами, вони продають і постачають компанії УТМГ.
У свою чергу УТМГ продає запчастини державній авіабудівельній компанії Індії Hindustan Aeronautics Limited. Експорт за комісіонерською угодою оформлює ДП "Спецтехноекспорт" – державна компанія зі структури концерну "Укроборонпром", що займається експортом зброї та товарів військового призначення.
У тому ж році цими поставками цікавиться Слідче управління Київської фіскальної служби. Фіскали починають кримінальне провадження за ухилення від сплати податків. Закупівлю військових товарів у "фіктарів" визнали безтоварно, адже на допитах "директори" та "власники" фірм-постачальників зізнались, що оформили на себе фірми за гроші й ніяких запчастин нікому не постачали.
Водночас слідство виявило, що попри відсутність товару, УТМГ перекачала на "прокладки" близько 38 мільйонів гривень, які ті вивели в готівку. Це призвело до безпідставного формування податкового кредиту та несплати УТМГ понад 3 мільйони гривень податків. Однак останні активні дії в рамках провадження річної давнини.
Читайте також: Колишній російський бізнесмен та український нардеп літають одним літаком: фотодоказ
Тим часом УТМГ виграло в податківців суд, довівши, здавалося б, неможливе: що фіктивність постачальника – не означає фіктивності поставки ним товарів. Надати документи про співпрацю з "фіктарями" УТМГ не змогла, її усю за 2015 рік нібито хтось викрав. Але надала суду документи про подальшу реалізацію запчастин за кордон через державну компанію. Суд дійшов висновку, що, попри доведену фіктивність постачальників, фіктивність їхньої господарської діяльності не доведена, і скасував податкове повідомлення.
З джерел програми на митниці вдалося дізнатися, що саме "Спецтехноекспорт" відправляв на "Хіндустан" в 2015-2016 роках. Це в основному справді були ремкомплекти до літаків МіГ-21 і Су-30, до авіаційних двигунів Р-25 (МіГ) та ГТДЭ-117-1МО (МіГ і Су-30) – запчастини від індукційних двигунів, реле і насосів до дріб’язку, на кшталт, клапанів і заглушок.
Довідка. Літаки Іл-38 виготовлялися в Радянському Союзі у 60-70-х роках, винищувачі Су-30 з 1990-х збирають у Росії, його базову модель – Су-27 – почали ще в 1980-х у Союзі, а МІГ-21 і 27 (а саме такі прийняті на озброєння в Індії та по ліцензії збираються "Хіндустаном") також почали збирати за Союзу. Тобто – мова йде про радянську та пострадянську авіацію.
Військовий експерт та колишній співробітник Генштабу, полковник запасу Олег Жданов пояснює феномен магічної появи таких запчастин у "фіктарів" просто – складські запаси Збройних сил: "На сьогоднішній день на складах є величезна кількість ще дрібних запчастин. Вік цих запчастин уже наближається до 50 років. Стандартний термін експлуатації в ВС СРСР та України є 25 років. Тому через 25 років можна сміливо брати аркуш паперу, створювати комісію з трьох осіб і списувати ці деталі. І так виходить, що на папері вони списані, тобто на обліку їх немає, а реально вони є і абсолютно нові, ні разу не були у використанні".
Читайте також: Як розробники законопроекту про офшори пояснили документ
Далі товар можна неофіційно продати за кеш, "відмивши" його появу нізвідки через "фіктарів" та "липові" документи, розповідає Жданов: "Для того, щоб "матеріалізувати" запчастини або комплектуючі, на них треба виписати документи, але вже без врахування їхнього руху по складу. По актах проведено, що їх списали/утилізували, а для того, щоб їх передати якійсь фірмі, їх треба легалізувати. Виписуються накладні без врахування руху по складу. От звідси й беруться такі партії комплектуючих. Звідси і їхня "матеріалізація" через підставні фірми".
При цьому відслідкувати, звідки саме взялися деталі, можна не завжди. Крупновузлові агрегати – двигуни, шассі, пульт управління – можна ідентифікувати за серійним номером. У дрібних деталей, таких як у нашому переліку, такого маркера немає.
