Головним бенефіціаром правління Петра Порошенка можна вважати Ріната Ахметова, який уклав стратегічний альянс на підтримку чинного глави держави. Але розмінною монетою цього стала справа про викрадення колишнього керівника компанії "Нафтогазвидобування" Олега Семінського.
Його історія – це суміш трилера та політичної корупції, а на виході – домовленість Порошенка та Ахметова.
Колись на початку 2000 років Петро Порошенко мав інтереси в бізнесі компанії "Нафтогазвидобування". Але після призначення Віктора Медведчука главою Адміністрації Президента, тодішній опозиціонер Петро Порошенко втратив свої акції. Його частка перейшла Нестору Шуфричу.
Читайте також: Перемога України над "Газпромом" – це важливий приклад Чесної політики
За часів Януковича в компанії "Нафтогазвидобування" виник конфлікт між двома акціонерами – Шуфричем та ще одним власником, колишнім міністром транспорту від соціалістичної партії Миколою Рудьковським.
В 2012 році викрадають керівника компанії Олега Семінського. І приблизно в цей же час контрольний пакет компанії переходить до рук Ріната Ахметова.
"3 лютого 2012 року я був викрадений особами, які були в складі злочинного угрупування. Вони влаштували ДТП та викрали мене, застосовуючи вогнепальну зброю. Після мого затримання мене жорстоко били. Я знаходився на межі життя та смерті, неодноразово втрачаючи свідомість. Три роки та чотири місяці я провів у ямі зі скованими руками, весь час перебуваючи у масці, з наглухо забити вухами, не бачачи ні сонячного світла, ні людських облич. Відпустили мене з полону в травні 2015 року. Привезли в багажнику автомобіля “Шкода” та викинули в хащах лісу. На другий день після полону я звернувся до Генеральної прокуратури, де було порушено кримінальне провадження за фактом умисного вбивства Семінського.
Читайте також: Для чого українська влада використовує політичних клонів
Як стало мені відомо після звільнення з полону, замовником мого викрадення та вбивства був Микола Рудьковський, організаторами цього злочину були Єриняк на прізвисько Молдован та Салаватов на прізвисько Салават; Салаватов є кримінальним авторитетом, наближеним до Ріната Ахметова”, – розповів у зверненні Олег Семінський.
Коли Семінського випустили з полону, він особисто потрапив на прийом до генерального прокурора Віктора Шокіна. Почалося розслідування, сам Семінський навіть якийсь час жив у кабінеті слідчого – йому не радили виходити за межі Генпрокуратури з міркувань безпеки. В рамках справи потерпілого було заблоковано рахунки компанії "Нафтогазвидобування", яку на той час контролював Рінат Ахметов.
Слідство встановило, що за викраденням Олега Семінського стоїть колишній міністр транспорту Микола Рудьковський. Організацію приписують двом кримінальним авторитетам на прізвисько "Молдован" та "Салават". Але, якщо перший був наближений до Рудьковського, то другий – до Ахметова.
Читайте також: Що помирило Петра Порошенка з Рінатом Ахметовим
Я зацитую ухвалу Печерського районного суду Києва, де видно: “Досудовим розслідування встановлено, що підконтрольний Рудьковському Деркач наприкінці 2011 – на початку 2012 року неодноразово мав телефонні розмови, а також зустрічі з Рішком, який у подальшому звернувся до Мельника, Шикори, Акімова, Бірюка, діями яких керували Єриняк та Салаватов, з пропозицією викрасти за винагороду голову правління компанії "Нафтогазвидобування" Семінського з метою подальшого його вбивства та перерозподілу акцій компаній".
Фактично, цю справу було використано як засіб впливу на Ріната Ахметова, щоб він розрахувався з Петром Порошенком за втрачену ним частку в бізнесі "Нафтогазвидобування". Як стверджує депутат-втікач Олександр Онищенко, він був посередником між Ахметовим та Порошенком для пошуку компромісу. У підсумку, Генпрокуратура зняла всі претензії з компанії "Нафтогазвидобування", а підконтрольний Порошенку регулятор ввів вигідну для Ахметова формулу тарифоутворення на теплову енергетику “Роттердам плюс”.
Читайте також: Клан генпрокурорів: як ГПУ стає прибутковим бізнесом
Тільки Олег Семінський, який понад три роки провів у ізоляції, як заручник цього бізнес-конфлікту, так і не дочекався правосуддя. В його справі нікому не висунуто підозри, немає навіть слідчого в цьому провадженні, а Микола Рудьковський втік за кордон.
Ця справа стала ще одним прикладом використання Генпрокуратури для досягнення корупційних цілей керівництвом держави. І так буде доти, доки нам не вдасться позбавити силову вертикаль від політичного тиску.