Все, що перераховано в цьому списку, не має серійного номера. Це витратний матеріал, це деталі, які змінюють по мірі зношення. І на сьогоднішній день, навіть якщо ви десь по номенклатурі складу визначите, що у них там пару років тому числилося 10 тисяч реле, а зараз 5 тисяч реле десь по документах виставили на продаж або на поставку в Індію, і це якось можна прив’язати – інформацію про те, де/яка була номенклатура складу вам Міністерство оборони не дасть під видом секретності. Тому на сьогодні можна навіть не пробувати відслідкувати наявність цих комплектуючих на складах,
– говорить Жданов.
Наразі фірма УТМГ виведена з Києва у Чернігів та перебуває у стані ліквідації. При цьому "Спецтехноекспорт" – не єдина компанія концерну "Укроборонпром", яка перераховувала гроші на УТМГ. За даними Bihus.Info, транші на цю фірму до останніх днів перед ліквідацією йшли також від чотирьох бронетанкових заводів. Загалом ідеться про суму щонайменше у 31 мільйон гривень. Зокрема у 2015-2017 роках Київський бронетанковий завод перерахував на УТМГ близько 9 мільйонів гривень, Житомирський – 10 мільйонів гривень, Львівський – 2 мільйони гривень, Миколаївський – 10 мільйонів гривень.
На момент описаних фінансових операцій власником УТМГ була і нині є британська компанія Tunbridge Developments Limited, що належить кіпрській Bolsdoto Holdings Limited. При цьому кінцевий бенефіціар прихований: в українському реєстрі таким вказаний британський юрист Роджер Дадлі Ходкінсон, в британському – латвійський Олегс Тімофєєвс, а в кіпрському – кіпріот Гіоргос Американос. Разом з тим, компанія має безліч опосередкованих зв’язків із відомим бізнесменом Олександром Юраковим. Останній відомий як екс-депутат Києво-Святошинської райради ("УДАР") та помічник народних депутатів від "Радикальної партії". На початку 2000-х Юраков очолював компанію "Укртранслізинг", саме тоді за її допомогою провернули схему з відчуженням у державної "Укрзалізниці" вантажних вагонів. Пізніше компанії Юракова заробляли на тендерах Фонду соцстраху, а нині рідні фірми його дружини заробляють на тендерах аеропорту "Бориспіль".
Так, на вказаний вище Tunbridge у 2007-2013 роках була записана частка компанії ТОВ "Л.І.Т. ГРУП". У цей період компанію очолював у якості директора Юраков. Сьогодні УТМГ на судах представляє особистий адвокат Юракова – Наталя Письменна. Саме на Письменну у 2011-2013 роках оформлювали фірму-клон УТМГ – ТОВ "Універсальна транспортно-машинобудівельна група". Директором у ній від заснування і до 2015 року був сам Юраков. Раніше фірми були приписані в одному бізнес-центрі по вулиці Жилянська, 101. Пізніше "Універсальна" перереєструвалася на Мельникова, 81а. Однак, коли податківці проводили обшуки УТМГ по справі з фіктивними постачальниками авіадеталей, то обшукували не тільки місце офіційної приписки на Жилянській, але й новий офіс "клона" на Мельникова. В судовій ухвалі фіскали назвали його глибоко законспірованим "додатковим офісом" УТМГ, організованого "з метою приховування своєї протиправної діяльності".
Сам Олександр Юраков у відповідь на запит "Наших Грошей" запевнив, що УТМГ та іноземні компанії в структурі власності цієї фірми не його: "Більшість юридичних осіб, назви яких присутні у вашому запиті, мені відомі, оскільки я надавав їм юридичні та адвокатські послуги. При цьому, ніякого відношення до комерційної діяльності зазначених підприємств, згідно з наданими ними дорученнями, я не мав та не маю".
В "Спецтехноекспорті" спілкуватися з журналістами на камеру щодо співпраці з УТМГ відмовилися. Обмежилися письмовою відповіддю, в котрій зазначили, що працюють з цією компанією вже 6 років, а все решта – конфіденційно.
Повний випуск розслідування програми "Наші гроші з Денисом Бігусом" дивіться тут.